Постанова 4857 № 140/2782/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2782/19 пров. № А/857/4654/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Глушка І.В., Довгої О.І. при секретарі судового засідання: Хомич О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2020р. (ухвала прийнята о 12:48 у м. Луцьк судом у складі головуючого судді Денисюка Р.С., повний текст ухвали складено 28.02.2020р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною щодо нездійснення за рахунок місцевого бюджету компенсації додаткових витрат, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування, та компенсувати позивачу витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 4594,94 гривні. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено частково. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом в частині визнання бездіяльності Луцької міської ради протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату жито комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою) за період з червня 2018 року по листопад 2018 року, зобов`язання компенсувати витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги за період з червня 2018 року по листопад 2018 року та поновити вказаний строк. Позов ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії в частині визнання бездіяльності Луцької міської ради протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою) за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, з січня 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по квітень 2017 року, за травень 2018 року та зобов`язання компенсувати витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги за вказаний період залишено без розгляду. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою заяву задоволити. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що 13.01.2020 відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. В обґрунтування клопотання зазначає, що позивач просить компенсувати витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 4594,94 грн. за період з жовтня 2014 року по листопад 2018 року. На його звернення щодо виплати вказаної компенсації Луцькою міською радою 17.01.2019 ОСОБА_1 було надано відповідь щодо відсутності коштів в місцевому бюджеті для виплати вказаної компенсації, а з позовом до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів позивач звернувся лише у вересні 2019 року, тобто після закінчення шестимісячного строку звернення до суду (а.с. 144-145). 11.02.2020 позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначає, що 20.12.2018 звернувся з заявою до голови Луцької міської ради на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2016 №803 на компенсацію витрат по переплаті за житлово-комунальні пocлyги. У відповіді від 17.01.2019 його проінформовано, щo на даний час відсутні кoшти в місцевому бюджеті для компенсації додаткових витрат громадянам, яким призначено субсидію на оплату житлoвo-комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку xoлoднoї та гарячої вoди. В подальшому, позивач звертався дo Кабінету Міністрів України, Волинської обласної державної адміністрації. Частинами 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов`язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Апеляційним судом встановлено, що позивач оскаржує бездіяльність Луцької міської ради щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою) за період з жовтня 2014 року по листопад 2018 року. 20.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до голови Луцької міської ради із заявою про компенсацію витрат по переплаті за житлово-комунальні послуги. Листом від 17.01.2019 № А-2164/5-100 Луцька міська рада посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 11.11.2016 № 803 проінформувала позивача про відсутність коштів в місцевому бюджеті для компенсації додаткових витрат громадянам, яким призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності приладів обліку холодної та гарячої води та рекомендовано звернутися до організацій-надавачів послуг для встановлення приладів обліку холодної та гарячої води. Встановлення таких приладів надало 6 можливість позивачу здійснювати оплату лише за фактичне використання води. Разом зтим, позивач не заперечував факту отримання відповіді на вказане звернення, однак точної дати отримання ні позивач, ні представник відповідача сказати не змогли. У лютому 2019 року позивач повторно звернувся до Луцької міської ради про надання йому компенсації додаткових витрат, де ним було згадано відповідь на його звернення від грудня 2018 року. Відтак, саме з лютого 2019 року слід обраховувати строк звернення до суду за захистом порушеного права. Таким чином, починаючи з лютого 2019 року позивач знав про порушення своїх прав щодо не виплати йому компенсації витрат по переплаті за житлово-комунальні послуги, яким призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води за період з червня 2018 року по листопад 2018 року. Проте, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом лише 16.09.2019, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. При вирішенні вказаного питання суд зазначає наступне, що позивач перший раз за захистом свого порушеного права звернувся до суду 03.07.2019, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду. 05.07.2019 дана позовна заява була залишена судом без руху, а пізніше 24.07.2019 повернута позивачу без розгляду у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви. Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Згідно із висновками, викладеними у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України, суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень. У рішенні по справі Іліан проти Туреччини ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв`язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13.01.2000р. Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відтак, зазначені рішення Європейського суду свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено поважність пропущеного ним строку звернення до суду, його бажання захистити порушене право зі сторони суб`єкта владних повноважень, а тому колегія суддів визнає причини пропуску строку поважними в частині визнання бездіяльності Луцької міської ради протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату жито комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою) за період з червня 2018 року по листопад 2018 року, зобов`язання компенсувати витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги за період з червня 2018 року по листопад 2018 року, тобто права позивача підлягатимуть захисту судом в межах шестимісячного строку звернення до суду, та вважає за необхідне поновити цей строк. Щодо позовних вимог в частині визнання бездіяльності Луцької міської ради протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою) за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, з січня 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по квітень 2017 року, за травень 2018 року та зобов`язання компенсувати витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги за вказаний період, то позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду, з огляду на таке. Згідно Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848, cyбcидiї призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та обсягом визначеного Кабінету Міністрів України обов`язкового відсотку платежу. Соціальні норми житла та соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 Пpo вcтaнoвлeння дepжaвниx соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування 16.11.2016 набрали чинності зміни внесені до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 Пpo встановлення дepжaвниx coцiaльниx cтaндapтiв y сфері житлово-комунального обслуговування згідно яких установлено, що в разі затвердження органами місцевого самоврядування норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 цієї постанови, компенсація додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води здійснюється за рахунок місцевих бюджетів. Цей пункт не застосовується до громадян, які відмовилися від встановлення приладів обліку за рахунок місцевих бюджетів або підприємств - виробників/виконавців послуг, що підтверджено документально. Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_1 була призначена субсидія на оплату житлово-комунальних послуг. Соціальна норма для його домогосподарства на послугу з водопостачання становить 2,4 куб.м., з водовідведення гарячої води 1,6 куб.м. Починаючи із дати набрання вказаною постановою чинності у позивача виникло право на звернення до суду щодо стягнення компенсації витрат по переплаті комунальних послуг. На підтвердження зазначеного свідчить і його переписка із Міністерством соціальної політики України в 2017 році, де йому було роз`яснено наявність вказаного права. Вказана виплата не носить обов`язкового характеру регулярних виплат, а може бути виплачена лише за заявою позивача. Позивач з відповідними заявами у період з 2016 року по грудень 2018 року до відповідача про виплату даної компенсації не звертався, хоча про наявність такої можливості в силу дії нормативного акту, роз`яснень Мінсоцполітики, які були надані йому особисто, був обізнаний та не був позбавлений можливості своєчасно звернутись із відповідним позовом до суду за захистом своїх прав та стягнення компенсації за відповідні періоди. Проте, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення компенсації за 2014-2016 роки, частково 2017 рік та травень 2018 року лише 16.09.2019, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції Волинського окружного адміністративного суду, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для залишення адміністративного позову за вказаний період без розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року про у справі №140/2782/19 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. З. Улицький судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 15.07.2020р.