Постанова 4815 № 569/959/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2020 року м. Рівне Справа № 569/959/19 Провадження № 22-ц/4815/575/20 Головуючий у Рівненському міському суді Рівненської області: суддя Харечко С.П. Рішення суду першої інстанції проголошено (вступна і резолютивна частини): 11.02.2020 у м. Рівне Рівненської області Повний текст рішення складено: 17.02.2020 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Бондаренко Н.В., Шимків С.С. секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: ОСОБА_2 ; представники учасників справи: позивача - адвокати Смоловик Олеся Юріївна і Нікольченко Борис Борисович ; відповідача - адвокат Величко Олександр Миколайович; за участі: представників позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Смоловик Олесі Юріївни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору підряду на ремонтно-будівельні роботи та стягнення грошових коштів і пені, в с т а н о в и в: У січні 2019 року в суд звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до підприємця ОСОБА_2 з позовом про захист прав споживачів, розірвання договору підряду на ремонтно-будівельні роботи та стягнення грошових коштів і пені. Мотивуючи вимоги, вказувалося про укладення між сторонами 30 серпня 2018 року договору, за яким відповідач зобов`язався за рахунок коштів позивача, своїми силами та засобами здійснити у термін до 22 грудня 20918 року ремонтно-будівельні роботи "під ключ" у належній на праві власності ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_1 . Вартість комплексу робіт оцінено у 481 390 гривень Наприкінці серпня 2018 року ОСОБА_2 розпочав підготовчі дії на виконання своїх договірних зобов`язань. Перший з трьох етапів робіт, куди входило виконання демонтажних, електромонтажних, сантехнічних робіт, обігріву підлоги, міжкімнатних перегородок (цегла), штукатурки стін, стяжки підлоги, сторонами оцінено у 180 000 гривень (термін виконання - з 16 вересня 2018 року по 30 жовтня 2018 року). Загалом позивачем на користь ОСОБА_2 було сплачено 149 000 гривень, а також оплачено 6 800 гривень на проживання працівників. 21 вересня 2018 року ОСОБА_1 з`ясував, що працівники відповідача залишили квартиру, де виконувалися ремонтні роботи, а з телефонної розмови було встановлено відмову ОСОБА_2 у продовженні виконання робіт з незрозумілих для нього причин. При цьому жодних претензій до позивача не висловлювалося, акт приймання-передачі виконаних робіт не складався, на листи відповідач не відповідав, обіцяючи повернути гроші. З урахуванням збільшених позовних вимог остаточно просив стягнути з відповідача на його користь 155 800 гривень грошових коштів, сплачених на виконання ремонтних робіт (149 000 гривень) та сплачених за проживання виконавців робіт (6 800 гривень), а також 422 900 гривень пені. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник позивача покликається на незаконність і необґрунтованість рішення суду, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, та порушенні норм процесуального права через хибну оцінку доказів у справі. На її обґрунтування зазначалося про помилковість тверджень суду щодо того, що порушення умов договору відбулося саме з вини позивача, оскільки ним не було надано відповідачу дизайн-проекту інтер`єру квартири. Вважає, що цей висновок не відповідає дійсності і повністю спростовується показаннями свідка ОСОБА_4 . За його свідченнями, виконання ремонтних робіт та дизайн-проекту інтер`єру квартири відбувалося за зворотною схемою, тобто паралельно з виконанням ремонтних робіт, і про це було відомо ОСОБА_2 з самого початку досягнення домовленостей. При цьому дизайн-проект інтер`єра виконано ОСОБА_4 у необхідний для виконання договору підряду частині та був переданий відповідачу, що стверджено самим дизайнером. Крім показань свідка, в матеріалах справи містяться листи ОСОБА_1 з доказами про їх вручення відповідачу. Про причини одностороннього припинення робіт, прохання завершити роботу або ж вирішення питання про припинення договору з проведенням взаємних розрахунків ОСОБА_2 відповіді не надав. Так само судом викривлено показання свідка ОСОБА_5 , які використано виключно на користь відповідача без урахування повідомлених ним обставин, що свідчать про обґрунтованість вимог позивача. Не погоджувався заявник і з висновком суду про відсутність вказівки щодо суми, на яку було виконано роботу відповідачем. Вважає, що це твердження суперечить обставинам справи через неврахування умов п. 2.8 договору підряду, а також вказує про незастосування правил ст.ст. 882, 853, 529 ЦК України щодо обов`язковості виконання зобов`язань за договором підряду. Тобто позивач мав би право відмовитися від прийняття частини робіт, якби ОСОБА_2 запропонував їх прийняти. Однак жодного передання виконаних робіт не відбулося. Крім того, суд прийшов до необґрунтованого висновку про те, що кошти у розмірі 149 000 гривень, що передані на виконання договору, та 6 800 гривень, що передані на проживання працівників, отримано відповідачем як оплату належно виконаних робіт, не посилаючись на жоден доказ, на підставі якого зроблено такий висновок. Оскільки матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу про виконання відповідачем ремонтно-будівельних робіт на суму у 149 000 гривень, тому просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про розірвання договору підряду на ремонтно-будівельні роботи від 30 серпня 2018 року і про стягнення 155 800 гривень (149 000 гривень за виконання робіт + 6 800 гривень за проживання працівників) та 422 900 гривень пені. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався, хоча про процесуальне право його подати у термін до 17 квітня 2020 року ОСОБА_2 повідомлялося. До початку судового засідання представник відповідача - адвокат Величко О.М. вдруге заявив клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на продовження постановою Кабінету Міністрів України №500 від 17 червня 2020 року в державі карантину через спалах у світі коронавірусу COVID-19 та на лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року №9рс-186/20. Між тим, колегія суддів з повторним клопотанням не погодилася, відмовивши у його задоволенні, оскільки на час розгляду апеляційної скарги з ініціативи Уряду у діяльності адвокатів, зокрема, вже відбулося певне послаблення карантинних заходів. Також нормами ст. 212 ЦПК України передбачено право учасника справи чи його представника взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, про що адвокату повинно бути відомо. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач виконав належним чином свої зобов`язання за договором підряду, а тому гроші, які позивач просить стягнути із ОСОБА_2 , є коштами, що набуті з правомірного правочину і який створює відповідні права і обов`язки для обох сторін. Відтак вони не вважаються збитками чи безпідставно набутим майном. Проте з такими висновками погодитися не можна. Як встановлено судом, 30 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір підряду на ремонтно-будівельні роботи, за умовами якого передбачено виконання відповідачем своїми силами та засобами ремонтно-будівельних робіт "під ключ" трьома етапами до 22 грудня 2018 року. Матеріали, необхідні для виконання робіт, придбаваються виконавцем за рахунок позивача в порядку, узгодженому сторонами (передоплата/відшкодування понесених витрат). Перший етап робіт було оцінено у 180 000 гривень і повинен був бути виконаний відповідачем з 16 вересня 2018 року до 30 жовтня 2018 року та встановлював виконання демонтажних, електромонтажних, сантехнічних (водовідведення і каналізація) робіт, обігріву підлоги, міжкімнатних перегородок (цегла), штукатурку стін та стяжку підлоги. Загальна вартість усього комплексу робіт визначена у розмірі 481 390 гривень. Попередньо в рахунок першого етапу ОСОБА_1 було сплачено 149 000 гривень, з яких: -27 серпня 2018 року безпосередньо ОСОБА_2 30 000 гривень (10 000 гривень + 20 000 гривень); -30 серпня 2018 року безпосередньо ОСОБА_2 10 000 гривень; -07 вересня 2018 року безпосередньо ОСОБА_6 (працівнику виконавця) 5 000 гривень; -18 вересня 2018 року безпосередньо ОСОБА_2 104 000 гривень (50 000 гривень + 54 000 гривень); 04 вересня 2018 року позивачем було оплачено 6 800 гривень у рахунок проживання працівників виконавця у гуртожитку по АДРЕСА_2 . Ці факти підтверджені копіями розписок, що містяться у заявках №№1, 2, 2 (закупка матеріалів, оплата робіт), від 27 серпня 2018 року, 30 серпня 2018 року, розписки працівника ОСОБА_6 , акту приймання-передачі від 18 вересня 2018 року, платіжного доручення №18.09.1 від 18 вересня 2018 року та квитанції Рівненського відділення ПАТ КБ "Приватбанк" від 04 вересня 2018 року. Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу порушення ОСОБА_2 зобов`язань за договором підряду на ремонтно-будівельні роботи від 30 серпня 2018 року, а саме з огляду на одностороннє припинення відповідачем виконання робіт, що позивач вважає підставою для розірвання договору, стягнення сплачених грошових коштів та пені за невчасне виконання ремонтних робіт, що передбачено умовами договору. Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 651, 653, 837, 849, 875, 879, 883 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. У разі неможливості використання матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування, наданого замовником, без погіршення якості виконуваних робіт підрядник має право відмовитися від договору та вимагати від замовника сплати ціни пропорційно їх виконаній частині, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою. Оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. Колегія суддів розуміє під істотним порушенням договору однією із сторін припинення виконання договірних зобов`язань відповідачем в односторонньому порядку без поважних причин. Тому з цих міркувань оспорюваний правочин слід розірвати. Оскільки у діях (бездіяльності) підрядника при виконанні умов договору законом передбачається презумпція його винуватості, тому з огляду на відсутність наданих ОСОБА_2 доказів, які стверджували би про інше, вважається, що вимоги позивача про стягнення 155 800 гривень (149 000 гривень в рахунок оплати робіт + 6 800 гривень за проживання працівників) є доведеними і обґрунтованими. Так, за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими способами: 1.)письмовими, речовими і електронними доказами; 2.)висновками експертів; 3.)показаннями свідків. Відповідно до ст.ст. 12 і 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, пунктом 4.1 договору підряду на ремонтно-будівельні роботи від 30 серпня 2018 року обумовлено відповідальність відповідача, що полягає у сплаті замовникові пені у розмірі 0, 5 відсотків вартості невиконаних робіт (окремого етапу робіт) за кожен день перевищення строку за невчасне виконання ремонтних робіт. Із заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, вбачається, що розмір пені, яку вимагає позивач стягнути з відповідача, складає 422 900 гривень (125 300 гривень пені за період часу із 31 жовтня 2018 року по 16 січня 2019 року та 297 600 гривень пені за час з 17 січня 2019 року по 20 травня 2019 року). Зазначена сума ОСОБА_2 належним чином не заперечувалася. Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 549, ст. 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Приходячи до переконання про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги, що в розумінні вимог ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). З огляду на те, що сума у 155 800 гривень, які вимагає стягнути позивач із ОСОБА_2 , є збитками відповідно до положень зазначеного закону, а нарахована ОСОБА_1 пеня склала 422 900 гривень, тобто майже утричі перевищує завдані збитки, тому розмір неустойки слід зменшити до розміру збитків, тобто до 155 800 гривень. На думку апеляційного суду, дана сума пені з урахуванням обставин справи та вимог закону є розумною, справедливою і виваженою. Щодо висновків суду попередньої інстанції про відсутність дизайн-проекту квартири АДРЕСА_1 , що було поважною причиною для припинення ремонтно-будівельних робіт підрядником, то їх зроблено без урахування вимог закону і обставин справи. Так, допитаний у засіданні Рівненського міського суду свідок ОСОБА_4 зазначив про виготовлення ним як фахівцем у сфері дизайну інтер`єрів дизайн-проекту квартири, який у даному випадку здійснювався паралельно з виконанням будівельно-ремонтних робіт. Тобто перешкод для подальшого виконання робіт у відповідача не існувало. Фактична передача дизайн-проекту інтер`єру відбулася в середині вересня 2018 року і надана одночасно обом сторонам. Окрім свідчень ОСОБА_4 , апеляційним судом ураховуються також копії листів ОСОБА_1 від 08 жовтня, 12 жовтня і 19 жовтня 2018 року з доказами про їх вручення відповідачу, де просив пояснити причини припинення зобов`язань в односторонньому порядку, прохання закінчити роботи чи припинити договірні відносини з проведенням взаємних розрахунків. При цьому просив надати документи, які підтверджують об`єм виконаних демонтажних робіт, та передати їх позивачу. У письмовій відповіді на листи ОСОБА_1 відповідач усунувся від задоволення вимог позивача, запропонувавши зустріч у м. Рівне або на рівновіддаленій ділянці автошляху з м. Київ до м. Рівне на межі Рівненської та Житомирської областей. В своїй сукупності вказані фактичні дані - показання свідка та письмові засоби доказування вказують про обґрунтованість вимог позивача, а також про те, що ОСОБА_2 не спростував відсутності своєї вини в односторонньому припиненні договірних зобов`язань. Як убачається, суд попередньої інстанції при вирішенні спірних правовідносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним. Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. У справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24 липня 2003 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Мотивами для скасування оскаржуваного рішення і прийняття постанови про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що спонукало до неправильного застосування норм матеріального права. На підставі ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 651, 653, 837, 849, 875, 879, 883 ЦК України керуючись ст. ст. 368, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Смоловик Олесі Юріївни задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору підряду на ремонтно-будівельні роботи та стягнення грошових коштів і пені задовольнити частково. Договір підряду на ремонтно-будівельні роботи від 30 серпня 2018 року розірвати. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 155 800 (сто п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот) гривень збитків та 155 800 (сто п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот) пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Позивач: ОСОБА_1 ; місце прож.: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 . Відповідач: ОСОБА_2 ; місце прож.: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 14.07.2020 Головуючий : С.В. Хилевич Судді: Н.В.Бондаренко С.С.Шимків Виготовлено з автоматизованої системи докмуентообігу суду. Суддя Рівненського апеляційного суду 14.07.2020 С.В.Хилевич