Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/3024/20

Справа № 127/3024/20 Провадження № 22-ц/801/1245/2020 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2020 рокуСправа № 127/3024/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2020 року, постановлене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Сичуком М.М., ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. Мотивуючи свої вимоги вказує, що сторони перебували в незареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.07.2017 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 15.05.2017 і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 вказує, що внаслідок зростання цін на товари та послуги, зміни прожиткового мінімуму для відповідної категорії громадян, коштів, які стягуються з відповідача на даний час є недостатніми для належного утримання доньки. Враховуючи наведене позивач просила збільшити розмір аліментів із 1000,00 грн. до 2500,00 грн., щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не надав. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність викладених у рішенні суду висновків обставинам справи просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В якості основного доводу зазначає, що суд невірно зробив висновки, що позивач не довела ті обставини, на які вона посилалася, обґрунтовуючи позовні вимоги. Адже з врахуванням росту цін на товари та послуги , визначний рішенням суду розмір аліментів, не відповідає потребам дитини, що не було враховано судом при ухваленні рішення. Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до апеляційного суду не надходило. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції свій висновок мотивував відсутністю обставин, визначених ст.192 СК України , які б давали підстави для збільшення розміру присуджених аліментів. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, що сторони перебували в незареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю, що підтверджується довідкою Голови правління ОСББ «Сімейний 38Б» №0001 від 28.01.2020 №180 (а.с. 8). Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.07.2017 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 15.05.2017 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9-10). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів на доньку суттєво зросли ціни на товари та послуги, тому ОСОБА_1 не може забезпечити належний рівень матеріального утримання дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Отже у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей. Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13. Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, суд має з`ясувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і чи впливає ця зміна на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На ОСОБА_1 , як на позивача, покладається обов`язок доказування і в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з урахуванням приписів статей 141, 180, 182, 192 СК України. Як слідує із матеріалів справи, позивачем до суду не надано належних і допустимих доказів зміни її матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення одержувача аліментів, що може бути підставою для збільшення розміру аліментів. Доказів, які свідчать про те, що матеріальне становище платника аліментів поліпшилося до суду не надано. Відомості про доходи позивача та відповідача у матеріалах справи також відсутні. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Як правильно зазначив суд першої інстанції розмір аліментів, що стягуються з відповідача в розмірі 1000,00 грн., є більшими від прожиткового мінімуму на дитину, який діє на даний час. Відомостей про заборгованість відповідача по сплаті аліментів матеріали справи не містять. Тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про збільшення розміру аліментів відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. Вирішуючи спір, суд першої інстанції з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено, що від дня постановлення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінилось сімейне становище та матеріальний стан платника або одержувача аліментів, виникли інші обставини, що відіграють суттєву роль в житті позивача, відповідача чи їх неповнолітньої дитини, і що є підставою для збільшення розміру аліментів. Виходячи з того, що згідно статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, колегія суддів вважає, що суд виходячи з положень ст. ст. 182, 192 СК України дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з цим висновком погоджується і апеляційний суд враховуючи фактичні обставини справи. Оскільки позивачем на підтвердження заявлених нею вимог, не надано жодного доказу про зміну матеріального стану - у відповідача в бік покращення, а у позивача - в бік погіршення. Прийнявши до уваги зазначені вище обставини, а також вимоги законодавства, суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, не вбачає підстав для скасування рішення та збільшення розміру раніше визначених аліментів, як то передбачено ст. 192 СК України, на які посилалася позивач в позовній заяві, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 дублюють позовні вимоги позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд, є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію позивача у цій справі, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу , що вона, як особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, не позбавлена можливості повторного звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину за наявності підстав, визначених ст.192 СК України. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, з огляду на розмір аліментів за 6 місяців (п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України), становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України). На підставі викладеного, керуючись ст.367, 374, 375, 381-384, ст. 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 14 липня 2020 року. Головуючий М.М. Якименко Судді О.В. Ковальчук Т.Б. Сало