Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/961/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/961/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив: здійснити перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням періоду ведення підприємницької діяльності з 01.04.2004 по 30.06.2010 у страховий стаж в повному обсязі (місяць за місяць), у відповідності до пункту 3-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 20.04.2019. Позов обґрунтовано тим, що протягом спірного періоду він займався підприємницькою діяльністю та здійснював сплату фіксованого податку, що вказує про наявність у нього права для зарахування періоду ведення підприємницької діяльності у його страховий стаж. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладену у листі від 29.10.2019 №4153/02/Л-12, здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням у страховий стаж періоду ведення ним підприємницької діяльності з 01.04.2004 по 30.06.2010. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 місяці, протягом яких він здійснював підприємницьку діяльність та сплачував страхові внески, незалежно від суми сплачених коштів, а саме: квітень 2004 року; лютий-березень, червень, серпень, жовтень-грудень 2007 року; січень, березень, травень, липень, жовтень, грудень 2008 року; січень, квітень-липень, вересень 2009 року; січень, квітень 2010 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2019 року перерахунок та виплату пенсії із врахуванням місяців ведення підприємницької діяльності квітень 2004 року; лютий-березень, червень, серпень, жовтень-грудень 2007 року; січень, березень, травень, липень, жовтень, грудень 2008 року; січень, квітень-липень, вересень 2009 року; січень, квітень 2010 року, протягом яких він сплачував страхові внески, незалежно від суми сплачених коштів. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що для включення страхового стажу певного періоду трудової діяльності є необхідність двох умов: сплата страхових внесків має відбуватись щомісячно, страхові внески мають бути сплачені в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, що не було проаналізовано судом першої інстанції. Вказує, що згідно форми ОК-5 вбачається, що сплата страхових внесків не проводилась не щомісячно та у різних сумах. Оскільки єдиний соціальний внесок сплачувався позивачем не у повній мірі, а у деякі періоди взагалі не сплачувався, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що позивач протягом спірного періоду здійснював сплату страхових внесків. Відтак, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску), наявні підстави для врахування такого страхового стажу для визначення права на пенсію згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 30 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням до страхового стажу періоду з 01.04.2004 по 30.06.2010 протягом якого ним здійснювалась підприємницька діяльність (а.с. 7). Листом від 29.10.2019 за №4153/02/Л-12 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило, що за документами пенсійної справи страховий стаж позивача складає 33 роки 9 місяців 19 днів (врахований по 31.12.2018). Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за періоди роботи з 01.08.1991 по 31.07.1996 та за даними персоніфікованого обліку з 01.08.2000 по 31.12.2018, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2018 роки. За документами пенсійної справи пенсія позивачу призначена і виплачується відповідно до чинного законодавства (а.с. 8-9). Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач протягом спірного періоду здійснював сплату страхових внесків лише у квітні 2004 року, лютому-березні, червні, серпні, жовтні-грудні 2007 року, січні, березні, травні, липні, жовтні, грудні 2008 року, січні, квітні-липні, вересні 2009 року, січні, квітні, липні-грудні 2010 року, тому слід зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу періоди, протягом яких він здійснював підприємницьку діяльність та сплачував страхові внески незалежно від суми сплачених коштів. Відтак, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача слід вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог та визнати протиправною відмову ГУПФУ в Чернігівській області, викладену у листі від 29.10.2019 №4153/02/Л-12, здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням у страховий стаж періоду ведення підприємницької діяльності з 01.04.2004 по 30.06.2010. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Частиною першою статті 24 вказаного Закону визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Відповідно до частин другої та третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. У відповідності до пункту 3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Крім того, згідно пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для набуття особою права на зарахування до страхового стажу періодів здійснення нею підприємницької діяльності, є провадження такої діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, та факт сплати страхових внесків, незалежно від їх розміру. Вказані положення спростовують посилання апелянта на те, що оскільки позивач здійснював сплату страхових внесків у різних сумах, тому не має права на врахування відповідних періодів у його страховий стаж. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки ГУ ДПС у Чернігівській області від 27.11.2019 №2326/ФОП/25-01-53-08 ОСОБА_1 з 07.06.2004 перебуває на податковому обліку як суб`єкт господарювання в Городнянській ДПІ Чернігівського управління ГУ ДФС у Чернігівській області та здійснює підприємницьку діяльність на даний час. При цьому, у вказаному листі зазначено, що у період з 07.04.2004 по 01.01.2012 позивач перебував на фіксованій системі оподаткування обліку та звітності (а.с. 6). Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), до періоду ведення позивачем підприємницької діяльності з квітня 2004 року по червень 2010 року застосовувався тип ставки « 6» (а.с. 10-13), що відповідно до Довідника кодів типів ставок страхового внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (додаток 1 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1), відповідає фіксованому податку. У відповідності до вказаних відомостей, позивач протягом спірного періоду здійснював сплату страхових внесків, втім не щомісячно, а сплачував страхові внески лише: у квітні 2004 року, лютому-березні, червні, серпні, жовтні-грудні 2007 року, січні, березні, травні, липні, жовтні, грудні 2008 року, січні, квітні-липні, вересні 2009 року, січні, квітні, липні-грудні 2010 року. З огляду на вказане, враховуючи положення пункту 3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до його страхового стажу періоди, протягом яких він здійснював підприємницьку діяльність та сплачував страхові внески незалежно від суми сплачених коштів. Щодо позовних вимог в частині визначення дати, з якої необхідно здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, слід зазначити наступне. У відповідності до частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 30.09.2019, тому перерахунок пенсії позивача має бути проведений з 01.10.2019. Відтак, з огляду на встановлені обставини обставини та вищевикладені правові норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправною відмову ГУПФУ в Чернігівській області, викладену у листі від 29.10.2019 №4153/02/Л-12, здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням у страховий стаж періоду ведення підприємницької діяльності з 01.04.2004 по 30.06.2010 та зобов`язати відповідача здійснити позивачу з 01 жовтня 2019 року перерахунок та виплату пенсії із врахуванням місяців ведення підприємницької діяльності, протягом яких він сплачував страхові внески, незалежно від суми сплачених коштів. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук