Постанова 4807 № 333/4383/18

Дата документу 13.07.2020 Справа № 333/4383/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 333/4383/18 Головуючий у 1 інстанції: Соболєва І.П. № 22-ц/807/1761/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Полякова О.З. Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2020 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ В серпні 2018 року Концерн «МТМ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що у період з жовтня 2015 р. по березень 2018 р. відповідно до вимог договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2007 № 202976 надавались відповідачу послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у нежитлове приміщення у будинку АДРЕСА_1 . Претензій від відповідача щодо якості теплової енергії за вказаний період не надходило. За вказаний період відповідач не належним чином здійснював оплату за послуги, внаслідок чого станом на березень 2017 р. в нього виникла заборгованість. Уточнивши позовні вимоги та посилаючись на зазначені обставини просило суд, стягнути з відповідача суму заборгованості за період з 01.10.2015 по 31.03.2017 в розмірі 6582,35 грн., суму 3% річних в розмірі 363,11 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 1445,49 грн. та судовий збір у розмірі 1 762,00 гривень. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь концерну «Міські теплові мережі» суму основного боргу за надані у період з 01.10.2015 по 31.03.2017 послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 6582,35 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь концерну «Міські теплові мережі» суму 3% річних за період з 01.10.2015 по 31.03.2017 у розмірі 295,92 грн.; суму інфляційних витрат за період з 01.10.2015 по 31.03.2017 у розмірі 1211,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у розмірі 1698,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до витягу з реєстру про державну реєстрацію прав, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1 у комунальній власності Запорізької міської ради. Рішенням Запорізької міської ради №443/46 від 30.11.2000 нежитлове підвальне приміщення в будинку АДРЕСА_1 передано в оренду Запорізькій організації Спілки художників України під творчу майстерню члена Спілки художників України ОСОБА_1 строком на 4 роки. 30.11.2000 між ДКП «ВРЕЖО №1» та Запорізькою організацією Спілки художників України укладено договір оренди нежитлового підвального приміщення в будинку АДРЕСА_1 під творчу майстерню члена Спілки художників України ОСОБА_1 . Відповідно до акту філіалу концерну «ГТС» Орджонікідзевського району від 22.11.2001 року температура в приміщенні, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 становить 10 градусів за Цельсієм . 01.09.2007 року між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №202976 в нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_3 . Так, згідно з п. 1.1 Договору позивач взяв зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач взяв обов`язок прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами, в терміни та порядку встановленими умовами цього Договору і додатками до договору, що є його невід`ємними частинами. Згідно додатку № 1 до договору теплопостачальна організація відпускає теплову енергію нежитловому приміщенню в будинку АДРЕСА_3 та яким користується відповідач на підставі договору оренди від 02.06.2008 №1991/1. 30.08.2012 року між МКП «ОСНОВАНІЄ» та членом Спілки художників України укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового підвального приміщення в будинку АДРЕСА_1 №1999/1 від 02.06.2008, згідно з яким продовжено строк дії договору оренди до 01.062014 під творчу майстерню. Листом МКП «ОСНОВАНІЄ» №292/05 від 25.01.2013 року повідомлено К «МТМ» про те, що нежитлове підвальне приміщення в будинку АДРЕСА_1 орендує під творчу майстерню член Спілки художників України ОСОБА_1 Листом МКП «ОСНОВАНІЄ» №12188/01-05 від 01.10.2015 року повідомлено К «МТМ» про те, що строк дії договору оренди нежитлового підвального приміщення в будинку АДРЕСА_1 продовжено до 02.06.2017 року. Кількість поставленої теплової енергії та її вартість підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії (а.с.58-77). Відповідачем було спожито за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року в розмірі 6582,35 грн. Відповідач на протязі всього опалювального сезону 2015-2017 рр. не виконав свої обов`язки по сплаті за спожиту теплову енергію, у зв`язку з чим за Відповідачем виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 6582.35 грн., яка стягнута відповідно до рішення суду першої інстанції. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного. Відповідно до пункту 2.1. Статуту Концерну "Міські теплові мережі", затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 1589 р. від 26.07.2002 року, зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо- технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу Концерну. Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги": житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Концерном "МТМ" здійснено постачання теплової енергії відповідачу в нежитлове приміщення НОМЕР_1 цокольного поверху (літера А-5) загальною площею 35,68 кв. м в будинку АДРЕСА_1 , яке за договором оренди від 02.06.2008 року № 199/1 винаймає член Спілки художників України ОСОБА_1 під творчу майстерню. Нежитлове приміщення, розташоване у підвалі житлового будинку з централізованим опаленням. Тепловикористальне обладнання нежитлового приміщення відповідача це трубопроводи, стояки, радіатори. Тобто, теплова енергія для опалення нежитлового приміщення споживається Відповідачем з цих елементів системи опалення, які є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього житлового будинку, від`єднання якої є неможливим. Житловий будинок обладнано будинковим приладом обліку на опалення(а.с.21-24) За період з жовтня 2015 року по березень 2017 року відповідачем спожито теплову енергію на загальну суму 6582,35 грн., між тим вказана сума заборгованості відповідачем не сплачена. Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Між позивачем та відповідачем було оформлено договір № 202976 купівлі-продажу теплової енергії (а.с.26-28) Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції при ухваленні рішення обґрунтовано взято до уваги розрахунок заборгованості наданий позивачем, а твердження апелянта, щодо недоведеності розміру заборгованості є безпідставними, оскільки будь-яких доказів на спростування вказаного розрахунку не надано. Невідповідність наданого розрахунку встановленим тарифам не доведена. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем надавалися послуги із централізованого опалення. У зв`язку із неналежним виконанням обов`язку відповідачем по оплаті наданих послуг утворилася заборгованість у розмірі 6582,35 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. Крім того, судом правомірно стягнуто 3% річних в сумі 295,92 грн. та інфляційні витрати в сумі 1211,75 грн. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку. Посилання в апеляційній скарзі на те, що послуги надаються позивачем неякісні не підтверджено жодними переконливими доказами протягом розгляду справи. Відхилення від якісних показників надаваних послуг має бути зафіксоване належним чином. Посилаючись на неправильність розрахунків, відповідач разом з тим не надав інших, які свідчили б про виконання ним свого обов`язку з оплати теплопостачання. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII "Прикінцевих положень" вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2020 рокупо цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено13 липня 2020 р. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Головуючий О.В. Крилова Судді: О.З. Поляков С.В. Кухар