Постанова 4876 № 904/6218/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6218/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач) суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г. при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю. Зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу судової колегії від 13.07.2020 року. За участю представників сторін: від позивача: Остапенко В.М. (в режимі відеоконференції) адвокат, довіреність №14-201 від 17.05.2019 р.; від відповідача: Шемет І.О. представник, довіреність №3 від 02.01.2020 р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 (повний текст складено та підписано 05.03.2020 суддя Бєлік В.Г.) у справі №904/6218/19 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій у загальному розмірі 1 603 964,12 грн. за Договором № 3255/1718-БО-5/ПТ постачання природного газу від 26.09.2017 року. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" інфляційні втрати, 3% річних та штрафні санкції у загальному розмірі 1 603 964,12 грн. за Договором № 3255/1718-БО-5/ПТ постачання природного газу від 26.09.2017 року. Позов обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за Договором № 3255/1718-БО-5/ПТ постачання природного газу від 26.09.2017 року, а саме в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем газу. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 у справі №904/6218/19 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 466 224,80 грн. - пені, 461 066,84 грн. - інфляційних втрат, 206 871,86 грн. - 3% річних та 24 005,82 грн. - частину витрат по сплаті судового збору. Рішення вмотивовано тим, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов`язання у строк визначений договором. У зв`язку з чим позивачем, після перевірки судом першої інстанції, правомірно нараховано до стягнення суму пені, інфляційних втрат та 3% річних. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" подало апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні 469 800, 62 грн. та прийняти в цій частині нове рішення. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області, в частині відмови у стягненні частини інфляційних втрат та зменшенні пені, прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Щодо порядку нарахування інфляційних втрат, позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що методика розрахунку інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань за попередній період є законною та обґрунтованою, відповідає приписам, викладеним у Листі Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97 та п.3.2 Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013, наводячи власні приклади розрахунку відповідно до вище зазначених методик, посилаючись на те, що аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у справах №905/600/18 (об`єднана палата), №905/306/18, №908/1928/18, №904/4565/18, №904/4083/18, №904/10242/17, №913/63/18. Щодо зменшення пені, скаржник зазначає, що Відповідачем не надано доказів збитковості підприємства у 2019 році, на час розгляду клопотання про зменшення пені. Відсутність поточних фінансових документів Відповідача унеможливлює застосування ст.233 ГК України. Також позивач просить суд врахувати, що НАК «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства та безпеки держави і несвоєчасність оплати контрагентами прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, що погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. На думку відповідача, приймаючи рішення щодо розміру пені, який підлягає стягненню суд першої інстанції правомірно врахував, що на час звернення до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем за отриманий газ відсутня. Причинами несвоєчасного розрахунку є, в тому числі, несвоєчасні розрахунки споживачів теплової енергії для генерації якої газ закупався. З метою повного та своєчасного розрахунку з позивачем відповідач проводив претензійно-позовну роботу. Також, зазначає, що зобов`язання перед Позивачем щодо сплати суми основного боргу на момент розгляду даної справи виконано у повному обсязі, прострочення в оплаті мало місце, однак тільки частина вартості отриманого газу була сплачена з порушенням строку оплати та на незначний проміжок часу. Відповідач вважає, безпідставними посилання Позивача на відсутність доказів збитковості підприємства у 2019 p., тобто на час розгляду клопотання про зменшення пені, що на думку останнього є підставою для унеможливлює застосування ст. 233 ГК України. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що предметом розгляду справи №904/6218/19 було стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання зобов`язання за договором від 26.09.2017 р. № 3255/1818-БО-5/ПТ, що мало місце у 2017 -2018 pp, тому судом першої інстанції було правильно взято до уваги докази, які підтверджують майновий стан Відповідача у період існування основного боргу за договором, оскільки у 2019 р. заборгованість останнього перед Позивачем була повністю погашена. Щодо зменшення суми інфляційних втрат, відповідач у відповід на посилання позивача щодо практики Верховного Суду зазначає, що предмет і підстави позову та фактичні обставини у справах №№ 904/10242/17, 913/63/18, 905/600/18 різняться, щодо даної справи, що виключає застосування викладеної у зазначених постановах правової позиції Верховного Суду під час вирішення цього спору, що виник не з подібних правовідносин. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 у справі №904/6218/19.Вказаною ухвалою поінформовано учасників справи, що через запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215, на всій території України карантину із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів, учасники справи про дату та час судового засідання будуть повідомленні додатково. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2020 розгляд справи №904/6218/19 призначено в судовому засіданні на 10.06.2020 на 12:40. Рекомендовано учасникам справи утриматись від безпосередньої присутності в залі суду, прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі, відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 №196, надати клопотання про розгляд справи за їх відсутності; У випадку безпосередньої участі учасників справи в судовому засіданні обов`язковою є наявність засобів особистого захисту (масок, рукавичок, тощо); Визнано явку представників в судове засідання не обов`язковою. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.06.2020 на 12:20. 26.06.2020 (згідно відмітки канцелярії суду) від представника позивача на електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 30.06.2020 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів зв`язку. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у задоволенні вищезазначеного клопотання представника позивача відмовлено. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 відкладено розгляд справи на 13.07.2020 на 12:00 год. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Антоніка С.Г. на підставі розпорядження виконуючого обов`язки керівника апарату суду №745/20 від 13.07.2020 проведено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2020 вищезазначеною колегією суддів прийнято апеляційну скаргу у справі №904/6218/19 до свого провадження. 13.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: 26.09.2017 між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі позивач, постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі відповідач, споживач) було укладено договір № 3255/1718-БО-5/ПТ постачання природного газу від 26.09.2017 року. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його, на умовах цього договору. Згідно п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) газ обсягом до 2940,00 тис.куб.м. Позивач на виконання умов договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 16 086 470,94 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 30-34). Як сторони встановили у п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Відповідач не виконав прийняті на себе зобов`язання у строк визначений договором. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Предметом позову у даній справі є матеріально правова вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій у загальному розмірі 1 603 964,12 грн., нарахованих за Договором № 3255/1718-БО-5/ПТ від 26.09.2017 року в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, який було передану йому за актами приймання передачі природного газу від 30.11.2017р. на суму 3 951 136,12 грн (т.1 а.с. 31); від 31.12.2017р. на суму 3 298 943,94 грн (т.1 а.с. 32); від 31.01.2018р. на суму 4 608 290,86 грн (т.1 а.с. 33) та від 28.02.2018р. на суму 3 933 468,26 грн (т.1 а.с. 34), відповідно. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення заявленного до стягнення розміру пені на 50 % до 466 224,80 грн та відмови в задоволені частини з заявлених до стягнення інфляційних втрат. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, пунктом 8.2. Договору встановлено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1. договору він зобов`язується сплатити позивачу, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 932 449,60 грн. Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові від 08.03.2020р. у справі № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено наступні правові висновки: Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. 8.28. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. 8.29. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. 8.30.Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України). 8.31. За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. 8.32. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. 8.33. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. 8.37. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Колегією суддів встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 1 603 964,12 грн - інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за несвоєчасність виконання відповідачем зобов`язань з оплати газу, отриманого ним за актами приймання передачі природного газу від 30.11.2017р.; від 31.12.2017р.; від 31.01.2018р. та від 28.02.2018р. на загальну суму 15 791 839,18 грн у відповідності до умов Договору № 3255/1718-БО-5/ПТ від 26.09.2017 року, з яких розмір заявленої до стягення пені становить 932 449,60 грн. Приймаючи рішення щодо зменшення зменшення заявленої до стягнення пені на 50%, місцевий господарський суд виходив з того, що на час звернення до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий газ відсутня. Причинами несвоєчасного розрахунку є, в тому числі, несвоєчасні розрахунки споживачів теплової енергії для генерації якої газ закупався. З метою повного та своєчасного розрахунку з позивачем відповідач проводив претензійно-позовну роботу. Обгрунтовуючи свої доводи щодо ведення претензійно-позовної роботи , відповідач послався на подання ним протягом часу з 01.01.2019р.-31.12.2019р. до районних судів м.Кривого Рогу 3 383 позовів на загальну суду 56 163 845,32 грн. та 59 позовів до господарських судів на загальну суму 4 143 166,74 грн. Вищезазначені обставини підтверджують, що КПТМ «Криворіжтепломережа» боргують по сплаті за послуги з теплопостачання всі категорії споживачів (населення, бюджетні установи, релігійні організації, інші суб`єкти господарювання). Твердження апелянта про те, що Відповідачем не надано доказів збитковості підприємства у 2019 році, тобто на час розгляду клопотання про зменшення пені відхиляються з огляду на те, що відповідачем клопотання заявлено про зменшення пені з інших підстав, а саме наявності заборгованості перед ним його контрагентів - споживачів теплової енергії для генерації якої закупався газ, а не збитковості підприємства. Ведення претензійно-позовної роботи по стягенню заборгованості за спожиту теплову енергію в попередні періоди підтверджується доданими відповідачем доказами (а.с. 53-54) і не оспорюється позивачем. З урахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про те, що причинами несвоєчасного розрахунку відповідача за отриманий газ є, в тому числі, не своєчасність розрахунків контрагентів відповідача - споживачів теплової енергії для генерації якої закупався газ є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заявами по суті справи , відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. З позицій сторін, які викладені в заявах по суті позовна заява (а.с. 3-7); відзив на позовну заяву (а.с. 47-48); відповідь на відзив (а.с. 68-72) та заперечень по справі (а.с. 82-83) вбачається, що сторони не оспорюють погашення заборгованості в повному обсязі і ідсутність заподіяння позивачу збитків через несвоєчасність ведення із ним розрахунків протягом періоду часу грудень 2017 року листопад 2018 року за газ отриманий за актами приймання передачі від 30.11.2017р.; від 31.12.2017р.; від 31.01.2018р. та від 28.02.2018р. на загальну суму 15 791 839,18 грн. Посилання позивача на те, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню ним, покладених на нього державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу відхиляються колегією суддів як такі, що носять загальний характер і не підтверджують настання негативних наслідків для позивача саме через несвоєчасність оплати за отриманий природний газ за вищенаведеними актами приймання передачі. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що у місцевого господарського суду були наявні підстави для часткового задоволення клопотання відповідача щодо і зменшення заявленої до стягнення пені на 50% до до 466 224,80. Вирішуючи правильність висновків щодо часткового задоволення інфляційних втрат у розмірі 461 066,84 грн з заявлених до стягнення 464 642,66 грн, колегія суддів виходить з наступного: В постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19 міститься наступний правовий висновок:

27. Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

28. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю. У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду. Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

29. Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). З урахуванням вищевикладеного, висновок місцевого господарського суду про невірність розрахунків позивача інфляційної складової через подвійне нарахування інфляційної складової на інфляційну складову боргу попереднього періоду є таким, що прийнято через неправильне тлумачення закону і не застосування до спірних правовідносин Закону, який підлягав застосуванню. Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті. З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку). При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078). Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. На офіційній сторінці Державної служби статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm наявна зведена таблиця індексів споживчих цін за останні роки, яка відповідає даним, наведеним в розрахунках позивача і відповідача. З позицій сторін, які викладені в заявах по суті позовна заява (а.с. 3-7); відзив на позовну заяву (а.с. 47-48); відповідь на відзив (а.с. 68-72) та заперечень по справі (а.с. 82-83) вбачається, що сторонами, у відповідності до положень частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, визнається правильність відображення позивачем дат виникнення заборгованості за актами приймання передачі природного газу від 30.11.2017р.; від 31.12.2017р.; від 31.01.2018р. від 28.02.2018р., сплати заборгованості за зазначеними актами. Перевіривши розрахунки інфляційних втрат через несвоєчасність погашення відповідачем вартості газу, отриманого за актами приймання передачі від 30.11.2017р. , від 31.12.2017р., від 31.01.2018р. та 28.02.2018р., колегія суддів встановила, що розрахунки позивача відповідають правовій позиції Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19, є арифметично вірними, а тому приймаються до уваги колегією суддів. Відповідно, розрахунки Відповідача, з якими погодився суд першої інстанції визнаються колегією суддів такими, що здійснені з неправильними застосуванням норм матеріального права. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню Оскільки розглядаючи справу, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, не застосувавши до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, а саме положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р., колегія суддів доходить висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 у справі №904/6218/19 в частині стягнення інфляційних втрат підлягає зміні відповідно до висновків суду апеляційної інстанції. Розподіл судових витрат: Перевіривши правильність обрахування судового збору за подання позову до суду першої інстанції колегія суддів визнає його таким, що відповідає задоволеним позовним вимогам з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 у справі №904/6218/19 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 у справі №904/6218/19 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 466 224,80 грн. - пені, 464 642,66 грн. - інфляційних втрат, 206 871,86 грн. - 3% річних та 24 005,82 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині відмовити. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видачу наказу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному в порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 14.07.2020 Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя О.В. Березкіна Суддя О.Г. Іванов