Постанова 4824 № 757/62834/19-ц

справа № 757/62834/19-ц головуючий у суді І інстанції Волкова С.Я. провадження № 22-ц/824/4409/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 13 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Слюсар Т.А., Волошиної В.М., за участю секретаря судового засідання Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дудара Євгена Вікторовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, - в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами до відповідача Фонду державного майна України, просить визнати незаконним та скасувати наказ № 1157 від 26 листопада 2019 року про припинення повноважень директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» та розірвання з ним контракту, поновити його на посаді директора з 26 листопада 2019 року, поновити дію контракту № 24 від 27 червня 2019 року з 26 листопада 2019 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстави для звільнення є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, рішення про припинення повноважень директора ухвалено не уповноваженим органом за відсутності правових та фактичних підстав. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави звільнення ОСОБА_1 відповідають закону, оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий в межах повноважень Фонду державного майна України, у судовому засіданні ані позивач, ані його представник не надали жодного правового обґрунтування скасування зазначеного наказу. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції незаконне та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на те, що: суд першої інстанції не врахував висновки Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року) щодо обов`язку суду давати обґрунтування своїх рішень та неповно з`ясував підстави звільнення позивача; відповідачем не вжито жодних, передбачених чинним законодавством засобів, що у визначений спосіб надають підстави для встановлення порушень п. 2.1.3. контракту, отже, така підстава для звільнення є надуманою та необґрунтованою; встановити порушення або виконання п. 2.1.3. контракту директором навіть теоретично можливо лише за підсумками календарного 2019 року, оскільки у додатку 1 до контракту встановлено, що показники майнового стану підприємства, передбачені контрактом, включаються тільки до графи «усього за рік». Жодні інші показники за будь-який інший період не є такими, що передбачені контрактом, отже, і підставою для звільнення згідно із умовами контракту на дату ухвалення наказу бути не можуть; наказом Фонду державного майна України від 26 листопада 2019 року № 1157 не визначено, які саме систематичні випадки невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на директора контрактом, були допущені позивачем, що саме стало підставою для звільнення на підставі п.п. а) п. 5.3. контракту; щодо систематичності невиконання п. 2.1.3. контракту, тобто систематичного незабезпечення виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства згідно з додатком 1 до цього контракту, слід звернути увагу суду на те, що систематичність, як явище, полягає у послідовності у діях, вчинках або наявності системи у чому-небудь, а відтак, визначаючи підставою звільнення позивача саме систематичне невиконання без поважних причин умов та обов`язків, визначених цим контрактом, відповідач повинен був вказати, в чому саме полягає така систематичність; доказів щодо систематичного невиконання п. 2.1.3. контракту позивачем без поважних причин, а саме: систематичного невиконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства згідно з додатком 1 до цього контракту, матеріали справи не містять; не вказано за який період 2019 року проводився аналіз діяльності ДП «Завод «Електроважмаш», оскільки позивач став директором підприємства лише у другій половині 2019 року, а саме з 27 червня 2019 року; зазначений відповідачем показник прибутку 7 072 тис. грн не передбачений додатком № 1 до контракту; не вказано, що збиток у розмірі 33 405 тис. грн сформувався саме через діяльність позивача на посаді керівника підприємства, а не через зовнішні чинники; відповідно до частини 3 статті 363 ГК України оцінка ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства, забезпечення яких, згідно із п. 2.1.3. контракту із позивачем покладено на директора, може бути встановлена виключно за результатами проведення державного фінансового аудиту. не зважаючи на те, що ФДМУ набув прав органу управління ДП «Завод «Електроважмаш», до внесення змін до п. 5.3. контракту у частині зазначення в ній Мінекономрозвитку, встановлена Фондом, як підстава для припинення повноважень ОСОБА_1 , норма контракту, такого права Фонду державного майна України не надає; звільнення позивача під час перебування у службовому відрядженні є протиправним та таким, що вчинено без урахування гарантій, встановлених чинним законодавством України в трудових правовідносинах, відповідно до статті 121 КЗпП України, за відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) та пункту 16 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого Постановою КМУ від 19 березня 1993 року № 203; позивач вважає, що Фондом державного майна України порушено встановлений Постановою КМУ від 09 жовтня 2013 року № 818 порядок звільнення, зокрема в частині обов`язкового погодження звільнення із Харківською обласною державною адміністрацією; тимчасово покладаючи виконання обов`язків директора підприємства на заступника директора з виробництва у наказі № 1157 від 26 листопаді 2019 року, відповідачем було повністю проігноровано вимоги Постанови КМУ № 777 від 03 вересня 2008 року щодо обов`язкового погодження його кандидатури із КМУ. Крім того, наказ не відповідає вимогам чинного законодавства України в частині обов`язкового тримісячного обмеження строку, на який тимчасово можуть покладатись виконання обов`язків директора підприємства, жодного строку виконання обов`язків в ньому не встановлено взагалі; під час повідомлення представниками ФДМУ ОСОБА_1 про його звільнення, не було названо жодних обґрунтованих причин прийняття такого рішення, не надано жодних звітів, висновків про економічну ефективність його роботи як директора ДП «Завод «Електроважмаш»; безпідставно не враховано адвокатське опитування ОСОБА_2 (заступника директора підприємства з економіки та фінансів ДП «Завод «Електроважмаш»). Відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, направив заперечення щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції (а.с. 56-66 т. 2). Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України, оскільки контракт може укладатися з працівником лише за умови, що він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом. Судом встановлено, щонаказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 109-п від 27 червня 2019 року ОСОБА_1 призначено директором державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (надалі по тексту - державне підприємство) з 27 червня 2019 року по 26 червня 2024 року, на умовах, визначених контрактом. 27 червня 2019 року між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, яке з 29 серпня 2019 року перетворено у Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (надалі по тексту - Мінекономрозвитку України), та ОСОБА_1 був укладений контракт № 24, на підставі якого між сторонами виникли трудові відносини. Додатком 1 до контракту № 24 від 27 червня 2019 року є Показники ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану державного підприємства, які враховуються під час укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності (пункт 7.5. контракту). Відповідно до пункту 1.1. контракту № 24 від 27 червня 2019 року директор ОСОБА_1 зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію державного підприємства здійснювати поточне управління підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Мінекономрозвитку України зобов`язувалося створити необхідні умови для матеріального забезпечення та організації праці директора. Відповідно до пункту 1.2. на підставі контракту виникають трудові відносини між директором підприємства та Мінекономрозвитку України. Згідно з пунктом 2.1. контракту позивач прийняв на себе зобов`язання: здійснювати керівництво підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання інших завдань, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом (підпункт 2.1.1. контракту); забезпечувати виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства згідно з додатком 1 до цього контракту (підпункт 2.1.3. контракту). Підпунктом а) пункту 5.3. контракту визначено, що директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою Мінекономрозвитку України, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення строку його дії у разі систематичного невиконання директором без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом. Відповідно до пункту 5.6. контракту у разі коли розірвання контракту здійснюється на підставах, установлених у контракті, але не передбачених законодавством, про це зазначається у трудовій книжці директора з посиланням на пункт 8 частини 1 статті 36 КЗпП України. Наказом Фонду державного майна України № 1084 від 06 листопада 2019 року «Про прийняття до сфери управління Фонду державного майна України та затвердження акта приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121)» відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», пункту 6 Порядку передачі (повернення) функцій з управління майном державних підприємств, функцій з управління пакетами акцій (частками) у зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію або про припинення приватизації об`єкта приватизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 10 травня 2018 року, наказу Фонду державного майна України № 777 від 08 червня 2018 «Про прийняття рішення про приватизацію державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121)», враховуючи наказ Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України № 188 від 09 жовтня 2019 року «Про передачу функцій з управління майном державного підприємства «Завод «Електроважмаш» та наказ Фонду державного майна України № 1026 від 15 жовтня 2019 року «Про створення комісії з питань передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства «Завод «Електроважмаш» прийнято із сфери управління Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України єдиний майновий комплекс державного підприємства «Завод «Електроважмаш». Цим же наказом затверджено акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства «Завод «Електроважмаш». Наказом Фонду державного майна України № 1092 від 07 листопада 2019 року затверджено статут державного підприємства «Завод «Електроважмаш». Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14 листопада 2019 року та Статутом державного підприємства (а.с. 124-136 т. 1). Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що відбулася зміна підпорядкованості державного підприємства із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України. Відповідно до частини 3 статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. Таким чином, колегія апеляційного суду вважає, що дія трудового договору позивача продовжувалася і після наказу Мінекономрозвитку України № 188 від 09 жовтня 2019 року «Про передачу функцій з управління майном державного підприємства «Завод «Електроважмаш». Відповідно до підпункту 5 пункту 10.13. статуту державного підприємства, повноваження особи, призначеної на посаду директора, крім випадків, передбачених пунктом 10.11. цього статуту, припиняються достроково на підставах, додатково визначених у трудовому договорі (контракті) підприємства із особою, призначеною на посаду директора. Згідно з пунктом 10.11. статуту суб`єкт управління підприємством має право у будь-який момент прийняти рішення про припинення повноважень директора та розірвання з ним трудових відносин, а також трудового контракту, або рішення про відсторонення директора. Таке рішення суб`єкт управління підприємством має право прийняти незалежно від строку перебування особи на посаді директора. Отже, як було встановлено вище відбулося дві зміни суб`єкта управління державним підприємством (роботодавця за контрактом): Міністерство економічного розвитку і торгівлі України з 29 серпня 2019 року перетворено у Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та в подальшому відбулася зміна підпорядкованості державного підприємства із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України. Згідно з розділом 5 контракту, зокрема пункту 5.1., зміна суб`єкта управління державного підприємства не є обов`язковою підставою для внесення змін чи доповнень до контракту. Отже, колегія апеляційного суду вважає, що зміна суб`єкта управління державним підприємством не є обов`язковою підставою для внесення змін та доповнень до контракту з позивачем, а не внесення таких змін та доповнень не позбавляє Фонд державного майна Україниповноважень/права роботодавця на прийняття рішення про припинення трудового договору з працівником (позивачем) за наявності на це правових підстав. На спірні правовідносини поширюються загальні норми законодавства про працю, а також особливості регулювання відносин щодо дії трудового договору, визначені контрактом. На осіб, працюючих на умовах безстрокового трудового договору, так і на умовах контракту, розповсюджується законодавством про працю. Додатково до підстав звільнення, передбачених трудовим законодавством, для осіб, працюючих на умовах контракту, передбачені додаткові підстави для звільнення, передбачені самим контрактом. А також, колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові, при цьому, у трудових спорах обов`язок доведення підстав звільнення покладається на роботодавця. Судом встановлено, що наказом Фонду державного майна України № 1157 від 26 листопада 2019 року «Про припинення повноважень директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» та розірвання з ним контракту» відповідно до Законів України «Про Фонд державного майна України», «Про управління об`єктами державної власності», пункту 10.7.7., 10.11., 10.12. та підпункту 5 пункту 10.13. статуту державного підприємства «Завод «Електроважмаш», затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1092 від 07 листопада 2019 року, підпункту а) пункту 5.3. контракту № 24 від 27 червня 2019 року, укладеного із директором державного підприємства ОСОБА_1 , припинено повноваження директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» ОСОБА_1. та розірвано з ним контракт № 24 від 27 червня 2019 року у зв`язку з невиконанням умов, передбачених пунктом 2.1.3. та підпунктом а) пункту 5.3. контракту № 24 від 27 червня 2019 року. Отже, роботодавець пов`язує звільнення директора з систематичним невиконанням директором без поважних причин обов`язків щодо забезпечення виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства згідно з додатком 1 до цього контракту. З огляду на те, що систематичність, як явище, полягає в послідовності у діях, вчинках або наявності системи у чому-небудь, визначаючи підставою звільнення саме підпункт а) пункту 5.3. контракту, відповідач повинен був вказати в чому саме полягає таке систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, визначених пунктом 2.1.3. контракту. Як вбачається з додатку 1 до контракту, встановлено показники майнового стану державного підприємства, які враховуються під час укладання контракту з керівником підприємства, що у державній власності та які позивач, який призначається директором державного підприємства та зобов`язується організувати роботу з метою досягнення таких результатів. При цьому у додатку вказано, що показники майнового стану підприємства, передбачені контрактом, включаються тільки до графи «усього за рік» (а.с. 16-17 т. 1). Отже, жодні інші показники майнового стану підприємства за будь-який інший період не є такими, що передбачені контрактом. Колегія апеляційного суду, враховуючи, що позивача звільнено 26 листопада 2019 року - у IV кварталі, тобто до закінчення року, вважає, що встановити порушення або не виконання підпункту 2.1.3. (друга частина речення) та а) пункту 5.3. контракту, директором теоретично можливо лише за підсумками календарного 2019 року. Тому, колегія апеляційного суду встановила, що така підстава для звільнення як систематичне невиконання директором без поважних причин обов`язків щодо забезпечення виконання показників майнового стану підприємства згідно з додатком 1 до цього контракту (друга частина речення у підпункті 2.1.3. контракту та а) пункту 5.3. контракту), - роботодавцем не доведена. Крім того, як вбачається з додатку 1 до контракту, встановлено такі показники ефективності використання державного майна і прибутку, які враховуються під час укладання контракту з керівником підприємства, що у державній власності, та які позивач, який призначається директором державного підприємства, зобов`язується організувати роботу з метою досягнення таких результатів: показник «Прибуток до оподаткування», що передбачений контрактом, запланований (тис. грн.) за I квартал - 527, II квартал - 3 843, III квартал - 2 702, що в сумі становить: 7 072 (пункт 1); показник «Інвестиції у розвиток виробничої сфери за рахунок власних та залучених кошів», що передбачений контрактом, запланований (тис. грн.) за I квартал - 3 825, II квартал - 8 205, III квартал - 7 957, що в сумі становить: 19 987 (пункт 2); показник «Сплата податків, зборів і платежів до бюджетів» що передбачений контрактом, запланований (тис. грн.) за I квартал - 21 940, II квартал - 26 636, III квартал - 28 390, що в сумі становить: 76 966 (пункт 3); показник «Єдиний соціальний внесок», що передбачений контрактом, запланований (тис. грн.) за I квартал - 19 292, II квартал - 22 221, III квартал - 19 798, що в сумі становить: 61 311 (пункт 4). Відповідно до підпункту 2.1.5. контракту директор зобов`язується забезпечувати подання Мінекономрозвитку України квартальної та річної фінансової звітності підприємства, квартального та річного звіту про виконання фінансового плану підприємства разом пояснювальною запискою щодо результатів діяльності, а також квартального та річного звіту про результати виконання показників, передбачених підпунктом 2.1.3. цього пункту контракту. У разі невиконання показників, передбачених цим контрактом, директор подає Мінекономрозвитку України разом із звітністю пояснення щодо причин їх невиконання. Як вбачається з матеріалів справи, позивача призначено директором державного підприємства 27 червня 2019 року (II квартал) та звільнено 26 листопада 2019 року (III квартал). Як вбачається з відзиву Фонду державного майна України на позовну заяву від 23 грудня 2019 року № 10-25-22952 зазначено, що з моменту переходу функцій з управління державним підприємством «Завод «Електроважмаш» до Фонду державного майна України останнім проведено відповідний аналіз діяльності підприємства (а.с. 113-120 т. 1). За результатами моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємства за 9 місяців 2019 року Фондом державного майна України встановлено наступний стан виконання Показників ефективності використання державного майна і прибутку, передбачених додатком 1 до контракту з директором підприємства: показник «Прибуток до оподаткування» склав 22 405 тис. грн збитку при запланованому значені 7 072 тис. грн прибутку. Невиконання зазначеного показника становить 40 477 тис. грн (пункт 1). показник «Інвестиції у розвиток виробничої сфери за рахунок власних та залучених кошів» склав 23 458 тис. грн при запланованому значенні 19 987 тис. грн. Перевиконання зазначеного показника на 3 471 тис. грн свідчить про неефективне використання державного майна (при загальних збитках у розмірі 33 405 тис. грн) при тому, що плановий показник «модернізація, модифікація (добудова, дообладнання, реконструкція) основних фондів» виконано трохи більше ніж на 1% (пункт 2). показник «Сплата податків, зборів і платежів до бюджетів» склав 67 700 тис. грн при запланованому значенні 76 966 тис. грн. Невиконання зазначеного показника становить 9 266 тис. грн (пункт 3). показник «Єдиний соціальний внесок» склав 60 016 тис. грн при запланованому значенні 61 311 тис. грн. Невиконання зазначеного показника становить 1 295 тис. грн (пункт 4). Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилався на те, що у судовому засіданні позивачем не надано жодного доказу на спростування показників моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємства за 9 місяців 2019 року Разом з тим, колегія апеляційного суду вважає, що вказаний висновок суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки судом першої інстанції не враховано таке. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву також вказував, що згідно з пунктом 2 оскаржуваного наказу Фонду державного майна України від 26 листопаду 2019 року № 1157 тимчасове виконання обов`язків директора державного підприємства покладено на заступника директора з виробництва - ОСОБА_3 до моменту призначення директора підприємства у встановленому законодавством порядку. З огляду на те, що державне підприємство включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, та вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн грн., кандидатура на призначення виконуючого обов`язки директора державного підприємства відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» повинна бути погоджена Кабінетом Міністрів України. Фонд державного майна України також зазначає, що 26 листопада 2019 року (у день звільнення ОСОБА_1 ) листом від 26 листопада 2019 року № 10-17-20717 подав на розгляд Кабінету Міністрів України проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про погодження призначення ОСОБА_4 виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 року № 1147-р «Про погодження призначення ОСОБА_4 виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» погоджено призначення ОСОБА_4. виконуючим обов`язки державного підприємства «Завод «Електроважмаш». У подальшому, у день публікації вищезазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України, наказом Фонду від 02 грудня 2019 року № 1201 припинено повноваження тимчасово виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» ОСОБА_3. та покладено виконання обов`язків директора підприємства на ОСОБА_4 (а.с. 118-119 т. 1). До відзиву Фонду державного майна України на позовну заяву від 23 грудня 2019 року № 10-25-22952 доданий Звіт про виконання фінансового плану за 9 місяців 2019 року за результатами моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємства (а.с. 147-150 т.1). Як вбачається, вказаний звіт підписаний виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» ОСОБА_4. Разом з тим, 25 листопада 2019 року на термін службового відрядження директора ОСОБА_1 на заступника директора з виробництва ОСОБА_3 покладено виконання обов`язків директора державного підприємства (наказ директора № 395 від 25 листопада 2019 року а.с. 42-43 т.1); 26 листопада 2019 року у день звільнення директора державного підприємства ОСОБА_1. тимчасове виконання обов`язків директора підприємства покладено на заступника директора з виробництва ОСОБА_3 до моменту призначення директора підприємства у встановленому законодавством порядку (наказ Фонду від 26 листопада 2019 року № 1157). 02 грудня 2019 року припинено повноваження тимчасово виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» ОСОБА_3. та покладено виконання обов`язків директора підприємства на ОСОБА_4 (розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 року № 1147-р, наказ Фонду державного майна від 02 грудня 2019 року № 1201). Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що вказаний звіт, яким відповідач обґрунтовує підстави для звільнення позивача 26 листопада 2019 рокуміг бути підписаний виконуючим обов`язки директора державного підприємства ОСОБА_4. лише 02 грудня 2019 року. А отже, підстави з якими відповідач пов`язує звільнення позивача, а саме: систематичне невиконання директором без поважних причин обов`язків щодо забезпечення виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства згідно з додатком 1 до цього контракту, не доведені відповідачем (роботодавцем) належними та допустимими доказами. Колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанцій не перевірив фактичні обставини справи та передбачені контрактом підстави для звільнення керівника підприємства, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про законність звільнення позивача на підставі пункту 2.1.3. та підпункту а) пункту 5.3. контракту, оскільки відсутнє систематичне невиконання без поважних причин показників ефективності використання державного майна і прибутку згідно з додатком 1 до цього контракту. Колегія апеляційного суду також враховує, що застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарних стягнень за попередні порушення, матеріали справи не містять. Вказана правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 629/3910/17 (провадження № 61-43148св18) Постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 203/6039/15-ц). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, викладене колегія апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дудара Є.В. та скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованого незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. На підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, колегія апеляційного суду, встановивши, що відбулася зміна підпорядкованості державного підприємства із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України, зміна суб`єкта управління державним підприємством не є обов`язковою підставою для внесення змін та доповнень до контракту з позивачем, а не внесення таких змін та доповнень не позбавляє Фонд державного майна України повноважень/права роботодавця на прийняття рішення про припинення трудового договору з працівником (позивачем) за наявності на це правових підстав, дія трудового договору позивача продовжувалася і після наказу Мінекономрозвитку України № 188 від 09 жовтня 2019 року «Про передачу функцій з управління майном державного підприємства «Завод «Електроважмаш», підстави з якими відповідач пов`язує звільнення позивача, а саме: систематичне невиконання директором без поважних причин обов`язків щодо забезпечення виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства згідно з додатком 1 до цього контракту, не доведені належними та допустимими доказами, оскільки така підстава для звільнення як систематичне невиконання директором без поважних причин обов`язків щодо забезпечення виконання показників майнового стану підприємства згідно з додатком 1 до цього контракту (друга частина речення у підпункті 2.1.3. контракту та а) пункту 5.3. контракту), - не доведена, вказаний звіт, яким відповідач обґрунтовує підстави для звільнення позивача 26 листопада 2019 рокуміг бути підписаний виконуючим обов`язки директора державного підприємства ОСОБА_4. лише 02 грудня 2019 року, дійшла висновку, що про відсутність систематичного невиконання ОСОБА_1 без поважних причин показників ефективності використання державного майна і прибутку згідно з додатком 1 до цього контракту, внаслідок чого, вважає, що звільнення позивача відбулося з порушенням його трудових прав та вимог закону, що відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою задоволення позовних вимог про визнання незаконним наказу Фонду державного майна України № 1157 від 26 листопада 2019 року «Про припинення повноважень директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» та розірвання з ним контракту» та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» з 26 листопада 2019 року. У зв`язку з викладеним, колегія апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про поновлення дії контракту № 24 від 27 червня 2019 року з 26 листопада 2019 року, оскільки порушені права ОСОБА_1 вже відновлено шляхом поновлення на його посаді в порядку визначеному статтею 235КЗпП України, а строк дії контракту встановлений за угодою сторін та не може продовжуватися за рішенням суду. Відповідно до частини 7 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Відповідно до частини 4 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п`ята статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень за змістом статей 14, 367 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За змістом пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Отже, при подачі позову ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору за вимогами про визнати незаконним та скасування наказу, про поновлення на роботі та про поновлення дії контракту. Оскільки за цими вимогами позивач звільнений від сплати судового збору, то у відповідності до положень частини 9 статті 10, частин 1, 6 статті 141 ЦПК України ці витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 1536 грн., як сума двох задоволених позовних вимог (768 грн х 2), від якого був звільнений позивач при зверненні до суду та у розмірі 2 304 грн за розгляд справи в апеляційній інстанції. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX. Відповідно до пункту 12 цього Закону розділ ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину». Керуючись статтями 367, 369, 376, 381-384 ЦПК України та пункту 3 розділу ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд, ­- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дудара Євгена Вікторовича задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задовольнити частково. Визнати незаконним наказ Фонду державного майна України № 1157 від 26 листопада 2019 року «Про припинення повноважень директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» та розірвання з ним контракту». Поновити ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» з 26 листопада 2019 року. Допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» з 26 листопада 2019 року. Стягнути з Фонду державного майна України на користь держави судовий збір у розмірі 1536 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 2 304 грн. В іншій частині позову відмовити. Інформація про позивача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Інформація про відповідача: Фонд державного майна України (01333, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням пункту 3 розділу ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 14 липня 2020 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Т.А. Слюсар В.М. Волошина