Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 642/780/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 р.Справа № 642/780/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. позивача - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16.03.2020, головуючий суддя І інстанції: Вікторов В.В., вул. Полтавський шлях, 20, м. Харків, Харківська, 61052, повний текст складено 23.03.2020 по справі № 642/780/20 за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Климка Олександра Володимировича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області сержанта поліції Климка Олександра Володимировича (далі поліцейський батальйону УПП в Полтавській обл. Климко О.В., відповідач), в якому просив: - визнати неправомірними дії поліцейського батальйону УПП в Полтавській обл. Климка О.В; - скасувати постанову ДПО18 №685665 від 07.02.2020 про накладання стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16.03.2020 адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративне правопорушення ( далі КУпАП), оскільки обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, які використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, а він використовує автомобіль для особистих потреб з метою перевезення членів родини та друзів, господарської діяльності з його використанням не здійснює, мети отримання прибутку не має. Посилався на правові позицію Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 17.10.2019 у справі № 678/483/17, у постанові 02.12.2019 у справі 164/2068/17. Вказав, що суд необґрунтовано навів проведення технічного огляду автомобіля Mercedes Benz 312 мікроавтобус загальний, категорії D1, номерний знак НОМЕР_1 від 19.02.2020 як доказ його обов`язковості, оскільки вказаний технічний огляд проведено власником автомобіля з метою отримання прибутку в майбутньому. Зауважив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що оскаржувана постанова складена після того, як транспортний засіб був незаконно зупинений неуповноваженими особами, які заволоділи його документами та передали їх співробітникам поліції. 08.05.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду у клопотанні ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору. 08.07.2020 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №642/780/2020 у зв`язку із звільненням судді з посади. 09.07.2020 ухвалою колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючий суддя Любчич Л.В., суддів: Присяжнюк О.В., Спаскін О.А. прийнято справу №642/780/2020 до провадження. 09.07.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження після усунення недоліків. 10.07.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Відповідно до положень ч.2 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) відповідач про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено наступні обставини, які не оспорені сторонами. 07.02.2020 поліцейським батальйону УПП в Полтавській обл. Климко О.В складено постанову серії ДПО18 № 685665 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за порушення п. 31.3 «б» Правил дорожнього руху України» ( далі ПДД України) та ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII ( далі Закон № 3353), відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 3 ст. 121 КУпАП. Відповідно до змісту вказаної постанови 07.02.2020 о 12 год. 55хв. на автодорозі Київ-Харків-Довжанський на 395 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes Benz 312, номерний знак НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Не погодившись із вказаною постановою позивач звернувся з позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення оскаржуваної постанови обов`язкового технічного контролю транспортного засобу MERCEDES BENZ 312 мікроавтобус загальний, категорії D1, д.з. НОМЕР_1 , проведено не було, такий контроль проведений 19.02.2020, тобто після складення постанови № ДПО18 №685665 від 07.02.2020, що свідчить про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.121 КУпАП. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ст. 14 Закону № 3353 учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Нормами ч. 3 ст. 121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з пп. б п. 31.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (транспортних засобів, що підлягають такому контролю). За приписами ст.35 Закону № 3353 транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України". Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.<…>? Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік. <…>? Абзацом 7 вказаної статті унормовано, що порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Так, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 р. № 137 (далі - Порядок № 137). Пунктом 1 Порядку № 137 визначено, що порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. Приписами п. 3 Порядку № 137 встановлено періодичність проходження обов`язкового технічного контролю. Судовим розглядом встановлено, що транспортний засіб MERCEDES BENZ 312, номерний знак НОМЕР_1 відповідно до витягу з бази даних Національної автоматизованої інформаційної системи ДДАІ МВС України, який міститься у матеріалах справи, є автобусом загального призначення ( тип за конструкцією та за призначенням) є мікроавтобусом D ( за типом кузова) та належить до категорії D1 - автобуси, призначені для перевезення пасажирів, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує

16. З огляду на викладене та враховуючи наведені вище правові норми, колегія суддів визнає правильним висновок суду першої інстанції про законність постанови ДПО18 №685665 від 07.02.2020 про накладення стягнення на позивача за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.121 КУпАП, оскільки чинним законодавством встановлений обов`язок проведення технічного контролю автобусів двічі на рік, а мікроавтобус MERCEDES BENZ 312, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , на час її винесення, такого контролю не пройшов. Доводи апелянта про те, що автомобіль, яким він керував, не підлягає обов`язковому технічному контролю, оскільки він використовував транспортний засіб не з метою отримання прибутку, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як в спірних правовідносинах обов`язок проведення технічного контролю пов`язаний не з фактом отримання прибутку, а з фактом експлуатації автобусу Згідно з п. 3 ДСТУ 3649-2010 автобус це автомобіль із кількістю місць для сидіння більше дев`яти з місцем водія включно. Також колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта щодо зупинки його не працівниками поліції, оскільки відсутні будь які докази цього. Посилання ОСОБА_1 на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.10.2019 у справі № 678/483/17, у постанові 02.12.2019 у справі 164/2068/17, колегія суддів вважає помилковими, оскільки вони стосуються інших обставин, зокрема обов`язковості проведення технічного контролю легкових автомобілів, яким не є автомобіль позивача, що встановлено в ході судового розгляду. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують його правильність, а тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 березня 2020 року по справі №642/780/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та відповідно до ч.3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 15.07.2020