Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/807/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" липня 2020 р. Справа№ 910/807/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Зубець Л.П. суддів: Мартюк А.І. Алданової С.О. секретар судового засідання: Пастернак О.С. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 14.07.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/807/20 (суддя - Мудрий С.М.) за позовом Приватного підприємства "Думітраш" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 54 585, 99 грн ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Думітраш" (далі по тексту - позивач, ПП "Думітраш") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі по тексту - відповідач, ПАТ "НАСК "Оранта") про стягнення страхового відшкодування в розмірі 54 585, 99 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АМ 6984357 від 27.04.2018 та Законів України "Про страхування" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", оскільки останнім виплачено лише 50% страхового відшкодування. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідальними за заподіяння шкоди є декілька осіб, а тому розмір страхового відшкодування має визначатися шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/807/20 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 54 585, 99 грн та судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн. Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції, посилаючись на ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, виходив із того, що постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.12.2018 у справі №482/2080/18 встановлено відсутність вини водія транспортного засобу, що належить позивачу - ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а відповідачем не надано інших належних доказів наявності вини цієї особи у вчиненні ДТП, а отже, відсутні докази обопільної вини у ДТП, яка сталася 12.10.2018. Враховуючи невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати страхового відшкодування у повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/807/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права, що стало наслідком неповного з`ясування обставин справи та, відповідно, винесення помилкового рішення. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.12.2018 у справі №482/2080/18 не притягнуто до відповідальності водія транспортного засобу, що належить позивачу не в зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, а у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Також скаржник зазначає, що не мав змоги заявити клопотання про призначення у справі траспортно-трасологічної експертизи під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже, на думку відповідача він був позбавлений права здобути належний та допустимий доказ для доведення вини водія позивача та правомірності сплати лише 50% страхового відшкодування. У зв`язку з вищевикладеними обставинами відповідачем при зверненні із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 заявлено клопотання про призначення судової траспортно-трасологічної експертизи у справі №910/807/20, проведення якої останній просить доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення експертизи поставити наступні питання: - на якому місці дороги сталося зіткнення транспортних засобів (перша точка контакту ТЗ)?; - який механізм контактування ТЗ?; - яким було взаємне розташування транспортних засобів під час їх зіткнення?; - чи свідчать залишені певні сліди, подряпини на дорожньому покритті, які викликані від контактування з ходовою частиною автомобіля Фольцваген д/н НОМЕР_1 , що ДТП відбулося на смузі руху автомобіля Фольцваген д/н НОМЕР_1 ?. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2020, апеляційну скаргу ПАТ "НАСК "Оранта" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючої судді - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 апеляційну скаргу ПАТ "НАСК "Оранта" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/807/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви/клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. 02.06.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов лист на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020, до якого додано клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/807/20, із обгрунтуванням причин пропуску на оскарження. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції - задоволено, поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/807/20 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020. Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою ст. 271 цього Кодексу. Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Як вбачається з матеріалів справи №910/807/20, ціна позову у даній справі складає 54 585, 99 грн, тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позовної заяви (2 102, 00 грн станом на 01.01.2020*100=210 200, 00 грн). Однак, відповідно до п. п. 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо. Враховуючи заявлене скаржником клопотання про призначення у справі судової транспортно-трасологічної експертизи при зверненні із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020, колегією суддів Північного апеляційного господарського суду було вирішено розглядати справу №910/807/20 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/807/20 призначено на 14.07.2020. Судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч. 4 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України роз`яснено позивачу право на подання відзиву на апеляційну скаргу протягом визначеного процесуальним законодавством строку, а також запропоновано ПП "Думітраш" надати письмові пояснення стосовно заявленого відповідачем клопотання про призначення у справі судової транспортно-трасологічної експертизи. Окрім того, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/807/20 до винесення апеляційним господарським судом судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, а також - відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової транспортно-трасологічної експертизи. Зокрема, у своєму відзиві, позивач зазначає, що відповідач намагається переконати суд апеляційної інстанції в тому, що постанова Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28.12.2018 у справі №482/2080/18, якою закрито провадження у справі відносно водія транспортного засобу, що належить позивачу та яка набрала законної сили має менш важливе значення ніж консультаційний висновок від 16.01.2019 судового експерта Скорохода К.М. Окрім того, позивач звертає увагу на те, що ПАТ "НАСК "Оранта" не було позбавлене можливості надати належний висновок експерта або заявити відповідне клопотання про призначення експертизи у суді першої інстанції. 03.07.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеного на 14.07.2020 та всіх наступних судових засідань по справі №910/807/20 в режимі відеоконференції, проведення яких останній просить доручити Миколаївському окружному адміністративному суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 заяву ПП "Думітраш" про участь у судовому засіданні, призначеного на 14.07.2020 та всіх наступних судових засідань у справі №910/807/20 в режимі відеоконференції в приміщенні Миколаївського окружного адміністративного суду задоволено. Доручено Миколаївському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 14.07.2020 та всіх наступних засідань у цій справі за участі повноважного представника позивача із використанням програмного забезпечення «EasyCon». У судове засідання 14.07.2020, яке проводилось у режимі відеоконференцзв`язку з Миколаївським окружним адміністративним судом з`явилися представники сторін. Представник відповідача у судовому засіданні 14.07.2020 підтримала своє клопотання про призначення судової транспортно-трасологічної експертизи та просила його задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 14.07.2020 заперечувала проти задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової транспортно-трасологічної експертизи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у задоволенні клопотання ПАТ "НАСК "Оранта" про призначення у справі судової транспортно-трасологічної експертизи відмовлено. У судовому засіданні 14.07.2020 представник відповідача надала колегії суддів пояснення, у яких підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі, просила задовольнити апеляційну скаргу, рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/807/20 - скасувати. Представник позивача у судовому засіданні 14.07.2020 надала колегії суддів пояснення, у яких проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, оскаржуване рішення просила залишити без змін. Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У судовому засіданні 14.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 12.10.2018 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Volkswagen Passat д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та Renault Lodgy д.р.н. НОМЕР_2 , який належить ПП "Думітраш" під керуванням ОСОБА_1 . За фактом ДТП на водіїв вищезазначених транспортних засобів працівниками патрульної служби складено адміністративні протоколи. Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.12.2018 у справі №482/2080/18 справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначена постанова суду набрала законної сили 08.01.2019. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11.12.2018 у справі №199/8455/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У вищезазначеній постанові зазначено, що 12.10.2018 о 01 год. 50 хв. водій ОСОБА_2 на а/д Одеса - Мелітополь - Новоазовськ 172 км керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat д.р.н. НОМЕР_1 при зустрічному роз`їзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення-наїзд з транспортним засобом Renault Lodgy д.р.н. НОМЕР_2 , що рухався назустріч. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.13.3 Правил дорожнього руху. Цивільно-правова відповідальність водія Volkswagen Passat д.р.н. НОМЕР_1 , на момент ДТП застрахована у ПАТ "НАСК "Оранта" за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6984357, франшиза становить 2 000,00 грн, ліміт по майну - 100 000,00 грн, строк дії з 29.04.2018 по 28.04.2019. Позивач 09.01.2019 звернувся до ПАТ "НАСК "Оранта" із заявою про страхове відшкодування. У відповідь на вищевказану заяву позивача листом №35-08 від 24.01.2019 відповідач зазначив, що згідно з висновком судового експерта Скорохода К.М. від 16.01.2019, транспортний засіб "Рено" д.р.н. НОМЕР_2 , отримав пошкодження під час ДТП 12.10.2018 на смузі руху автомобіля "Фольксваген", д.р.н. НОМЕР_1 . Отже, транспортний засіб "Рено" отримав пошкодження внаслідок сукупних дій двох учасників цієї дорожньо-транспортної пригоди. А тому, як зазначає відповідач, страхове відшкодування буде сплачено у розмірі 50%. З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2019 відповідачем сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 43 414,01 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6664 від 01.02.2019 з призначенням платежу: "стр.відшк. ПП "Думітраш" (32143136) по дог. № АМ/6984357 від 27.04.2018". Не погоджуючись з частковою виплатою, позивач звернувся до відповідача з листом №32 від 19.06.2019, в якому просив здійснити страхове відшкодування за заявкою ПП "Думітраш" від 09.01.2019 в повному обсязі відповідно до положень чинного законодавства. У відповідь відповідач листом №09-02-16/7217 від 24.07.2019 повідомив позивача, що при розрахунку розміру матеріального збитку бралися до уваги результати проведеного огляду 16.11.2019 пошкодженого транспортного засобу Renault Lodgy д.р.н. НОМЕР_2 , а також положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №1335/5/1159 від 24.07.2009. Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 23.01.2019 матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу Renault Lodgy д.р.н. НОМЕР_2 , в результаті пошкодження при ДТП склав 90 828, 01 грн. Враховуючи факт складення протоколів про адміністративне правопорушення на обох учасників дорожньо-транспортної пригоди 12.10.2018, а також розбіжностей між поясненнями, а саме не визначеного чіткого місця зіткнення транспортних засобів, тому НАСК "Оранта" звернулася до судового експерта щодо визначення місця контакту транспортних засобів Volkswagen Passat д.р.н. НОМЕР_1 та Renault Lodgy д.р.н. НОМЕР_2 . Відповідно до висновку судового експерта було встановлено, що зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху ТЗ Volkswagen Passat д.р.н. НОМЕР_1 , таким чином страховиком було прийнято рішення про поділ розміру заподіяної шкоди на обох учасників ДТП (обопільна вина). Страховиком 01.02.2019 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 43 414, 01 грн (90 828,01/2 (обопільна вина) - 2 000, 00 грн. франшиза). З огляду на те, що відповідач здійснив виплату страхового відшкодування не в повному обсязі, при цьому позивач звертався до відповідача з відповідними заявами та листами у досудовому порядку, на які відповідач у своїх письмових відповідях заперечував, позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано вимоги позовної заяви, надано належні та допустимі докази виникнення у відповідача обов`язку оплатити суму страхового відшкодування, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги у повному обсязі. Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Згідно ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. На підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Відповідно до п. 36.3. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.12.2018 у справі №482/2080/18 справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є водієм транспортного засобу позивача, закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У вищезазначеній постанові зазначено, що суддя приходить до висновку, що докази порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.13.3 ПДР, згідно з яким водій що під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду повинен дотримуватися безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, внаслідок чого б транспортні засоби отримали механічні ушкодження, відсутні. Постанова Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.12.2018 у справі №482/2080/18 набрала законної сили 08.01.2019. Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Колегія суддів також звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для прийняття в якості належного доказу консультаційного висновку судового експерта Скорохода К.М, оскільки він не відповідає вимогам ст. 98 ГПК України. Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження скаржника стосовно того, що судом першої інстанції було позбавлено відповідача права здобути належний та допустимий доказ для доведення вини водія транспортного засобу позивача, у зв`язку з чим порушено принцип змагальності. Згідно ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Виходячи з наведених норм, слід зазначити, що відповідач не був позбавлений права звернутись із клопотанням про призначення судової експертизи при розгляді справи в суді першої інстанції та, відповідно, надати суду такий доказ. Таким чином, з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не надано інших належних доказів встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, а тому відсутні докази обопільної вини у ДТП, яка сталася 12.10.2018. Відповідно до розрахунку страхового відшкодування ПАТ "Національна страхова компанія "Оранта" від 23.01.2019 розмір матеріального збитку (з врахування зносу деталей, що замінюється) становить 90 828,01 грн. Знос транспортного засобу на день страхового випадку (в %) - 0,00 %. Розмір збитку для розрахунку страхового відшкодування визначається згідно калькуляції. Проте, позивачем зазначено, що за відновлювальний ремонт Renault Lodgy д.р.н. НОМЕР_2 , який було здійснено ТОВ "М Моторс", ПП "Думітраш" було сплачено 154 971,83 грн, що підтверджується актом виконаних робіт №ММ-00000112 від 23.04.2019 на суму 133 988,54 грн, видатковою накладною №ММ-00004296 від 15.11.2018 на суму 20 983,29 грн та платіжними дорученнями №691 від 31.10.2018 на суму 20 983,29 грн, №4 від 04.01.2019 на суму 133 988,54 грн. Згідно з п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, значення Е З приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Renault Lodgy д.р.н. НОМЕР_2 , рік випуску автомобіля - 2016 рік. Тобто, коефіцієнт фізичного зносу становить 0,00 грн. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Згідно з. п. 32.7 ст. 32 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092). Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З - коефіцієнт фізичного зносу. Також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутнє рішення страховика про залучення незалежного суб`єкта оціночної діяльності. Крім того, відповідачем не надано калькуляцію відповідно до якої здійснено розрахунок збитку. За загальним правилом та з огляду на положення ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Судом першої інстанції також правильно враховано, що страхова компанія винуватця ДТП несе відповідальність за заподіяну третім особу шкоду в межах ліміту страхових сум, які визначені у страховому полісі. А також те, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не надано заперечень щодо реальної вартості втраченого майна. Вказаний позивачем розмір шкоди в розмірі 154 971,83 грн перевищує ліміт відповідальності страховика 100 000,00 грн. Крім того, згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту. Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача щодо стягнення страхового відшкодування в розмірі 54 585, 99 грн (100 000,00 грн. (ліміт відповідальності страховика) - 43 414, 01 грн. (частково виплачена сума відповідачем) - 2 000, 00 грн. (франшиза)). Враховуючи викладене, з урахуванням норм статей Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суд, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 54 585, 99 грн обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/807/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на позивача. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на скаржника (ПАТ "НАСК "Оранта"). Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/807/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/807/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/807/20, зупинену ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020.

5. Матеріали справи №910/807/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 16.07.2020. Головуючий суддя Л.П. Зубець Судді А.І. Мартюк С.О. Алданова