Постанова Одеський апеляційний суд № 178/435/20

Номер провадження: 33/813/810/20 Номер справи місцевого суду: 178/435/20 Головуючий у першій інстанції Вужиловський О. В. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.07.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Судді Цюри Т.В., За участю секретаря судового засідання Лопотан В.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Любашівського районного суду Одеської області від 02 червня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , водія Покровського бджілогосподарства, жителя АДРЕСА_1 ,за ст. 130 ч.1 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Постановою Любашівського районного суду Одеської області від 02 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 420 грн. 40 коп. Не погодившись з зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить судскасувати постанову Любашівського районного суду Одеської області від 02 червня 2020 року та провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 ч.1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 07.07.2020 року ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, про що свідчить повідомлення наявне в матеріалах справи. Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій зобов`язаний за вимогою працівника правоохоронного органу пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних або токсичних речовин. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: -протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 277030 від 27.03.2020 року, згідно з яким 17 березня 2020 року приблизно о 11 годині 00 хвилин, на автошляху Знамянка-Луганськ біля с. Світлогірське Криничанського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ФОЛЬЦВАГЕН ЛТ 46», держномер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка ході, запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Огляд на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. -поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -відеозаписом. Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою судді Любашівського районного суду Одеської області від 02 червня 2020 рокута порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на необ`єктивний та неповний розгляд справи та упередженість суду, оскільки свідки, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення не викликались до суду для надання пояснень та крім того апелянт зазначає, що від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не відмовлявся, оскільки ніхто з патрульних поліцейських не пропонував апелянту їхати до медичного закладу. Проте апеляційний суд критично відноситься до вказаних доводів апелянта, з огляду на таке. Так, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в своїх поясненнях підтвердили, що ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду. Вказані пояснення свідків, також, викладені в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, який наявний в матеріалах справи на аркуші

3. Підстав для визнання таких показань недостовірними, апеляційний суд не вбачає, оскільки вони підписані зазначеними особами власноручно та узгоджуються між собою. При цьому, ОСОБА_1 не з`явився у судове засідання, призначене на 02.07.2020 року, жодних клопотань від апелянта про допит вказаних свідків в судовому засіданні апеляційного суду не надходило, а тому зважаючи на один з основоположних принципів судочинства - диспозитивність, у суду відсутні підстави для виклику вказаних свідків за власною ініціативою. Так, відповідно до ч.1 п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Частиною 2 зазначеної Інструкції визначений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, а саме відповідно до ч.2 п. 6, 7 огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266КУпАП. Таким чином, відповідно Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та від проходження огляду в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився (а.с. 3),що підтверджено свідками у їх письмових поясненнях, які були приєднані до матеріалів справи та наряду з вищенаведеними доказами беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 02.06.2020 року в судовому засіданні вину свою визнав повністю та пояснив, що дійсно він вживав алкогольні напої у вечірній час. Зранку він їхав на автомобілі і його зупинили працівники поліції. Так як в нього був запах алкоголю з ротової порожнини (перегар), то працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння. Однак, він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння та відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення. Вказані пояснення від ОСОБА_1 наявні в матеріалах справи та підписані власноручно правопорушником. Аналіз встановлених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 не навів в апеляційній скарзі будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження доводів того, що працівники патрульної поліції під час складення адміністративних матеріалів відносно нього діяли неправомірно. Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 у скоєні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вина останнього підтверджується вищезазначеними матеріалами справи в їх сукупності та взаємозв`язку, а тому суд сприймає такі доводи апелянта критично, як його намагання уникнути відповідальності за вчинене. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та правомірно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Враховуючи наведене, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими. Порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Любашівського районного суду Одеської області від 02 червня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , водія Покровського бджілогосподарства, жителя АДРЕСА_1 ,за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Т.В. Цюра