Постанова 4809 № 383/249/20

ПОСТАНОВА Іменем України 07 липня 2020 року м. Кропивницький справа № 383/249/20 провадження № 22-ц/4809/949/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Дуковського О.Л. (суддя-доповідач) суддів Письменного О.А. , Чельник О.І. за участю секретаря Демешко Л.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2020 року, у складі головуючого судді Адаменко І.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеною додаткову угоду, В С Т А Н О В И В: 13 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеною додаткової угоди. У відповідності до ст. 152 ЦПК України одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області будь-які дії (зокрема проводити розподіл ділянок, надавати третім особам згоду на поділ ділянок, розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічних документацій із землеустрою, не виставляти земельні ділянки на торги (аукціони), не відчужувати земельні ділянки та права на них на користь третіх осіб) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3520888000:02:000:9010 і 3520888000:02:000:9035 на користь третіх осіб, посилаючись на те, що вона звернулася до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеною додаткової угоди. Предметом спору в даній справі є земельні ділянки загальною площею 50,0 га (кадастрові номери: 3520888000:02:000:9010 і 3520888000:02:000:9035), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративних межах Кривоносівської (Червонозорівської) сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області за межами населеного пункту. Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції послався на її необґрунтованість. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області будь-які дії (зокрема проводити розподіл ділянок, надавати третім особам згоду на поділ ділянок, розробку проектів землеустрою щодо відведе земельних ділянок або технічних документацій із землеустрою, затверджувати проекти землеустрою та технічні документації із землеустрою, не виставляти земельні ділянки на торги (аукціони), не відчужувати (передавати у власність) земельні ділянки та права на них на користь третіх осіб) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3520888000:02:000:9035, 3520888000:02:000:5139, 3520888000:02:000:5146, 3520888000:02:000:5152, 3520888000:02:000:5160, 3520888000:02:000:5142, 3520888000:02:000:5157, 3520888000:02:000:5154, 3520888000:02:000:5141, 3520888000:02:000:5144, 3520888000:02:000:5147, 3520888000:02:000:5140, 3520888000:02:000:5156, 520888000:02:000:5155, 3520888000:02:000:5148, 3520888000:02:000:9010 3520888000:02:000:5151, 3520888000:02:000:5150, 3520888000:02:000:5153, 3520888000:02:000:5161, 3520888000:02:000:5143, 3520888000:02:000:5149, 3520888000:02:000:5145, 3520888000:02:000:51454, 3520888000:02:000:5158. Крім того, позивач посилається на те, що у квітні 2020 року їй випадково стало відомо, що земельна ділянка площею - 440097,00 га з кадастровим номером 3520888000:02:000:9010, яка є предметом спору, була поділена і внаслідок чого утворилися вищевказані земельні ділянки по 2,00 га для їх подальшої передачі у приватну власність. Вказує, що відповідач своїми незаконними діями істотно ускладнив та частково унеможливив виконання рішення суду. Вважає, що відповідач може вчиняти протиправні дії щодо земельних ділянок, які є предметом спору і в подальшому. Тобто ризик відчуження новоутворених земельних ділянок на користь третіх осіб та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3520888000:02:000:9035, залишається. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі. Надано строк протягом якого учасники справи мають право подати відзив на апеляційну скаргу. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи. Учасники справи у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 141,142). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права з таких підстав. Суд першої інстанції послався на те, що заявником не було надано до суду доказів на обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову, який просить застосувати, в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Крім того, до суду не було надано доказів на підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у зв`язку із чим не наведено достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову. Колегія суддів, погоджується із таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову. З аналізу ст.. 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Як роз`яснено в п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Звернувшись із апеляційною скаргою позивач посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520888000:02:000:9010, яка є предметом спору, була поділена на окремі земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, для подальшої їх передачі у приватну власність, а тому існує ризик не виконання рішення суду. Щодо земельної ділянки, яка також є предметом спору з кадастровим номером 3520888000:02:000:9035 позивач вказує, на те, що існує ризик поділу даної земельної ділянки та відчуження їх на користь третіх осіб. Проте, позивач не надала до суду першої інстанції таких відомостей на момент вирішення клопотання, а виклала лише в тексті апеляційної скарги, а тому вона має процесуальне право на звернення із заявою про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому при наданні належних доказів до суду, що розглядає спір по суті. Таким чином, ухвала про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, відповідає нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування. Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381- 384 ЦПК України, суд , - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. 14.07.2020 - складено постанову. Головуючий суддя О. Л. Дуковський Судді О. А. Письменний О.І. Чельник