Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/1874/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.07.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1874/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф., секретар судового засідання Крицька Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 (повний текст ухвали складено 28.01.2020, суддя Сушко Л.М.) у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "Токмацький ковальсько-штампувальний завод", Запорізька обл., м.Токмак ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 у даній справі грошові вимоги Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до приватного акціонерного товариства "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" у сумі 1 986 118,65 грн. - відхилено повністю. Ухвала місцевого господарського суду вмотивована посиланням на те, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Питання щодо збитків не може розглядати суд у справі про банкрутство, оскільки в цьому випадку необхідно, щоб такого роду грошові вимоги були обчислені, тобто визначені шляхом ухвалення відповідного судового рішення в порядку позовного провадження. Для цього необхідно вирішення питання по суті. Крім того, необхідно здійснити аналіз доказової бази, що підтверджує розмір спричинених збитків, з`ясувати наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями боржника та збитками кредитора, здійснення кредитором заходів, спрямованих на зменшення збитків ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 2.1 Доводи осіб, які подали апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким грошові вимоги Державної екологічної інспекції у Запорізькій області у сумі 1 986 118,65 грн. визнати та включити до реєстру вимог кредиторів. Скаржник вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на рішення Метілопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22.10.2018 в адміністративній справі №320/7623/18, оскільки правова оцінка надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Предметом розгляду справи №908/1874/19 є заявлені інспекцією грошові вимоги до боржника, а не посадові обов`язки особи керівника ПрАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод», у зв`язку з чим, на думку заявника апеляційної скарги, господарський суд на підставі встановлених ним обставин зобов`язаний самостійно дійти власних висновків щодо обґрунтованості заявлених грошових вимог до боржника та надати кваліфікацію з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Скаржник вважає необґрунтованим та таким, що суперечить п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, висновок суду першої інстанції про те, що у справі про банкрутство господарський суд не вирішує спір між сторонами по суті, а лише встановлює грошові вимоги кредитора. Заявник апеляційної скарги стверджує, що в діях боржника вбачається наявність всіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків), а тому боржник повинен відшкодувати завдані його протиправними діями шкоду у повному обсязі. 2.2 Доводи інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи не надано. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України). ІІІ. Апеляційне провадження 3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. 24.03.2020 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази надіслання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів кредиторам у справі. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020 Державній екологічній інспекції у Запорізькій області поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Запорізької області від 21.01.2020, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Ухвалою суду від 27.04.2020 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.06.2020. 15.06.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.07.2020. 06.07.2020 у судове засідання з`явилися арбітражний керуючий Попадюк В.І. та представник ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". Інші учасники справи не скористались наданим їм процесуальним правом та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 03.07.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про розгляд справи за його відсутністю. Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи. 06.07.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. 3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами Постановою господарського суду Запорізької області від 05.09.2019 приватне акціонерне товариство "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" визнано банкрутом в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шонію Маку Вячеславівну. 06.09.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за №62264 у встановленому законодавством порядку оприлюднене повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. 04.10.2019 до господарського суду в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надійшла заява Державної екологічної інспекції у Запорізькій області з грошовими вимогами до банкрута у сумі 1 986 118,65 грн. В обґрунтування заявлених грошових вимог, Державна екологічна інспекція у Запорізькій області посилається на те, що у період з 14.08.2018 по 22.08.2018 Інспекцією у відповідності до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ІІрАТ «Токмацький ковальсько- штампувальний завод». Перевіркою встановлено, що ПрАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» з 06.11.2015 та з 01.01.2016 внаслідок забору води з перевищенням продуктивності водозаборів у 300 кубічних метрів та добу здійснює самовільне користування надрами (видобування підземних вод) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статей 19, 21 Кодексу України про надра. Згідно зі звітом про використання води за 2015 рік, поданим ПрАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" 24.01.2017 до Запорізького регіонального управління водних ресурсів за грудень 2015 року ПрАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний» забрано води з артезіанських свердловин 18.4 тис. метрів кубічних води. Згідно зі звітами про використання води за 2016 та 2017 роки, поданими ПрАТ «Токмацький ковальсько- штампувальний» до Запорізького регіонального управління водних ресурсів, за 2016 та 2017 роки боржником забрано води з артезіанських свердловин відповідно 227,0 та 225,3 тис. метрів кубічних води. Відповідно до раніше виданого ПрАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» спеціального дозволу на користування надрами №44 від 05.12.2012, виданого ПрАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний» на три роки, зазначена назва родовита ділянка водозабору підприємства (свердловини №№ ЗБ. 6А, 7Б, 12, 17А), а також географічні координати зазначених свердловин, що в сукупності свідчить про видобування боржником підземних вод, по-перше, з єдиного водозабору, по-друге, з 05.12.2015 без спеціального дозволу на користування надрами. Згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783, сума збитків, заподіяних ПрАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний» державі за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно, становить 77 638, 80 грн, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 включно, становить 1 908 479, 85 грн. Загальна сума збитків, заподіяних боржником державі, за переконанням інспекції, становить 1 986 118,65 грн. 11.03.2019 інспекцією на адресу ПрАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" направлено претензії №837/12 на 77 638,80 грн. та №837/12 на 1 908 479,85 грн з метою відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у досудовому порядку. Станом на 04.10.2019 ПрАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" не відшкодовано шкоду у розмірі 1 986 118,65 грн, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, що стало підставою для звернення з відповідною заявою. 22.10.2019 до місцевого господарського суду від ліквідатора надійшло повідомлення про розгляд вимог кредитора - Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, відповідно до якого вимоги заявника відхилені у повному обсязі. 3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке. 21.10.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства. Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Приймаючи до уваги, що провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" на день введення в дію Кодексу України з питань банкрутства перебувало на стадії ліквідаційної процедури, справа підлягає розгляду відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства За приписами ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Судами встановлено, що заявлені кредиторські вимоги Державна екологічна інспекція у Запорізькій області обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки в період з 14.08.2018 по 22.08.2018 інспекцією встановлено перевищення продуктивності водозабору у 300 кубічних метрів з одного водозабору на добу, що по суті є самовільним користування надрами за відсутності спеціального дозволу на користування надрами та свідчить про порушення ст. ст. 16, 19, 23 Кодексу України про надра. 22.08.2018 Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області в особі Державного інспектора навколишнього природного середовища Запорізької області складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено про порушення генеральним директором ПрАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" права державної власності на надра. Постановою від 03.09.2018 №000526/01/02 Державної екологічної інспекції в Запорізькій області в особі державного інспектора навколишнього природного середовища Запорізької області Єльцова Є.А. генерального директора ПрАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. Зазначена постанова була оскаржена до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі №320/7623/18, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018, скасовано постанову Державної екологічної інспекції у Запорізькій області № 000526/01/02 від 03 вересня 2018 року, складену Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Єльцовим Євгеном Андрійовичем.. Наведені судові рішення умотивовані посиланням на те, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Відповідно до ч.1 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У ПрАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" наявний дозвіл №0977/Зап на спеціальне водокористування з терміном дії з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, а саме для забезпечення виробничих і господарських потреб підприємства води іншим водокористувачам, скидання забруднюючих речовин із зворотними водами. За спеціальне використання води позивач сплачує збори згідно з положеннями Податкового кодексу України і зазначені факти не заперечуються заявником. Статтею 14 Кодексу України про надра визначено види користування надрами, зокрема надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, видобування корисних копалин, будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.), виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції, задоволення інших потреб. Статтею 23 Кодексу України про надра передбачено право землевласників і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб. Однак, під час складення акту №043/336/05 за результатами перевірки доказів того, що ПрАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" перевищувало продуктивність водозаборів у 300 кубічних метрів на добу, за який період та в якій кількості Інспекцією не зазначено. З огляду на вищевикладене, судом було встановлено відсутність у ПрАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" доказів про перевищення водозаборів понад 300 кубічних метрів на добу ПрАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод", та фіксування зазначених відомостей в акті та приписі, які в подальшому стали підставою для притягнення генерального директора ПрАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" до адміністративної відповідальності за ст. 47 КУпАП. Крім того, що стосується долучених заявником до матеріалів справи копій витягів із журналу обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами Приватного акціонерного товариства "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" із артезіанської свердловини №12, 6-а, 3-б, 7-б, адміністративний суд не прийняв їх до уваги, оскільки дані обставини повинні бути встановлені під час проведення перевірки та зазначені в актах реагування, що заявником виконано не було. Частиною 2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Відповідно до п.5.27. Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003)", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року №55 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (нижче підпису). Надані заявником копії витягів із журналу обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами Приватного акціонерного товариства "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" із артезіанської свердловини №12, 6-а, 3-б, 7-б наведеним вище вимогам не відповідають, а тому обґрунтовано не прийнято до уваги судом першої інстанції. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Частиною 1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. До того ж, слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 та від 24.10.2019 у справі № 916/2936/18. Заявлена Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області сума грошових вимог у розмірі 1 986 118,65 грн складається із збитків, заподіяних боржником державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Таким чином питання щодо збитків не може розглядатись у справі про банкрутство, оскільки в цьому випадку необхідно, щоб такого роду грошові вимоги були обчислені, тобто визначені шляхом ухвалення відповідного судового рішення в порядку позовного провадження. Для цього необхідно вирішення питання по суті. Крім того, необхідно здійснити аналіз доказової бази, що підтверджує розмір спричинених збитків, з`ясувати наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями боржника та збитками кредитора, здійснення кредитором заходів, спрямованих на зменшення збитків. Усі ці питання повинні вирішуватись виключно під час розгляду справи в позовному провадженні. Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відхилення вимог заявника до боржника в сумі 1 986 118,65 грн. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції приписів п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка була дійсна на момент подання заяви із грошовими вимогами) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. За приписами ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. У даному випадку Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулась до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в порядку ст.23 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка була дійсна на момент подання заяви із грошовими вимогами), а тому у господарського суду були відсутні підстави для вирішення майнового спору з вимогами до боржника в порядку п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. 3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами апеляційного перегляду. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час постановлення ухвали в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарги задоволенню не підлягають, а ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині має бути залишена без змін. 3.5. Розподіл судових витрат. Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників. Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Запорізькій області відмовити. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 у справі №908/1874/19 (щодо грошових вимог Державної екологічної інспекції у Запорізькій області) залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. Постанова складена у повному обсязі 13.07.2020. Головуючий суддя В.О.Кузнецов Судді А.Є.Чередко В.Ф.Мороз