Постанова Київський апеляційний суд № 755/20246/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6992/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи 755/20246/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шахової О.В., суддів Вербової І.М., Саліхова В.В. за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року, ухваленого в приміщенні суду під головуванням судді Яровенко Н.О.,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що він народився в м. Житомир. Свої вимоги обґрунтовував тим, що в актовому записі про його народження складеного 04.12.1993 року виконавчим комітетом Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області зазначено місце народження за місцем фактичного проживання батьків, тоді як він народився в місті Житомир. Встановлення вказаногофакту необхідно для захисту основоположних немайнових прав заявника на ідентифікацію фізичної особи. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції помилково вважав, що встановлення факту місця народження в певному місці не тягне для нього правових наслідків, а є лише способом ідентифікації фізичної особи, оскільки задоволення заяви дасть йому підстави для реалізації його права на індивідуальність та відновить його особисте немайнове права вважатися таким, що народився в м. Житомир. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив. В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялися за законом належно. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За положеннями ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Згідно ч. 2 ст. 270 ЦК України цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту місця народження в певному місці не тягне для нього правових наслідків, а є лише способом ідентифікації фізичної особи. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 (а.с.8). З актового запису про народження № 14 складеного 04.12.1993 року виконавчим комітетом Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області на ОСОБА_1 зазначено місцем народження ОСОБА_1 : Україна, Житомирська область, Житомирській район, село Зарічани (а.с.9-10). 03.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у місті Києві із заявою про внесення змін до актового запис про народження заявника № 14 складеного 04.12.1993 року виконавчим комітетом Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області на ОСОБА_1 , а саме виправити місце народження з «Україна, Житомирська область, Житомирський район, село Зарічани» на «Україна, Житомирська область, місто Житомир». Висновком Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ умісті Києві відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження, так як реєстрація народження дитини здійснена відповідно до діючого на той час законодавства - Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженої Міністром юстиції України 29.12.1984 року № 22/5 (а.с.11). На підтвердження факту народження в місті Житомир заявником надано копію відповіді на адвокатський запит з Комунального підприємства «Лікарня № 2 імені В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради від 28.10.2019 року № 1208, з якої вбачається, що ОСОБА_3 дійсно народила ІНФОРМАЦІЯ_2 09.30 живу дитину - хлопчика, вагою 3900 г., зростом 57 см (згідно журналу відділення новонароджених ф.102). (а.с.12-16). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 300 ЦК України фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно ч. 3 ст. 270 ЦК України перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним. Відповідно до ч. 1 ст. 272 ЦК України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники. Відповідно до ч. 2 ст. 272 ЦК України фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав. Підставою для встановлення факту місця народження саме в м. Житомир, а не в с. Зарічани Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 вказує, що у різних документах вказане різне місце його народження.; при реєстрації місця народження ОСОБА_1 його батькам не було роз`яснено про можливість визначення місця народження дитини за місцем фактичного народження; невірне зазначення місця народження ОСОБА_1 порушує його особисті немайнові права на індивідуальність, що забезпечує соціальне буття як фізичної особи. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав вірну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи. До того ж, посилання заявника на те, що в різних документах вказане різне місце його народження не знайшло свого підтвердження при перегляді рішення суду першої інстанції. Окрім цього, не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що його батькам не було роз`яснено про можливість визначення місця народження дитини за місцем фактичного народження. Відповідно до п. 8 Інструкції Про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні від 29.12.1984, реєстрація народження провадиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них, а в разі хвороби, смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб або адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини. Таким чином, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано правову оцінку. Під час перевірки заявлених ОСОБА_1 фактів та оцінки доказів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Судді: