Ухвала КАС ВС № 826/16245/18

УХВАЛА 15 липня 2020 року Київ справа №826/16245/18 адміністративне провадження №К/9901/16155/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» на рішення Окружного адміністративного суду від 02.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі №826/16245/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 02.07.2020 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» (далі - позивач, скаржник) на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами загального позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на підставі абзацу 14 частини другої статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР) в сумі 219400,88 грн. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. У цій справі однією із підстав касаційного оскарження судових рішень визначено саме пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норми права - статті 1 Закону № 481/95-ВР та можливості кваліфікації дій з продажу алкогольних напоїв як «оптової торгівлі»; статті 17 Закону № 481/95-ВР щодо можливості застосування штрафних санкцій за продаж алкогольних напоїв за ціною нижче встановлених мінімальних оптово-відпускних цін. Проаналізувавши наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, колегія суддів вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження. Так, скаржник доводить, що зміст поняття «оптова торгівля» в розумінні статті 1 Закону № 481/95-ВР це діяльність по придбанню алкогольних напоїв, а не їх продажу. І саме такий висновок, на переконання скаржника, має бути сформульований Верховним Судом. Разом з тим, таке тлумачення норми суперечить її змісту, оскільки відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання. З огляду на зміст касаційної скарги, у ній не зазначено про наявність правової проблеми у застосуванні цієї норми у судовій практиці, що могло б свідчить про необхідність формулювання правового висновку Верховним Судом. Крім того, зазначена норма лише визначає поняття оптової торгівлі, і з огляду на зміст судових рішень, позивач не доводив, що його діяльність з продажу алкогольних напоїв не підпадає під ознаки оптової торгівлі. Колегія суддів звертає увагу на суперечливість доводів позивача, оскільки є незрозумілим з яких підстав він вважає протиправним податкове повідомлення-рішення: оскільки його діяльність не є оптовою торгівлею чи оскільки він не здійснював продаж алкогольних напоїв за цінами менше мінімальних оптово-відпускних цін. Щодо посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 17 Закону № 481/95-ВР, колегія суддів зазначає, що такі посилання є некоректними, оскільки безпосередня можливість, а так само порядок і підстави застосування штрафних санкцій за продаж алкогольних напоїв за ціною нижче встановлених мінімальних оптово-відпускних цін встановлені у цьому Законі. Отже, з огляду на зміст судових рішень, вони не містять відображення підстав позову, в той час як у касаційній скарзі наведені аргументи щодо незаконності судових рішень з наведенням обставин і підстав, з приводу яких вони не містять правових висновків та оцінки, що позбавляє суд касаційної інстанції перевірити їх взаємозв`язок із підставами позову та касаційного оскарження, оскільки касаційна скарга надходить до касаційного суду без матеріалів справи. Тому колегія суддів вважає за необхідне запропонувати скаржнику надати копію позовної заяви, апеляційної скарги. Також скаржник зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст.344 ЦК України щодо моменту набуття права власності на річ за договором, підпункту 14.1.212. пункту 14.1. статті 14 ПК України; а також порушення норм процесуального права, а саме: статті 74 КАС України щодо обов`язку суду не брати до уваги недопустимі докази, що призвело до встановлення судом обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Колегія суддів звертає увагу, що зазначене обґрунтування наведено без взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, тому скаржник має усунути такий недолік. При цьому, колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування скаржником таких обставин. Посилання на неправильне застосування норм матеріального права, скаржник обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій, вважаючи датою продажу алкогольних напоїв дату прийняття готівкових коштів за них, неправильно застосували норму матеріального права, а саме статтю 344 ЦК України щодо дати набуття права власності на річ та підпункт 14.1.212. пункту 14.1. статті 14 ПК України, яка визначає ключовою ознакою реалізації алкогольних напоїв саме їх відвантаження. Скаржник у касаційній скарзі доводить, що контрагенти позивача оплачували саме вартість раніше відвантаженої згідно з видатковими накладними продукції. Разом з тим, з огляду на зміст судових рішень, суди надавали оцінку таким доводам скаржника і не поставили під сумнів, що датою набуття права на алкогольні напої є саме отримання цього товару покупцем. Проте висновки судів попередніх інстанцій полягають у тому, що надані позивачем документи, в тому числі і надані договори з контрагентами позивача, не доводять того факту, що чеки були виписані саме щодо тієї продукції, яка була поставлена позивачем до моменту збільшення мінімальних оптово-відпускних цін. Скаржник також зазначає, що у наказі на проведення фактичної перевірки зазначено: «Фактичну перевірку здійснити за період діяльності суб`єкта господарювання (платника податків) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010№2755-VI (з наступними змінами та доповненнями)», що на переконання скаржника є незрозумілим, оскільки цей строк складає 1095 днів, що йдуть за днем подання податкової декларації. Проте позивач не подає звітність з використання реєстраторів розрахункових операцій за формою ЗВР -

1. Колегія суддів звертає увагу, що період проведення перевірки і строки визначення грошових зобов`язань не є тотожними поняттями, а наведені позивачем доводи свідчать про незрозумілість для скаржника норми статті 102 ПК України, що не є свідченням неправильного застосування судами норм права у спірних правовідносинах. З огляду на зміст судових рішень, позивачем не ставилося питання протиправності наказу про проведення фактичної перевірки, що також може унеможливити перевірку таких доводів. В цій частині скаржник також не зазначає підставу для касаційного оскарження судових рішень, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України. Порушення судами пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України та статті 74 КАС України щодо встановлення судами істотних для справи обставин на підставі недопустимих доказів скаржник пов`язує з тим, що суди необґрунтовано не залучили до участі у справі контрагентів позивача, яким, як доводить позивач, було здійснено продаж алкогольних напоїв. Тим самим, на переконання скаржника, суди встановили наявність у цих осіб боргу. Разом з тим, скаржник не наводить обґрунтованих доводів, які б свідчили про наявність прав, свобод, інтересів чи обов`язків зазначених осіб при вирішенні індивідуально-правового спору. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх помилкове (некоректне) визначення, а так само визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Питання про залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Згідно положень частини першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Водночас, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України. Розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 169 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до абзацу другого наведеного пункту строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» на рішення Окружного адміністративного суду від 02.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі №826/16245/18 - залишити без руху. Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, але не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: - для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі, а її доводи мають узгоджуватись з фактичними обставинами справи з наданням документів, які це підтверджують, зокрема, копії позовної заяви, апеляційної скарги. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко