Ухвала КАС ВС № 160/5311/19

УХВАЛА 13 липня 2020 року м. Київ справа № 160/5311/19 адміністративне провадження № К/9901/16010/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі №160/5311/19 за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» про стягнення податкового боргу, УСТАНОВИВ: 25.06.2020 (згідно з трек-номером поштового відправлення) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі №160/5311/19. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Скаржником у касаційній скарзі не зазначено жодного пункту частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Разом з тим, податковим органом вказано, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про перенесення слухання справи на іншу дату, чим позбавив скаржника можливості скористатись процесуальним правом прийняти участь у судовому засіданні та поставити питання іншим учасникам справи, надати додаткові пояснення тощо. Разом з тим, скаржник сам зазначає, що він був повідомлений про дату, час і місце судового засідання справи №160/5311/19 о 13:30 год. 30.04.2020 у Третьому апеляційному адміністративному суді. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції також зазначено, що учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до частини 4 статті 229 та частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх та без фіксування судового розгляду технічними засобами. Суд зауважує, що наведені скаржником обставини справи не є підставою касаційного оскарження відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд відповідно до положень статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі №160/5311/19 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяІ.А. Васильєва