Постанова 4876 № 904/1254/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/1254/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач) суддів: Вечірка І.О., Верхогляд Т.А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2020 ( суддя Мілєва І.В.) у справі №904/1254/20 за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 до Національної Металургійної Академії України, Дніпропетровська область, м. Дніпро про стягнення 2 248,70 грн. ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Національної Металургійної Академії України про стягнення 2 248,70 грн., з яких: 2 072,22 грн. - пеня, 176,48 грн. - 3% річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 183/16-ТЕ(Т)-4 від 29.04.2016 в частині своєчасної оплати поставленого природного газу. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2020 у справі №904/1254/20 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Рішення обґрунтовано тим, що нарахування пені, трьох відсотків річних після вступу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в силу вимог частини 3 статті 7 Закону є неправомірним. 2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2020 у справі №904/1254/20 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що Законом передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, передбачений також і певний порядок списання заборгованості. Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, що відповідач має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання для виробництва теплової енергії та те, що відповідач є теплопостачальною організацією. Скаржник зазначає, що матеріали справи також не містять жодних доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування частини 3 статті 7 Закону є неправомірним. Вказаний Реєстр є загальнодоступним, розміщений на офіційному сайті Міністерства розвитку громад та територій України (http://www.minregion.gov.ua/naprvamki-divalnosti/zh kh/revestr-pidprivemstv-shho-berut-uchast-u-protseduri-vregulvuvannva-zaborgovanosti) та не містить інформації про включення відповідача до цього Реєстру. Посилається на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України, які є чинними, від 26.04.2017 у справі № 914/1111/16, від 20.04.2017 у справі № 912/3303/16, від 02.10.2017 у справі № 911/3951/16. З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що дія Закону не поширюється на відповідача, скаржник вважає, що суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не врахував положення Закону щодо відсутності відповідача у відповідному Реєстрі, що призвело до порушення статей 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України. 3.Узагальнені доводи інших учасників справи. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, погоджуючись, зокрема, з висновками суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2020 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Вечірка І.О., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2020 у справі № 904/1254/20 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2020 у справі № 904/1254/20 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини. Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасних розрахунків за отриманий природний газ на підставі договору постачання природного газу № 183/16-ТЕ(Т)-4 від 29.04.2016 29.04.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Національною Металургійною Академією України (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 183/16-ТЕ(Т)-4 (далі - договір). Постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році 06.20.1 - газ природний, скраплений або в газоподібному стані (09123000-7 природний газ, природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню) (надалі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору). Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору). Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року (включно) газ обсягом до 30,000 тис. куб. м. (тридцять тисяч куб. м) (п. 2.1. договору). Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, викладених в п. 1.2 цього договору (п. 2.1.1. договору). Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - планований обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку (п. 2.1.2. договору). Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі ± 5 % (плюс/мінус п`ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу газу без узгодження сторін (п. 2.1.3. договору). Добовий розподіл планованого обсягу продажу газу здійснюється рівномірно, виходячи з середньодобового обсягу передачі газу (далі - середньодобовий обсяг передачі). Середньодобовий обсяг передачі газу визначається шляхом ділення планового обсягу продажу газу на кількість днів у відповідному місяці (п. 2.2. договору). Постачальник передає споживачу газ у загальному потоці газу: у разі передачі газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та від підземних сховищ газу (далі - ПСГ) у газотранспортну систему; у разі передачі імпортованого газу (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (п. 3.1. договору). Споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі ненадання або несвоєчасного надання заявки споживачем, постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними в пункті 2.1. цього договору на відповідний місяць. Обсяг поставки підтверджується постачальником шляхом надання оператору ГТС номінації на відповідний місяць поставки (розрахунковий період) в установленому чинним законодавством України порядку (п. 3.2. договору). Приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше як ± 5,0 (п`ять) відсотків. При необхідності відступу від середньодобової норми постачальником і споживачем установлюється нерівномірна подача газу за взаємно узгодженими графіками (п. 3.3. договору). Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.4. договору). Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику: завірену копію акта наданих послуг з розподілу/транспортування природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГГС; до копії акту споживач за підписом уповноваженої особи надає інформацію стосовно детальної розбивки кількості газу, зазначеної в акті, за категоріями (в т.ч. за цим договором); підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п. 3.5. договору). Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання-передачі газу, постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п. 3.6. договору). Кількість газу, яка продається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.15 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.15 № 2493 (п. 4.1. договору). Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01 квітня 2016 по 30 квітня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 234 (п. 5.1. договору). Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01 квітня 2016 по 30 квітня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 гривень, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати з ПДВ - 2 124,89 грн. (п. 5.2. договору). Загальна вартість цього договору становить 53 122,25 грн., крім того ПДВ - 10 624,45 грн., разом з ПДВ - 63 746,70 грн. (п. 5.4. договору). Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору). Оплата за газ здійснюється наступним чином: У разі, якщо споживач підпадає під дію статті 19-1 Закону України Про теплопостачання, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений постачальником споживачу в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, споживач в будь-якому випадку зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору (п. 6.3.1. договору). У разі, якщо споживач не підпадає під дію статті 19-1 Закону України Про теплопостачання в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання оплата за газ здійснюється з поточного рахунку споживача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховується як оплата за газ, поставлений постачальником споживачу в порядку, визначеному нормами чинного законодавства України (п. 6.3.2. договору). За наявності заборгованості у споживача за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п. 6.3.3. договору). Оплата інших платежів (пені, штрафи, судові збори, інфляційні витрати тощо), крім суми основного боргу, сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника (п. 6.3.4. договору). Споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов даного договору (пп. 1 п. 7.1. договору). Споживач зобов`язаний: своєчасно оплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, передбаченому даним договором (пп. 6 п. 7.2. договору). Постачальник зобов`язаний: виконувати умови цього договору; забезпечити поставку природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору (пп. 1, 2 п. 7.4. договору). За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 8.1. договору). У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 8.2. договору). Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 квітня 2016 року і діє в частині реалізації газу до 30 квітня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12. договору). Позивач зазначав, що на виконання умов договору поставив відповідачу протягом квітня 2016 року природний газ на суму 53 827,67 грн., на підтвердження чого надав підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 (а.с. 21). Вказаний акт приймання-передачі природного газу підписаний сторонами без жодних зауважень чи заперечень. Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Позивач зазначав, що відповідач здійснив оплату несвоєчасно, чим порушив умови п.6.1 договору. На підтвердження оплати відповідачем поставленого природного газу позивач надав копію виписки по рахунку (а.с. 22), відповідно до якої відповідач 05.07.2016 сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 53 827,67 грн., з призначенням платежу: оплата прир.газу за квітень 2016; лог.183/16-ТЕ(Т)-4 29.04.2016. Відповідно до п. 8.2. договору у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. У зв`язку з наведеним позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 2 072,22 грн. пені за загальний період з 26.05.2016 по 04.07.2016, 3% річних у розмірі 176,48 грн. за той же період.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України). За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України) За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України). Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України). Договором передбачено стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення (далі - Закон). Відповідно до ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості (ст.1 Закону). Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Згідно зі ст. 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст.3 Закону). На заборгованість за спожиті енергоносії, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (ч. 3 ст.7 Закону). Тобто, зазначеною нормою передбачена підстава для звільнення споживачів, які використовують природний газ, зокрема, для виробництва теплової енергії і надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, від відповідальності за несвоєчасне виконання ними грошового зобов`язання з оплати отриманого природного газу. При цьому, припис частини 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії, яка не ставить право ненарахування/списання неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, у тому числі в залежність від включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості, окрім умови щодо погашення боржником, який використовує природний газ для виробництва теплової енергії, заборгованості за отриманий ним природний газ до набрання чинності цим Законом. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році 06.20.1 - газ природний, скраплений або в газоподібному стані (09123000-7 природний газ, природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню) (надалі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору). Тобто, за умовами укладеного із позивачем договору відповідач отримав газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. З матеріалів справи вбачається, що відповідач остаточно розрахувався з позивачем за поставлений газ 05.07.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Таким чином, нараховані позивачем суми пені та 3% річних, згідно з частиною 3 статті 7 вказаного Закону, підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу. Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, про безпідставність застосування у даній справі частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є теплопостачальною організацією та доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, з огляду на таке. Згідно п. 1.2 укладеного між сторонами договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Відповідно до акту приймання-передачі природний газ постачається відповідачу виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води, а відтак не обґрунтованими є довід скаржника про те, що відповідач не є теплопостачальною організацію. Частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі № 910/17962/15, від 17.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018 у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 920/1060/16,15.05.2018 у справі № 908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 30.05.2018 у справі № 904/10733/16, від 20.06.2018 у справі № 916/3055/16, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15, від 23.07.2018 у справі № 904/10294/17, від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018 у справі № 925/104/18, від 21.08.2018 у справі № 925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, врахувавши приписи статей 1, 2, 3, частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також те, що Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України було нараховано на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" задоволенню не підлягають, оскільки позивачем було безпідставно здійснено нарахування пені та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який було погашено відповідачем на момент набрання чинності - 30.11.2016 Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржене судове рішення у справі ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду. Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2020 у справі № 904/1254/20 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, оскаржуваного рішення без змін.

10. Судові витрати. Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2020 у справі №904/1254/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.М. Білецька Судді І.О. Вечірко Т.А. Верхогляд