Постанова 4855 № 2340/4591/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4591/18 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Земляної Г.В., Черпіцької Л.Т., за участю секретаря: Кондрат Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприприємства "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприприємства "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень - рішень, - ВСТАНОВИВ: Позивач Комунальне підприємство "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень - рішень №0094891304 від 01.08.2018року та №0007961401 від 02.08.2018 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, у період з 31.05.2018 р. по 26.06.2018 р. на підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.05.2018 №870 та направлень на перевірку, виданих Головним управлінням ДФС у Черкаській області від 29.05.2018 №928/23-00-14-0106 та №823/23-00-13-0410 відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. За наслідками перевірки складено акт №275/23-00-14-0107/36773489 від 12.07.2018 р., за висновками якого в ході проведення перевірки зафіксовано порушення позивачем: вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з податку на додану вартість в сумі 1967797,50 грн. та вимог пп. 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункт 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпункти 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункт «а» пункту 171.2. статті 171 та підпункт «а» пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2015 по 30.08.2017 на суму 1240111,26 грн. та не перераховано податок на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати, у період з 01.09.2017 по 31.12.2017 на суму 205774,61 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.08.2018 № 0094891304 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію та пеню за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1206802 грн. 97 коп., з яких штрафна (фінансова) санкція - 962 067 грн. 36 коп., пеня - 244 735 грн. 61 коп. та від 02.08.2018 №0007961401, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 983 898 грн. 75 коп. За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України №33693/6/99-99-11-02-01-15 від 17.10.2018 вищевказані податкові-повідомлення рішення залишено без змін. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів / послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів / послуг. Перевіркою встановлено, що в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, позивачем не своєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні з податку на додану вартість за звітний період 01.10.2015 по 31.12.2017. Обставини несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є безспірними і позивачем не заперечується. Таким чином, в порушення вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, позивачем несвоєчасно зареєстровано протягом граничних строків, визначених вказаною нормою, податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Будь-яких доказів, які б спростовували факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних або свідчили про помилковість обчислення контролюючим органом кількості днів затримки реєстрації вказаних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних позивач не надав. Згідно з п. 120-1-1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних /розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних і розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що штрафні (фінансові) санкції передбачені п. 120-1. 1 ст. 120-1 ПК України можуть бути застосовані лише за наявності його протиправної поведінки (вини). На підтвердження відсутності вини позивачем наводяться доводи щодо відшкодування тарифів, субвенцій і тд., як підтвердження відсутності коштів на електронному рахунку. Разом з тим, згідно пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (БНакл), обчислену за такою формулою: еНакл = еНаклОтр + еМитн + еПопРах + еОвердрафт - еНаклВид - еВідшкод - еПеревищ, де: SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; еПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200 1.2 цієї статті. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість. Згідно з п. 13 вказаного вище Порядку ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Пунктом 1 пункту 22 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість встановлено, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань, платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка. Пунктом 5 Порядку казначейського обслуговування небюджетних рахунків клієнтів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 21.07.2014 № 770 встановлено, що органи Казначейства зобов`язані зараховувати на небюджетні рахунки клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань, платник податку перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка, при цьому зазначені кошти мають бути зараховані на рахунок платника протягом операційного дня, у день їх отримання. Аналогічна позиція щодо подібних правовідносин висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18.01.2018 у справі №804/5153/17. Тобто платник податків, за необхідності, може самостійно поповнити власний електронний рахунок з метою подальшої реєстрації податкових накладних. Разом з тим, позивач вказані дії з метою своєчасної реєстрації податкових накладних вчинено не було. Системний аналіз, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою). Наведене вказує про безпідставність доводів апелянта про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0007961401. Щодо тверджень позивача про незаконність податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0094891304, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Згідно з пп. «а» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що позивачем несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2015 по 30.08.2017 на суму 1240111,26 грн. та не перераховано податок на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати, у період з 01.09.2017 по 31.12.2017 на суму 205774,61 грн. Згідно з п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання. В силу положень п. 129.4 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Відповідно до п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Враховуючи, що позивачем порушення вимог щодо строків сплати ПДФО вчинено втретє протягом 1095 днів, колегія суддів вважає обґрунтованим застосування штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприприємства "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Земляна Г.В. Суддя Черпіцька Л.Т. Повний текст постанови виготовлено - 13 липня 2020 року.