Постанова Київський апеляційний суд № 753/8921/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 753/8921/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8210/2020Головуючий у суді першої інстанції - Сирбул О.Ф. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просила: збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.12.2008 року на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Ѕ частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на ѕ частки з усіх видів доходу щомісячно та до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.12.2008 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі Ѕ частки з усіх видів заробітку щомісячно але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.09.2008 року і до досягнення дитиною повноліття. Разом з тим, зазначала, що при ухваленні Дарницьким районним судом м. Києва рішення від 02.12.2008 року, були відсутні обставини, які з`явилися на день її звернення до суду з вказаним позовом, та які, в розумінні положень ст. 192 СК України, є суттєвими для збільшення розміру аліментів, стягнутих рішенням суду, зокрема: - наявність захворювання, що підтверджується медичним висновком від 16.10.2018 №40, потребує постійного лікування; - відвідування дитиною спортивних занять та необхідність направлення на оздоровлення до відповідних закладів; - покращення матеріальну стану відповідача. За вказаних обставин, вважала, що розмір аліментів на утримання спільної з відповідачем дитини має становити ѕ частки з усіх видів доходу щомісячно. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.03.2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 113-116). В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Так, в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, що підтверджують наявність хронічних захворювань, відвідування занять та необхідність направлення дитини на оздоровлення до відповідних медично-профілактичних закладів, що потребує додаткових витрат, а розмір аліментів які стягуються з відповідача є занадто низьким. При цьому, вказувала на помилковість висновку суду щодо відсутності підстав для збільшення розміру аліментів, адже матеріалами справи в їх сукупності підтверджується факт покращення матеріального стану відповідача. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. 01.07.2020 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11.06.2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.12.2008 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі Ѕ частки з усіх видів заробітку щомісячно але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, вказувала, що при ухваленні Дарницьким районним судом м Києва рішення від 02.12.2008 року були відсутні обставини, які з`явилися на даний час, та які, в розумінні положень ст. 192 СК України, є суттєвими для збільшення розміру аліментів, стягнутих рішенням суду, зокрема: - наявність захворювання, що підтверджується медичним висновком від 16.10.2018 №40, потребує постійного лікування; - відвідування дитиною спортивних занять та направлення на оздоровлення до відповідних закладів; - покращення матеріальну стану відповідача. Так, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ч.ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У відповідності до ч. 2 ст. 181 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліменти аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку. Разом з тим, положеннями ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Крім того, згідно з роз`ясненнями, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Тобто, виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо збільшення розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. У свою чергу, відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Крім того, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які відповідно до ст.ст. 76-78 ЦПК України обумовлюють можливість збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на утримання неповнолітньої доньки, зокрема доказів про зміну матеріального стану як платника в бік покращення, так і одержувача - в бік погіршення. При цьому, судом обґрунтовано встановлено, що відповідач сплачує аліменти і не має заборгованості відповідно до довідки-розрахунку від 28.11.2018 року №5401, виданої ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області станом на 01.11.2018 року, а також у нього на утриманні перебуває донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 35). Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що спільна з відповідачем дитина відвідує спортивні заняття, колегія суддів оцінює критично, адже за своєю правовою природою витрати, пов`язані з розвитком здібностей дитини, є додатковими витратами і їх стягнення, у випадку спору, передбачене ст. 185 СК України. Також, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що наявність транспортного засобу та нерухомого майна у відповідача може свідчити про отримання ним реальних доходів і відповідно зміну матеріального стану, адже такі доводи ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що з часу винесення судом первинного рішення в Україні відбулися безповоротні інфляційні процеси, у зв`язку з чим на сьогоднішній день значно збільшився розмір витрат на утримання дитини, не можуть бути самостійною підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України, в якій зазначений вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів. Аналогічний висновок викладено й в правових позиціях Верховного Суду у постановах від 20.06.2019 року по справі № 632/580/17 та від 04.07.2018 року по справі № 536/1557/17. Таким чином, враховуючи те, що вищенаведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність передбачених законом підстав для збільшення розміру аліментів, що стягуються за рішенням суду, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне та правильне по суті рішення. Натомість, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а відтак не впливають на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Також, слід зазначити, що з урахуванням положень п. 3 ч. 6 ст. 19 та п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва Г.В. Крижанівська