Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/4706/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 161/4706/20 пров. № А/857/6041/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Запотічного І.І., Глушка І.В. при секретарі судового засідання: Хомич О.Р. за участі представника позивача: Косендюк Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.04.2020 року (рішення ухвалене у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Черняка В.В., повне судове рішення складено 27.04.2020р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 04 березня 2020 року №000252 та поновлення строку на її оскарження. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки ним правомірно було не допущено посадових осіб відповідача до проведення заходу державного нагляду (контролю) у зв`язку з недоліками у наданому на огляд направленні, а також відсутністю офіційного опублікування на офіційному веб-сайті відповідача уніфікованої форми акту за результатами такого заходу. Ввважає, що діяв відповідно до ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Просив позов задоволити. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.04.2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційним судом встановлено, що 04 березня 2020 року старшим державним інспектором охорони навколишнього природнього середовища Державної екологічної інспекції у Волинській області Поліщуком Антоном Анатолійовичем була винесена постанова №000252, у якій встановлено, що ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Форест-ОВ» не виконав законних розпоряджень посадових осіб органу, яку здійснює державний контроль у галузі охорони навколишнього середовища, а саме, не допустив до проведення планової перевірки, чим вчинив перешкоду для виконання покладених на них обов`язків. Відтак, такі дії позивача кваліфіковані відповідачем як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-5 КУпАП, за яке було накладене адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн (а.с.11). Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 03 березня 2020 року №000754, зазначене правопорушення було вчинено 03 березня 2020 року об 11 год. 45 хв. за адресою Волинська область, Ковельський район, с. Любитів, вул. Вокзальна,

9. Як слідує з даних відстеження поштового відправлення 4302520947443, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», спірна постанова була вручена особисто відповідачу 10 березня 2020 року. 20 березня 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, тобто в межах десятиденного строку звернення до суду, який передбачений ч.1 ст.286 КАС України, від дня, коли він дізнався про спірне рішення відповідача. Статтею 280 КупАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.9 КупАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Юридичний склад конкретного адміністративного правопорушення становлять суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторони правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає адміністративну відповідальність особи. Відповідно до 188-5 КупАП, передбачає відповідальність особи за невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків. Відтак, підставою для адміністративної відповідальності є невиконання саме законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища. Згідно ст. 283 КупАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Статтею 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до статті 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" на яку посилається відповідач, передбачено, що рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму. На території рекреаційних зон забороняються: а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням; б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за пряміш призначенням. Режим використання цих територій визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства України. Таким чином, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та види правопорушень передбачені ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що в направленні на проведення планової перевірки від 21.01.2020 року № 63 відсутній чіткий перелік питань, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), як це передбачено приписами абзацу 9 ч.2 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Згідно з абзацем 9 ч.2 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку. Частиною 1 ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» врегульовано, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону. Таким чином, судова колегія апеляційного суду вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест-ОВ» мало право відмовити у допущенні до перевірки інспектора Державної екологічної інспекції у Волинській області, оскільки відмова в допущенні до перевірки є реалізацією права, що гарантоване ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Пунктом 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що заходи державного нагляду здійснюються у спосіб та за формою, які встановлюються законами. Пунктом 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку визначеному законодавством. Положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності. Уніфікована форма акту, яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2013 року № 752, була скасована, оскільки вказана постанова була визнана такою, що втратила чинність. Відтак, оскільки уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на виконання положень Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року № 752, не містять усієї сукупності реквізитів, передбачених уніфікованою формою акта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342, а реквізити, які за формою та змістом залишились незмінними, розміщуються на аркуші не за правилами, встановленими уніфікованою формою акта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року Na 342, вони не можуть використовуватись органами державного нагляду (контролю), незважаючи на те, що нормативно-правові акти, якими вони були затверджені, продовжують залишатися чинними. Уніфіковані форми актів, розроблені відповідно до вимог Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року № 752, не містили переліку питань залежно від ступеня ризику. Переліки питань залежно від ступеня ризику містяться виключно в уніфікованих формах актів, затверджених органами державного нагляду (контролю) відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018р. №

342. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю) зокрема, якщо органом державного нагляду (контролю) порушено вимоги щодо періодичності проведення перевірок та, якщо не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у порушення вимог ч. 15 ст. 4 вищенаведеного Закону на момент прибуття на перевірку ТОВ «Форест-ОВ» відповідача на офіційному сайті Державної екологічної інспекції у Волинській області не була оприлюднена вищезазначена уніфікована форма акту з обов`язковими реквізитами, які передбачало чинне законодавство, тобто посадовими особами регіональної інспекції та самим відповідачем не дотримана одна з істотних умов для допуску службових осіб інспекції для проведення планового заходу державного контролю. Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів. Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 являються підставними і обґрунтованими. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.04.2020 року у справі №161/4706/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної екологічної інспекції у Волинській області від 04 березня 2020 року №000252 Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. З. Улицький судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 15.07.2020р.