Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/20808/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20808/18 Головуючий у І інстанції - Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно зі ст. 229 КАС України, апеляційні скарги Державної податкової служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "С К С" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 866646/36088095 від 01.08.2018 року; - зобов`язати Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену позивачем податкову накладну № 1001272 від 26.03.2018 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, яке оформлено протоколом, в частині внесення/включення позивача до переліку ризикових платників податків; - зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби виключити Позивача з переліку ризикових платників податків. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.08.2018 року № 866646/36088095. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1001272 від 26.03.2018 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "С К С". Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" до переліку ризикових підприємств, оформлене Протоколом №1/2018 засідання Комісії Офісу великих платників податків ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22 березня 2018 року. Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "С К С") з переліку ризикових суб`єктів господарювання. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" сплачений ним судовий збір у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. 04 березня 2020 року на адресу Окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" про ухвалення додаткового рішення по справі № 640/20808/18 щодо стягнення з Відповідачів на користь Позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2020 року заяву представника Позивача про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 640/20808/18 задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" судові витрати у розмірі 47 083,50 грн. (сорок сім тисяч вісімдесят три гривні п`ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" судові витрати у розмірі 47 083,50 грн. (сорок сім тисяч вісімдесят три гривні п`ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України. В іншій частині заяву залишено без задоволення. Не погоджуючись з додатковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2020 року Державна податкова служба України, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" від 04 березня 2020 року про ухвалення додаткового судового рішення залишити без розгляду. В апеляційній скарзі Відповідачі не погоджуються з додатковим рішенням суду першої інстанції та посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Зокрема зазначають, що спід час розгляду справи по суті Позивач не звертався із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а звернувшись із відповідною заявою у 2020 році, поза межами строку, не навів поважних причин пропуску, проте суд першої інстанції, в порушення вимог частини 7 статті 139 КАС України, не залишив таку заяву без розгляду. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить вимоги викладені в апеляційних скаргах вважати безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2020 року правомірним та таким, що підлягає залишенню без змін. Приймаючи рішення по розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що витрати Позивача на правничу допомогу є належним чином документально підтвердженими, відтак заява підлягає задоволенню. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзив на них, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь Позивача з Відповідача, який є суб`єктом владних повноважень. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи тощо. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19 лютого 2019 року по адміністративній справі № 803/1032/18. Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання Відповідачів на пропуск Позивачем строку звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат, визначеного частиною 7 статті 139 КАС України, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії та ухвалено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Дане рішення було отримано Позивачем 04 квітня 2019 року, що підтверджується матеріалами справи (зворотна сторона а.с. 202, т. 2). Колегія суддів зазначає, що оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в даній справі було прийнято в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дана обставина об`єктивно унеможливило звернення Позивача із відповідною заявою до закінчення судових дебатів у справі. Враховуючи положення статтей 134 та 139 КАС України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі. Також законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимог на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року по адміністративній справі № 520/8309/18. Колегія суддів звертає увагу, що копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року було отримано Позивачем 04 квітня 2019 року, проте із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в цій справі Позивач звернувся до суду 04 квітня 2020 року, тобто через рік після того, як дізнався про результат розгляду його позовної заяви. З огляду на наведе, колегія суддів проходить до висновку, що в даному випадку Позивач допустив зловживання своїми процесуальними правами, а тому до нього мають бути застосовані негативні процесуальні наслідки у вигляді залишення його заяви без розгляду. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги Державної податкової служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду. Керуючись ст. ст. 132, 134, 229, 241, 242, 243, 252, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги Державної податкової служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - задовольнити. Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року - скасувати. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" про ухвалення додаткового рішення - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 14.07.2020 року.