Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2214/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2214/20 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Дата і місце ухвалення: 22.05.2020р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, - В С Т А Н О В И Л А : В березні 2020 року акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 30 січня 2020 року №360/6/99-00-07-02-01-06/ІПК, наданої АТ «Одеська ТЕЦ» на звернення про надання індивідуальної податкової консультації від 24.07.2019р. №01/06-728. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при зверненні АТ «Одеська ТЕЦ» до ДПС України щодо надання індивідуальної податкової консультації з приводу того, чи зобов`язане товариство сплачувати частину чистого прибутку у разі неприйняття рішення про виплату дивідендів за наявної заборони приймати таке рішення, відповідач 30.01.2020р. надав податкову консультацію №360/6/99-00-07-02-01-06/ІПК, в якій зробив безпідставний висновок про те, що товариство повинно сплачувати за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2018 році до державного бюджету частину чистого прибутку. При цьому, відповідачем не враховано, що отриманий за результатами бухгалтерського обліку в 2018 році чистий прибуток сформувався переважно за рахунок списання резерву сумнівних боргів, боргів минулих років, що не є фактично отриманими за звітний період доходами від господарської діяльності. Фактичний прибуток, отриманий підприємством за результатами 2018 року, відсутній. Оскільки АТ «Одеська ТЕЦ» не мало права приймати рішення про виплату дивідендів, а діючими нормативно-правовими актами не врегульовано порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів у випадку заборони, передбаченої Законом України «Про акціонерні товариства» приймати таке рішення, тому товариство і звернулося до відповідача для отримання відповідних роз`яснень. Подану заяву ДПС України розглянула поверхнево та без врахування всіх фактичних обставин порушеного питання. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ «Одеська ТЕЦ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення від 22.05.2020р. з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що у рішенні від 22.05.2020р. суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави і які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку. Однак, у суду відсутні повноваження робити такий висновок, оскільки розглядаючи такого роду справи суд лише повинен встановити обставини поставлених у зверненні платника податків про надання податкової консультації питань, викладених у податковій консультації відповідей, а також відповідності зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору. Також, апелянт посилається на те, що ДПС України, при наданні індивідуальної податкової консультації, та судом, при прийнятті оскаржуваного рішення, не було взято до уваги той факт, що АТ «Одеська ТЕЦ», відповідно до ст.31 Закону України «Про акціонерні товариства», заборонено приймати рішення про виплату дивідендів, враховуючи, що власний капітал є меншим, ніж статутний. Не приймаючи рішення про нарахування дивідендів товариство виконувало пряму вказівку Закону. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що АТ «Одеська ТЕЦ» є юридичною особою, основним видом діяльності якої є Виробництво електроенергії (КВЕД 35.11) Відповідно до форми №2 «Звіт про фінансові результати за 2018 рік» АТ «Одеська ТЕЦ», в статутному капіталі якого 99,989% акцій належить державі в особі Фонду державного майна України, отримало чистий прибуток 11 349,00 тис. грн., з якого відповідно і розраховується розмір дивідендів. 24.07.2019р. АТ «Одеська ТЕЦ» звернулося до ДПС України, відповідно до ст.52 Податкового кодексу України, щодо отримання індивідуальної податкової консультації, в якому зазначило, що 23.04.2019р. товариство провело річні (чергові) загальні збори за 2018 рік, на яких рішення про виплату дивідендів, на підставі ст.31 Закону України «Про акціонерні товариства», не приймалось у зв`язку з тим, що власний капітал АТ «Одеська ТЕЦ» є меншим, аніж його статутний капітал. Отриманий за результатами бухгалтерського обліку в 2018 році чистий прибуток сформувався переважно за рахунок списання резерву сумнівних боргів, боргів минулих років, що не є фактично отриманими за звітний період доходами від господарської діяльності. У зв`язку з цим, АТ «Одеська ТЕЦ» просило ДПС України надати індивідуальну податкову консультацію у письмовій формі з наступних питань: - чи зобов`язане АТ «Одеська ТЕЦ» сплачувати частину чистого прибутку в разі неприйняття рішення про виплату дивідендів за наявної заборони приймати таке рішення відповідно до ст.31 Закону України «Про акціонерні товариства» та яким нормативно-правовим актом це передбачено?; - якщо АТ «Одеська ТЕЦ» зобов`язане сплачувати частину чистого прибутку в разі неприйняття рішення про виплату дивідендів, за якою встановленою формою має відбуватися його декларування? Листом від 30.01.2020р. №360/6/99-00-07-02-01-06/ІПК ДПС України надала податкову консультацію на звернення АТ «Одеська ТЕЦ», в якій зазначила, що акціонерне товариство, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, яке не прийняло рішення про нарахування дивідендів до 01 травня 2019 року, повинно було сплатити за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2018 році до державного бюджету частину чистого прибутку (доходу) у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік. Код класифікації доходів бюджету 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону». Для визначення суми чистого прибутку (доходу), яку необхідно сплатити до бюджету, акціонерне товариство може скористатися формою розрахунку №285. Не погоджуючись з правомірністю та відповідністю чинному законодавству вказаної індивідуальної податкової консультації, наданої листом від 30.01.2020р. №360/6/99-00-07-02-01-06/ІПК, АТ «Одеська ТЕЦ» оскаржило її в судовому порядку. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову товариства, дійшов висновку, що твердження, викладені ДПС України у спірній податковій консультації щодо наявності у господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави і які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплатити до державного бюджету частину чистого прибутку, жодним чином не суперечать положенням чинного законодавства України. За висновками суду першої інстанції, індивідуальна податкова консультація ДПС України від 30.01.2020р. №360/6/99-00-07-02-01-06/ІПК складена у відповідності до норм чинного законодавства, її зміст не суперечить законодавству, а тому вимоги АТ «Одеська ТЕЦ» про її скасування задоволенню не підлягають. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган. Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу України). За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, (пункт 52.3 статті 52 Податкового кодексу України). Як визначено пунктом 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Отже, індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів. Згідно ч.1 ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Частиною 2 статті 30 Закону передбачено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Відповідно до частини 3 статті 30 Закону рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства. Згідно ч.1 ст.31 Закону акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю. При зверненні з даним позовом до суду АТ «Одеська ТЕЦ» стверджує, що товариство не повинно визначати та сплачувати частину чистого прибутку у зв`язку з неприйняттям на річних (чергових) загальних зборах товариства, які були проведені 23.04.2019р., рішення про виплату дивідендів на підставі статті 31 Закону України «Про акціонерні товариства». Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про акціонерні товариства» діяльність державних акціонерних товариств, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами. Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України «Про управління об`єктами державної власності», частиною 1 статті 4 якого передбачено, що суб`єктом управління об`єктами державної власності є, серед інших, Фонд державного майна України. Згідно ч.5 ст.11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів податковими органами нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України. З вказаної норми слідує, що у разі, якщо за результатами фінансово-господарської діяльності у попередньому році господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, до 01 травня року, наступного за звітним, не приймалось рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, то таке товариство зобов`язано сплатити до держбюжету платіж у розумінні абзацу восьмого ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», а саме частину чистого прибутку (доходу). Як правильно зазначено судом першої інстанції, Законом України «Про управління об`єктами державної власності» встановлені гарантії отримання державою своєї частку чистого прибутку на випадок, якщо господарське товариство не прийме рішення про виплату дивідендів. У такому разі господарське товариство все одно повинно сплатити на користь держави частину чистого прибутку. За роз`ясненням Фонду державного майна України, викладеними у листі від 14.07.2016р. №10-51-13533, госптовариства, які до 1 травня року, що настає за звітним, не прийняли рішення про виплату дивідендів, виконуючи обчислення частини чистого прибутку, що має бути сплачена до держбюджету, повинні брати для бази розрахунку загальний розмір чистого прибутку товариства, отриманого у звітному році. Отже, одночасно з обов`язком господарського товариства прийняти рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів державі, Законом України «Про управління об`єктами державної власності» встановлені також гарантії отримання державою своєї частки чистого прибутку на випадок, якщо господарське товариство не прийме такого рішення - в цьому разі господарське товариство все одно повинно сплатити на користь державі частину чистого прибутку. У постанові від 25.02.2020р. у справі №922/819/19 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно якої Закон України «Про акціонерні товариства» містить одночасно як положення, які декларують рівність прав усіх акціонерів, так і положення про можливість акціонерів мати інші права. У зв`язку з цим, Закон України «Про управління об`єктами державної власності», зокрема абзацу 5 частини 5 статті 11 вказаного Закону, в частині надання державі, як акціонерові товариства «інших (додаткових) прав» у порівнянні з іншими акціонерами такого акціонерного товариства, не суперечить Закону України «Про акціонерні товариства». Навпаки, такими положеннями Закону України «Про управління об`єктами державної власності» реалізоване, закріплене у частині 3 статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства» право акціонера (у даному випадку держави) певного товариства мати інші права. На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та не вбачає підстав для висновку про незаконність податкової консультації ДПС України від 30 січня 2020 року №360/6/99-00-07-02-01-06/ІПК, наданої АТ «Одеська ТЕЦ» на звернення про надання індивідуальної податкової консультації від 24.07.2019р. №01/06-728. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 14 липня 2020 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук