Постанова 4855 № П/320/904/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/904/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Терлецька О.О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головне управління Державної податкової служби України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.10.2019 року за №0271959-5005-1027, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у сумі 394,10 грн., за 2017 рік у сумі 457,60 грн., за 2018 рік у сумі 532,39 грн. всього 1384,09 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.10.2019 року за №0271970-5005-1027, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у сумі 439,58 грн., за 2017 рік у сумі 510,40 грн.. за 2018 рік у сумі 593,82 грн. всього 1 543,80 грн. Позов обґрунтовано тим, що Закон поширює свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. За таких обставин, у правовідносинах, щодо визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016. 2017 роки, контролюючий орган повинен був дотримуватись приписів пп. 266.7.2. п.266.7 ст. 266 ПК України, згідно якого встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути винесено до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). оскільки приписи п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України набули чинності з 01.01.2018. а отже і сфера дії цієї норми починається з дня набрання нею чинності. ОСОБА_1 зазначає, що йому на підставі свідоцтва про право власності від 25.07.2014 року належить нежитлове приміщення, загальною площею - 72,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що окрім нежитлового приміщення, загальною площею - 72,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, іншої нежитлової нерухомості у власності не має. Також позивача зазначає, що податковим органом до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 24.10.2019 року за №0271959-5005-1027 та №0271970-5005-1027 наданий розрахунок у якому зазначений лише один об`єкт нежитлової нерухомості площею - 72,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, таким чином, на думку позивача, має місце подвійне оподаткування одного й того ж об`єкту нерухомості. За таких обставин, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.10.2019 року за №0271959-5005-1027 та №0271970-5005-1027 винесені не на підставах, що передбачені законами України, необґрунтовані, а отже є незаконними та підлягають скасуванню. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до бази даних контролюючого органу та (на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває: - Нежитлове приміщення, загальною площею 72,2 кв. метрів, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - Нежитлове приміщення , загальною площею 31,9 кв. метрів, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; - Квартира загальною площею 68,7 кв. метрів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; - Квартира загальною площею 198,4 кв. метрів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; - Квартира загальною площею 51,1 кв. метрів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Як встановлено з наданих пояснень відповідача, що зв`язку з відсутністю даної інформації в відповідному програмному забезпечені податкової служби, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за дані приміщення, не нараховувався. 30.10.2019 року поштою ОСОБА_1 отримав від Головного управління Державної податкової служби у Київській області податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.10.2019 року за №0271959-5005-1027, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у сумі 394,10 грн., за 2017 рік у сумі 457,60 грн., за 2018 рік у сумі 532,39 грн. всього 1384,09 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.10.2019 року за №0271970-5005-1027, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у сумі 439,58 грн., за 2017 рік у сумі 510,40 грн., за 2018 рік у сумі 593,82 грн. всього 1543,80 грн. Позивач категорично не погоджується з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями форми «Ф» від 24.10.2019 року за №0271959-5005-1027 та №0271970-5005- 1027, так як вони прийняті ГУ ДПС у Київській області необґрунтовано, з порушенням норм чинного законодавства, тому звернувся з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями, далі - ПК України). Поняття, склад та порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки були введені в Податковий кодекс України з моменту його прийняття у 2010 році в ст. 265 розділу XII «Місцеві податки та збори» ПК України. При цьому, згідно з п.п.265.1.1 п.265.1 ст. 265 ПК України (в редакції Закону № 2755-УІ від 02.12.2010 року) платниками цього податку визначені фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. Згідно з п.1 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України стаття 265 цього Кодексу набирає чинності з 01.01.2012 року. Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71) внесено низку змін до Податкового кодексу України (далі - ПКУ). З 1 січня 2015 року Законом № 71 внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки. Зокрема, розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості. Відповідно до ст. 266.1.1. Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в том числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Згідно з п.10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Згідно з п.п.14.1.129і п.14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.266.3.1 ст. 266 ПКУ). Відповідно до п. 266.7.1 ст. 266 Податкового кодексу України визначено Порядок обчислення суми податку: Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного виду, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної житлової площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної житлової площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги житлової площі кожного з об`єктів житлової нерухомості. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПКУ податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості надсилаються (вручаються) платнику податку - фізичній особі контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Відповідно до підпункту 265.6.1 пункту 265.6 статті 265 ПКУ базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування (п.266.5.1 ст. 266 ПКУ). Положенням п. 265.4.1 ст. 265 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена цим підпунктом. Сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п. 266.4.2 ст. 266 ПКУ). Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до абзацу першого цього підпункту (п. 266.4.2 ст. 266 ПКУ). Разом з тим пунктом 33 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що на 2015 рік ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ, не можуть перевищувати 1 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м для об`єктів нежитлової нерухомості. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п. 266.6.1 ПКУ). Згідно з пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення. Згідно п.п.266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ, базою оподаткування податком на нерухоме майно є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення рішення, згідно п. п. 266.10.1 п.266.10 ст.266 ПКУ. Розрахунки по нежитловій нерухомості були здійснені в відповідності до рішення Білоцерківської міської ради від 23.03.2017 № 560-28-УІІ «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Біла Церква на 2017 рік»: Колегія суддів звертає увагу на те, що до Білоцерківське управління ГУ ДПС у Київській області платник з заявою щодо звірки нарахованих сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, не звертався. Враховуючи вищевикладене, нарахування здійснене за податковими повідомленнями - рішеннями від 24.10.2019 №0271959-5005-1027, №0271970-5005-1027 відповідає вимогам чинного законодавства. Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і допустимих доказів, а відтак, довів правомірність своїх рішень. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль