Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/2265/20

14.07.20 22-ц/812/1144/20 Справа №489/2265/20 Провадження № 22-ц/812/1144/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 07 липня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С., за участі представника відповідача - Корнієнко Л.В ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал» на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2020 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Кирильчуком О.І., дата складання повного тексту невідома, за заявою ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал» про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 29 жовтня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Капітолій» та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», зареєстрованого в реєстрі за №2893,- В С Т А Н О В И В У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал» (далі ТОВ «Центрум Капітал») про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 29 жовтня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Капітолій» та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», зареєстрованого в реєстрі за №2893. Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення вищезазначеного позову. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 вказувала, що є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 18 листопада 2019 року. У квітні 2020 року вона отримала повідомлення-вимогу від ТОВ «Центрум Капітал» про усунення порушення шляхом виконання порушеного зобов`язання, а саме шляхом погашення заборгованості за кредитним договором на відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року. З вказаного повідомлення їй стало відомо, що квартира перебуває в іпотечному обтяженні, іпотекодержателем якого є ТОВ «Центрум Капітал». В зазначеній вимозі вказувалося про наявність у ТОВ «Центрум Капітал» повноважень щодо звернення стягнення на майно у вигляді квартир у будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з відступленням права вимоги до ТОВ «Капітолій» за кредитним договором № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року, в тому числі за іпотечним договором від 29 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. зареєстрованим за реєстровим № 2893. Зазначає, що належну їй квартиру в іпотеку не передавала та згоди на її передачу в іпотеку не надавала, а з інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно вона дізналась, що запис про накладення іпотеки внесено 17 березня 2020 року , тобто після набуття нею права власності на квартиру. Враховуючи вищевикладене та посилаючись на порушення її житлових прав, які гарантовані Конституцією України, просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , а також заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 , до набрання рішення суду законної сили. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1167279648101. Заборонено державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1167279648101. Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції ТОВ «Центрум Капітал» подало на неї апеляційну скаргу. Мотивуючи доводи якої вказували, на необґрунтованість оскаржуваної ухвали та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просило ухвалу районного суду скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. У суді апеляційної інстанції представник відповідача ТОВ «Центрум Капітал» підтримала апеляційну скаргу просила про її задоволення. Позивач , третя особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України таке не є перешкодою для розгляду справи за їх відсутності. Позивач та треті особи правом на подачу відзиву не скористались. Заслухавши доповідь судді, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвала суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_2 відповідно до договору-купівлі-продажу квартири від 18 листопада 2019 року, виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В., є власником квартири АДРЕСА_2 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 22 травня 2020 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 і щодо вказаної квартири є відомості про державну реєстрацію іпотеки від 29 жовтня 2007 року, підставами виникнення якої є: Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, серія та номер: 4006 виданий 13 грудня 2012 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є.; Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 29 жовтня 2007 року посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 2893, серія та номер 3094, виданий 10 квітня 2014 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуновим К.Є.; Договір № 2096/К/1 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги, серія та номер 945 виданий 06 грудня 2019 року ПН КМНО Юдін М.А.; Договір № 07/17/03/2020/1 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення, серія та номер 204, виданий 17.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.; Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради» серія та номер 771, виданий 11 вересня 2015 року Миколаївською міською радою. Іпотекодавець - ТОВ «Капітолій»; Іпотекодержатель - ТОВ «Центрум Капітал» (а.с.27-29). Обґрунтовуючи наявність спору, ОСОБА_2 зазначала, що в квітні 2020 року нею було отримано повідомлення-вимогу від ТОВ «Центрум Капітал» про усунення порушення шляхом виконання порушеного зобов`язання, а саме шляхом погашення заборгованості за кредитним договором на відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року. В зазначеній вимозі вказувалося про наявність у ТОВ «Центрум Капітал» повноважень щодо звернення стягнення на майно у вигляді квартир у будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з відступленням права вимоги до ТОВ «Капітолій» за кредитним договором № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року, в тому числі за іпотечним договором від 29 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. зареєстрованим за реєстровим № 2893. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив і того, що оскільки ОСОБА_2 ставиться питання про визнання недійсним іпотечного договору, а тому наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, саме у вигляді арешту на зазначене майно та заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, або неможливо буде взагалі ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. У ч.1,2 ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України). У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вказане свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Заява про забезпечення позову ОСОБА_2 не містить обґрунтованих підстав існування загрози невиконання судового рішення, як і не містить посилання на докази, які б вказували, що відповідач вчиняє дії щодо належного їй майна, які в подальшому стануть причиною неможливості виконання судового рішення у зв`язку із задоволенням позову. Крім того, викладені у заяві доводи не підтверджені належними та допустимими доказами у відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України. Звертаючись до суду з позовом позивач просить визнати недійсним іпотечний договір з усіма додатками, укладений 29 жовтня 2007 року між ТОВ «Капітолій» та ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є ТОВ «Центрум Капітал» та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку №35974430 від 29 жовтня 2007 року та зобов`язати Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення іпотеки майна на запис про іпотеку №35974430. Суд першої інстанції дійшовши висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, ухвалою від 26 травня 2020 року, наклав арешт на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1167279648101; заборонив державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1167279648101. Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права. Судове рішення про наявність підстав для забезпечення позову, судом обґрунтовано виключно тим, що між сторонами дійсно виник спір, що підтверджено долученими до позову документами, з урахуванням змісту та обсягу пред`явлених позовних вимог існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, заявлений вид забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами, тому заява підлягає задоволенню. При цьому із матеріалів справи вбачається, що свою заяву про забезпечення позову, позивач обґрунтовує необхідністю не допустити відчуження цього майна та попередження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не наведено достатньо обґрунтовані підстави, що відповідач має намір розпорядитися цим майном з метою невиконання або утруднення фактичного виконання можливого судового рішення. Більш того, виходячи з предмету, підстав позову та обставин, на які посилається позивач на обґрунтування заяви про забезпечення позову, обраний позивачем вид забезпечення позову неспіввісний із предметом позову «визнання недійсним іпотечного договору з усіма додатками, укладеного 29 жовтня 2007 року між ТОВ «Капітолій» та ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є ТОВ «Центрум Капітал» та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку №35974430 від 29 жовтня 2007 року та зобов`язати Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення іпотеки майна на запис про іпотеку №35974430», який заявлений до відповідачів, оскільки позивач не є стороною оспорюваного договору іпотеки, який укладений задовго до того як вона стала власником спірної квартири. Крім того, позовні вимоги ОСОБА_2 носять немайновий характер, тому заявлений позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки рішення суду в разі задоволення позову не передбачатиме вчинення будь-яких дій щодо його виконання, а буде встановлювати лише певний факт. Отже, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував вимог зазначених процесуальних норм та не обґрунтував припущення того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі. За такого, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального законодавства визнаються судом обґрунтованими. В той же час, аргументи апеляційної скарги щодо не вирішення питання зустрічного забезпечення є безпідставними, оскільки в силу вимог статей 153, 154 ЦПК України реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України, проте відповідач на такі випадки не посилався. За змістом п.4 ст.376 ЦПК України підставами скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального прав. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам процесуального права, не ґрунтується на матеріалах справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені заяви позивача про забезпечення позову. Відмова у задоволені заяви про забезпечення позову не є перешкодою для повторного звернення до суду із заявою про забезпечення позову по цій справі та з врахуванням предмету позову та заявлених позовних вимог, обрати інший вид забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал» задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення. У задоволені заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 14 липня 2020 року.