Ухвала КАС ВС № 400/2884/18

УХВАЛА 16 липня 2020 року Київ справа №400/2884/18 адміністративне провадження №К/9901/26588/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів - Білак М.В., Мартинюк Н.М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи № 400/2884/18 за позовом ОСОБА_1 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошового забезпечення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 (головуючий суддя - І.А. Устинов) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 (головуючий суддя - О.В. Яковлєв, судді - Ю.М. Градовський, А.В. Крусян), ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення 14.04.2017 своєчасного розрахунку при звільненні із військової служби ОСОБА_1 ; стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби за період з 14.04.2017 по 20.10.2018 у розмірі 248 159, 48 грн. з урахуванням грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утриманого з даної суми грошового забезпечення. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у задоволенні позову відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Не погоджуючись із рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . У касаційній скарзі позивач, серед іншого, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин п`ятої та шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України. Як на підстави, що зумовлюють необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду заявник посилається на те, що дана адміністративна справа містить виключну правову проблему, у зв`язку із чим на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, наявна підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Так, скаржник зазначає, що станом на поточний момент наявні різні за змістом судові рішення Верховного Суду з приводу трактування можливості застосування положень статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності судового рішення про стягнення заробітної плати. Разом з тим, позивач вказує, що у даному випадку наявний факт порушення правил предметної юрисдикції, що є безумовною підставою згідно частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За змістом частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Частиною шостою статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. За усталеною практикою розгляду Великою Палатою Верховного Суду питання прийнятності справ на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, про наявність у справі виключної правової проблеми свідчить: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами. З урахуванням наведеного, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що жодне із поставлених заявником питань не містить виключної правової проблеми. Посилання заявника на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 761/30658/15-ц, який прийшов до протилежного висновку про можливість задоволення позовної вимоги про стягнення середнього розміру заробітної плати при наявності судового рішення про присудження виплати заробітної плати, судом відхиляються, з огляду на різні фактичні обставини справ. Також помилковими є доводи позивача, що розгляд даної справи мав вирішуватись у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Відповідно до підпунктів 1 та 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 2) публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Враховуючи наведене, зазначений спір належить до юрисдикції адміністративного суду та має розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 248, 346, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу адміністративної справи № 400/2884/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко Судді М.В. Білак Н.М. Мартинюк