Постанова КАС ВС № 266/1771/16-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2020 року м. Київ справа № 266/1771/16-а адміністративне провадження № К/9901/20664/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бучик А.Ю., суддів: Кравчука В.М., Тацій Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Маріупольської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30.11.2016 (в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (у складі колегії суддів: суддя-доповідач Шишов О.О., судді: Сіваченко І.В., Чебанов О.О.) у справі №266/1771/16-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними дій з тимчасової втрати працездатності, - УСТАНОВИВ: В травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Маріупольської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд, відповідач), в якому просила: - визнати протиправним і скасувати рішення відповідача №2 від 27.04.2014 про відмову в призначенні матеріального забезпечення особам, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; - зобов`язати Фонд здійснити виплату їй матеріального забезпечення у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності, вагітності та пологам згідно листка непрацездатності АГУ №930224 від 18.04.2014 в розмірі 19057,50 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в неї народився син, ОСОБА_2 та згідно з наказом ДП «Донецька залізниця» від 01.12.2014 вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з 05.12.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_2). Проте, вона не отримала розраховану Господарською службою підприємства матеріальну допомогу 19057,50 грн, оскільки Господарська служба ДП «Донецька залізниця» залишилась на території, яка тимчасово не підконтрольна уряду України. Позивачка перемістилась з тимчасово не підконтрольної території 28.11.2014 та звернулась до відповідача за належною їй матеріальною допомогою, однак в такій виплатв їй було відмовлено. Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, позов задоволено. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що Господарську службу ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у структурний підрозділ Господарська служба Регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця», яка перебуває на обліку в Слов`янській міській виконавчій дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та яка має надавати матеріальне забезпечення позивачці. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. У запереченні на касаційну скаргу позивачка просила відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити в силі судові рішення судів першої та апеляційної інстанції. У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судами встановлено, що позивачка з 16.01.2007 працювала в ДП «Донецька залізниця» на посаді заступника начальника фінансового - економічного відділу служби матеріального технічного забезпечення. ІНФОРМАЦІЯ_1 в позивачки народилась дитина - ОСОБА_2 , та згідно з наказом ДП «Донецька залізниця» від 01.12.2014 вона знаходиться в відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.12.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_2. 28.11.2014 року в зв`язку із проведенням в м. Донецьк антитерористичної операції позивачка перемістилась з тимчасово окупованої території та зареєструвалась в Управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради (довідка №1413005156 від 28.11.2014). 19.01.2016 позивачка звернулась до Фонду із заявою про отримання матеріального забезпечення за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Рішенням Фонду № 1 від 12.04.2016 ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні та виплаті матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності відповідно до заяви від 19.01.2016 з посиланням на п.15 Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою правління Фонду від 26 грудня 2014 року № 37 у зв`язку із певними недоліками зібраних документів. 25.04.2016 ОСОБА_1 повторно звернулась до Фонду із заявою про виплату матеріального забезпечення, виправивши вказані Фондом недоліки в документах. Рішенням Фонду №2 від 27.04.2016 позивачці відмовлено у нарахуванні та виплаті матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності з посиланням на те, що ОСОБА_1 має можливість реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звернувшись із відповідною заявою до структурного підрозділу Господарська служба Регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця». Згідно з відповіддю Регіональної філії «Донецька залізниця» від 29.08.2016 ДП «Донецька залізниця» знаходиться в зоні проведення АТО, залишається юридичною особою, свої активи і зобов`язання до новоутвореного ПАТ «Укрзалізниця» воно не передавало, тому на момент виникнення страхового випадку є роботодавцем позивача, однак не здійснює ніякої діяльності. Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивачка є особою, яка перемістилася з тимчасово окупованої території (страховий випадок настав до моменту переміщення застрахованої особи), та яка не отримала матеріального забезпечення (допомоги) по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах у зв`язку з переміщенням, а на час проведення антитерористичної операції порядок виплати матеріального забезпечення (допомоги) у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами для тимчасово переміщених осіб врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», то порушені права позивачки підлягають захисту. Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 16 вказаного Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом. Частиною 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України). Відповідно до ч. 1 ст. 31 вказаного Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом. Згідно з п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Частиною 10 вказаної статті передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування. Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України. Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 грудня 2014 року № 37 затверджено Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - Порядок №37). Відповідно до п. 2 Порядку №37 матеріальне забезпечення надається особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (далі - застраховані особи), та отримувачам допомоги на поховання застрахованих осіб і які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та не можуть реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку із переміщенням з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме, допомога по тимчасовій непрацездатності згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи; допомога по вагітності та пологах згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи, а також в разі настання страхового випадку протягом 30 тижнів з дати переміщення застрахованої особи. За встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачка як особа, яка перемістилася з тимчасово окупованої території (страховий випадок настав до моменту переміщення застрахованої особи), та яка не отримала матеріального забезпечення (допомоги) по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах у зв`язку з переміщенням, а її роботодавець знаходиться в зоні проведення АТО, залишається юридичною особою, свої активи і зобов`язання до новоутвореного ПАТ «Укрзалізниця» не передавало, має право на отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про можливість звернення ОСОБА_1 до ПАТ «Укрзалізниця» за отриманням допомоги, оскільки зазначені обставини спростовуються відповіддю Регіональної філії «Донецька залізниця» від 29.08.2016. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Маріупольської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий А. Ю. Бучик Судді: В. М. Кравчук Л. В. Тацій