Постанова 4855 № 580/3652/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3652/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Руденко А.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Горяіновій Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області) в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу, з урахуванням періоду перебування як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та нарахованої заробітної плати за 1986 рік, зокрема за листопад 1986 року у розмірі 1378-34 рублів, згідно відомостей нарахування заробітної плати працівникам АК-2 автотранспортної бази тресту «Черкасиводбуд»; - зобов`язати відповідача перерахувати пенсію ОСОБА_1 за віком, починаючи з 05.09.2019 року, з урахуванням періоду перебування як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та нарахованої заробітної плати за 1986 рік, зокрема за листопад 1986 року у розмірі 1378-34 рублів, згідно відомостей нарахування заробітної плати працівникам АК-2 автотранспортної бази тресту «Черкасиводбуд», та провести виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року значений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.03.2019 року (а.с.11). Як вбачається з копії трудової книжки, позивач, починаючи з 08.05.1986 року по 09.03.1988 року працював водієм на Автотранспортній базі тресту «Черкасиводбуд». Згідно з наказом від 16.12.1992 року №125 по АТБ об`єднання «Черкасимеліоводгосп» «Об оплате труда лиц, участвовавших в ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС » зазначений період перебування ОСОБА_1 , як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: 10.05.1986 року -10.06.1986 року . Також, згідно з довідкою управління будівництва № 605 від 30.08.1986 року м. Чорнобиль ОСОБА_1 , працівник Черкассводстрой, виконував роботи по ліквідації аварії на чорнобильській АЕС у складі Управління УС 605 на посаді водія, починаючи з 08.08.1986 року по 30.08.1986 року та отримав дозу зовнішнього гамм опромінення 11,00 БЕР. Як вбачається з листа ГУ ПФУ в Черкаській області від 04.10.2019 року №126/Т-10, позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 22.01.2019 року позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ступінь втрати працездатності - 60%. 10.04.2019 року позивач надав до управління заяву щодо перерахунку пенсії з урахуванням причинного зв`язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС. До заяви була надана архівна довідка №668,749 від 04.03.2019, видана Архівним відділом Черкаської міської ради, про заробітну плату позивача за червень-грудень 1986 року, та №669,749 щодо періоду перебування в травні-червні 1986 року в зоні відчуження. Після проведення масового перерахунку пенсій, з 01.03.2019 року, у зв`язку з осучасненням заробітної плати позивачу був проведений перерахунок пенсії за віком, який з 01.03.2019 становив 3912,39 грн. Згідно з архівною довідкою №668,749 від 04.03.2019, виданою Архівним відділом Черкаської міської ради за документами Автотранспортної бази тресту «Черкасиводбуд», ОСОБА_1 працював у автоколоні №2 і йому нараховувалась заробітна плата за 1986 рік: червень - 309,78; липень - 301,189; серпень - 350,12; вересень - 435,23; жовтень - 161,08; листопад - 167,82; грудень - 180,21. Зокрема, «з/п за Чернобиль» V1-58-30, «Прем. За Черноб». -130-00, «Черн.» - 43-50. Посадовими особами пенсійного органу була проведена перевірка первинних бухгалтерських документів ВАТ «Автотранспортне підприємство «Меліоратор», які знаходяться на зберіганні в Архівному відділі Черкаської міської ради, на підставі яких видана архівна довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 04.03.2019 року №668,749 на ім`я ОСОБА_1 та встановлено, що розбіжностей між відомостями нарахування заробітної плати та архівною довідкою не встановлено. Починаючи з 22.01.2019 року ГУ ПФУ в Черкаській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , після чого розмір пенсії позивача склав 3414,93 грн., в т.ч. пенсія за віком - 2926,17 грн., доплата за понаднормовий стаж (за 19 років) - 204,06 грн., додаткова пенсія інвалідам ІІІ групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - 284,70 грн. розрахунок пенсії за віком здійснено виходячи із середньої заробітної плати по Україні за 2013 рік. 05.09.2019 позивач подав відповідачу заяву про перерахунок пенсії, якою просив врахувати період його перебування як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та нараховану заробітну плату за листопад 1986 року у сумі 1378,34 згідно відомостей нарахування заробітної плати працівникам АК-2 Автотранспортної бази тресту «Черкасиводбуд». До заяви позивачем додано копію архівної довідки № 539 від 15.03.2012 року, виданої Архівним відділом Черкаської міської ради, оригінал якої знаходиться в матеріалах пенсійної справи позивача, копію членського квитка та наказу автотранспортної бази №125 від 16.12.1992. Згідно з архівною довідкою №539 від 15.03.2012, виданою Архівним відділом Черкаської міської ради за документами автотранспортної бази тресту «Черкасиводбуд», перейменованої в 1989 році в автобазу об`єднання «Черкасимеліоводгосп», з 1992 року - в автобазу державного підприємства «Черкасимеліоводгосп», з жовтня 1994 - в автобазу обласного управління «Черкасимеліоводгосп», з 1997 - у Державне автотранспортне підприємство Держводгоспу України, з березня 2000 - у відкрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство «Меліоратор», ОСОБА_1 працював у АК-2 автотранспортної бази тресту «Черкасиводбуд». У відомостях нарахування заробітної плати працівникам АК-2 за 1986 рік ОСОБА_1 за листопад 1986 року зазначена сума у розмірі 1378-34 у графі «Чорноб». У наказі від 16.12.1992 №125 по АТБ об`єднання «Черкасимеліоводгосп» «Об оплате труда лиц, участвовавших в ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС»" зазначений період перебування ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Листом №126/Т-10 від 04.10.2019 року ГУ ПФУ в Черкаській області надало відповідь, що для можливого переведення позивача на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків з врахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження був направлений запит на проведення зустрічної перевірки правильності видачі довідки про заробітну плату №668,749 від 03.04.2019 та довідки №539 від 15.03.2012. Також, відповідачем зазначено, що станом на 01.10.2019 року, при проведенні попереднього розрахунку пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків з врахуванням заробітку, одержаного в зоні відчуження, на підставі довідки про заробітну плату №668,749 від 03.04.2019 встановлено, що розмір пенсії менший, ніж отримуваний позивачем розмір пенсії за віком, а саме: 3912,39 грн. Вважаючи вказану відмову пенсійного органу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, має право на проведення перерахунку пенсії, а відмова у перерахунку пенсії позивача на підставі довідки № 539 від 15.03.2012 є протиправною. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-Х11 (далі по тексту - Закон №796)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Згідно ч. 1 ст. 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ст. 54 Закону № 796 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актам Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Правовими положеннями ст. 55 Закону №796 передбачено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (ч.3 ст. 55 Закону №796). Статтею 57 Закону № 796 передбачено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі. Порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. У свою чергу, механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону N 796-XII визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (далі - Порядок №1210). Згідно з п. 1 Порядку №1210 цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Отже, за змістом вказаних норм, особам, інвалідність яких настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи може бути призначена пенсія по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках. Згідно ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком, відповідно до ст. 55 Закону №796. У зв`язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, починаючи з 22.01.2019 року, позивач набув право також на пенсію по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 54 Закону №796. З метою реалізації свого права, ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням заробітку за період перебування в зоні відчуження в травні - червні 1986 року, надавши відповідачу архівну довідку №668,749 від 03.04.2019, у якій сума 1378,34 рублів була відсутня. Відповідач на підставі поданих документів здійснив позивачу перерахунок пенсії за віком з врахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2013 рік та призначивши позивачу додаткову пенсію по інвалідності ІІІ групи з числа ліквідаторів ЧАЕС у сумі 284,70 грн. Переведення на пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону №796 пенсійний орган не здійснив, оскільки розмір пенсії позивача по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків виявився меншим, ніж розмір пенсії за віком відповідно до ст. 54 Закону №796. Після проведеного перерахунку позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із заробітку за час роботи у зоні відчуження, врахувавши заробітну плату у сумі 1378,34 руб, виплачену йому за місцем роботи в АК№2 тресту «Черкасиводбуд» у листопаді 1986 року як доплату за роботу у зоні відчуження, надавши архівну довідку №539 від 15.03.2012, у якій вказана сума була зазначена. Як встановлено під час розгляду справи, пенсійний орган визнає право позивача на на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, однак заперечує, що сума 1378,34 руб була виплачена саме позивачу, оскільки на думку апелянта вказана обставина не підтверджується розрахунковою відомістю про виплату заробітної плати в АК№2 тресту «Черкасиводбуд» за листопад 1986 року. У судовому засіданні суду першої інстанції був досліджений оригінал розрахункової відомості про виплату заробітної плати в АК№2 тресту «Черкасиводбуд» за листопад 1986 року та встановлено, що у графі 28 «Чорноб» значиться сума 1378,34, яку візуально можливо віднести як до заробітної плати ОСОБА_1 , так і до заробітної плати ОСОБА_3 , оскільки відсутнє чітке співпадіння рядків розрахункової відомості. Сторонами на вимогу суду були надані додаткові докази, з яких вбачається наступне. Згідно листа Управління соціального захисту населення Золотоніської РДА Черкаської області від 24.02.2020 року №01-10/381 ОСОБА_3 , як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 2 категорії, перебував на обліку та отримував компенсаційні виплати та допомоги згідно із Законом №7896 з 01.07.2005 по 17.03.2008. Як вбачається з довідки № 230 від 17.03.2003 року, виданої ВАТ «Меліоратор», ОСОБА_3 , за роботу в населеному пункті Воровичі Поліського району Київської області, з 12 по 16 серпня 1986 року, згідно наказу від 14.08.1986 року №141 виплачена заробітна плата у сумі 135,98 руб, з урахуванням коефіцієнту

2. Разом з цим, згідно архівної довідки від 25.03.2010 року №753 накази про відрядження ОСОБА_3 на роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на зберігання до архівного відділу Черкаської міської ради не надходили. Згідно наказу № 3 від 31.03.2003 року ВАТ «Меліоратор» був проведений перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 , за роботу в зоні відчуження згідно Постанови Кабінету Міністрів № 523 від 30.05.1996. Також згідно архівної довідки Архівного відділу Черкаської міської ради від 08.10.2007 року № 2371 заробітна плата ОСОБА_3 за листопад 1986 року становить 97,25 руб. Беручи до уваги, що перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 , у зв`язку з участю у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, був здійснений лише згідно наказу №3 від 31.03.2003, а доплата за роботу в зоні відчуження у сумі 1378,34 проведена у листопаді 1986 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказана доплата проведена саме ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 , адже містить велику розбіжність в часі. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що вказана сума доплати за роботу в зоні відчуження у сумі 1378,34 має бути врахована до складу заробітної плати ОСОБА_1 при проведенні перерахунку пенсії. Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії за віком, а тому в даному випадку належним способом захисту позивача є зобов`язання ГУ ПФУ у Черкаській області прийняти рішення про перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з врахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за 1986 рік, в тому числі 1378 рублів 34 копійки, виплачених у листопаді 1986 року, починаючи з 01.09.2019 року, та виплатити перераховану пенсію з врахуванням раніше виплачених сум. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до пункту

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року). Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 16.07.2020 року