Постанова Дніпровський апеляційний суд № 208/1853/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4320/20 Справа № 208/1853/19 Суддя у 1-й інстанції - Нельга Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В., за участю секретаря - Мамедовой О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" про відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2019 року позивачзвернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 24.04.2018 року на виробництві відповідача мав місце нещасний випадок, внаслідок якого позивач був травмований, втратив працездатність, та, через втрату працездатності, був звільнений. Медико-соціальною експертною комісією йому було встановлено другу групу інвалідності безстроково. Враховуючи те, що, через вказаний нещасний випадок, що стався з вини відповідача, він був звільнений, переніс хірургічне втручання, зазнав сильного болю та страху, тривалий час перебував у депресивному стані, та був позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, просив суд, на підставі ст. 237-1 КЗпП України, стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 6 500 000,00 грн. Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ПрАТ «Дніпровагонмаш» на користь ОСОБА_1 200 000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку, що стався на виробництві ПрАТ «Дніпровагонмаш» 24.04.2018р. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. В своїх апеляційних скаргах ПрАТ «Дніпровагонмаш» та ОСОБА_1 посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. ПрАТ «Дніпровагонмаш» відповідно до ст. 360 ЦПК України подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, та у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ «Дніпровагонмаш», не скористався. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що згідно Акту №4 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, 24.04.2018 року о 20.00 год. на виробництві відповідача мав місце нещасний випадок, внаслідок якого стропальник ковальсько-пресового цеху ОСОБА_1 отримав важку сполучену травму та закриту травму живота, повний відрив петлі тонкого кішківника, велику за очеревинну гематому. Згідно Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 24.04.2018р. на ПрАТ «Дніпровагонмаш», комісія у складі співробітників ПрАТ «Дніпровагонмаш» та страхового експерта з охорони праці Кам`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області дійшла висновку про те, що: 1) нещасний випадок, що мав місце 24.04.2018р. на ПрАТ «Дніпровагонмаш» пов`язаний з виробництвом; 2) особами, дії яких призвели до настання нещасного випадку є: майстер ковальсько-пресового цеху ОСОБА_2 , який порушив п.2.5.6. посадової інструкції, та стропальник ковальсько-пресового цеху ОСОБА_1 , який порушив п.3.2. Інструкції з охорони праці. За результатами проведення вищевказаного розслідування, комісія запропонувала керівництву відповідача притягнути до дисциплінарної відповідальності майстра ковальсько-пресового цеху ОСОБА_2 та стропальника ковальсько-пресового цеху ОСОБА_1 . Згідно Постанови Кам`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 04.09.2018р. «Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати», встановивши страховий випадок трудове каліцтво, та, приймаючи до уваги факт стійкої втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності, вищевказаний Фонд призначив позивачу ОСОБА_1 щомісячному грошову виплату безстроково. Згідно Виписки №2610, наданої Комунальним закладом «КМЛШМД`ДОР, позивач ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні політравми (травматологічного ліжка) даного закладу з 24.04.2018р. по 22.06.2018р. у зв`язку із закритою травмою живота, повного відриву петлі тонкого кішківника, обширної черевної гематоми; розлитого пахового перитоніту; закритого осколкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням; струсом головного мозку; відкритої черпно-мозкової травми. Згідно довідки, наданої міжрайонною травматологічною МСЕК №1 Обласної державної адміністрації Управління охорони здоров`я Дніпропетровської області, у зв`язку із трудовим каліцтвом позивачу визначено 65% втрати професійної працездатності та встановлено другу групу інвалідності з 23.08.2018р. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням. Вирішуючи розмір моральної шкоди у розмірі 200 000, 00 грн., суд першої інстанції враховував характер ушкодження здоров`я позивача, яке є незворотнім; глибину та ступень його моральних і фізичних страждань, яких останній зазнав та зазнає внаслідок трудового каліцтва, а також виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з розміром стягнутої з відповідача суми та зазначає, що суд першої інстанції не врахував встановлену стійку втрату професійної працездатності 65% та ІІ група інвалідності, безстроково, у зв`язку з чим належної оцінки зазначеному не надав, оцінивши моральні страждання позивача лише у 200 000,00 грн. Однак, колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта з наступних підстав. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Судом встановлено факт нещасного випадку, що мав місце 24.04.2018р. на ПрАТ «Дніпровагонмаш» пов`язаний з виробництвом, згідно Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 24.04.2018р. на ПрАТ «Дніпровагонмаш». Відповідно до вказаного Акту також встановлено, що особами, дії яких призвели до настання нещасного випадку є: майстер ковальсько-пресового цеху ОСОБА_2 , який порушив п.2.5.6. посадової інструкції, та стропальник ковальсько-пресового цеху ОСОБА_1 , який порушив п.3.2. Інструкції з охорони праці. Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди необґрунтований та не відповідає дійсності, колегія судів не бере до уваги, оскільки, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну оцінку. ПрАТ «Дніпровагонмаш» в своїй апеляційній скарзі посилається на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, що зазнав позивач, та протиправними діяннями відповідача, оскільки шкода, яку зазнав позивач безпосередньо пов`язана з порушеннями, які вчинив в своїй роботі сам позивач. Однак, колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно з ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 24.04.2018р. на ПрАТ «Дніпровагонмаш», комісія у складі співробітників ПрАТ «Дніпровагонмаш» та страхового експерта з охорони праці Кам`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області дійшла висновку про те, що: 1) нещасний випадок, що мав місце 24.04.2018р. на ПрАТ «Дніпровагонмаш» пов`язаний з виробництвом; 2) особами, дії яких призвели до настання нещасного випадку є: майстер ковальсько-пресового цеху ОСОБА_2 , який порушив п.2.5.6. посадової інструкції, та стропальник ковальсько-пресового цеху ОСОБА_1 , який порушив п.3.2. Інструкції з охорони праці. Отже, роботодавець - ПрАТ «Дніпровагонмаш», під час роботи позивача допустив порушення ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Дніпровагонмаш» щодо відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яке полягає у незадовільному технічному стані засобів виробництва відповідача та невиконанні посадових обов`язків працівника відповідача майстра ковальсько-пресового цеху ОСОБА_2 , а тому відповідачем не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано ухвалив рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наявних в матеріалах даної справи. Приведені в апеляційних скаргах доводи апелянтів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтами норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.П. Варенко О.В. Лаченкова