Постанова 4807 № 330/2927/19

Дата документу 13.07.2020 Справа № 330/2927/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 330/2927/19 Головуючий у 1 інстанції: Федорець С.В. № 22-ц/807/1711/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Полякова О.З. Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ В грудні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.04.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.10.2019 року має заборгованість - 279118 гривень 29 копійок, яка складається з наступного: 1404,81 гривень - заборгованість за кредитом, 270713,48 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 7000,00 гривень - заборгованість за пенею Посилаючись на зазначені обставини просило суд, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» частину заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.04.2011 року у розмірі 124960 гривень 95 копійок, яка складається з наступного: 1404,81 гривень - заборгованість за кредитом, 123556,14 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 26.04.2011 по 31.07.2018 року, та судові витрати у розмірі 1921 гривень 00 копійок судового збору. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що відповідач 26.04.2011 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Також суд вказував, що з розрахунку, наданого позивачем вбачається, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно цього розрахунку (а.с. 9-11), відповідач станом на 31.10.2019 року має заборгованість в сумі 279118 гривень 29 копійок, яка складається з наступного: 1404,81 гривень - заборгованість за кредитом, 270713,48 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 7000,00 гривень - заборгованість за пенею. Сума до стягнення складає 124960 гривень 95 копійок, яка складається з наступного: 1404,81 гривень - заборгованість за кредитом, 123556,14 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 26.04.2011 по 31.07.2018 року, Проаналізувавши зміст анкети-заяви від 26.04.2011 року., суд першої інстанції зазначив, що вона не містить умов щодо суми кредиту, виду кредитної картки, розміру процентної ставки, сум комісії, строку повернення кредиту (користування ним). Також в анкеті-заяві відсутні умови про відповідальність позичальника за порушення зобов`язань у вигляді неустойки (пені, штрафів). Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк просив стягнути тіло кредиту, заборгованість за відсотками, в обґрунтування яких посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду ", Умови та правила надання банківських послуг у Приватбанку, в яких визначені пільговий період користування коштами, процентна ставка, неустойка, їх розміри та порядок нарахування, а також інші умови. Суд першої інстанції правильно зазначив, що умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг у Приватбанку, з якими був ознайомлений позичальник. Разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з доданими банком до позовної заяви Витягом з Тарифів та Умовами та правилами надання банківських послуг у Приватбанку ознайомився та погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, що саме зазначені документи містили умови щодо підстав і порядку утворення простроченого тіла кредиту, до якого зараховуються всі несплачені позичальником нарахування, а також щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), комісії, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості. Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження своїх вимог до відповідача, суд відмовив в задоволенні позову, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" не було надано відповідних документів на підтвердження руху коштів по картковому рахунку відповідача, отримання відповідачем коштів від банку та внесення ним сум для погашення заборгованості за кредитним договором. Отже, суд визнав, що позивачем не було надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог. В апеляційній скарзі банк наголошує на тому, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в повному обсязі, оскільки безпідставно вважав, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не є складовими укладеного між банком та відповідачем договору. Вважає, що шляхом підписання анкети-заяви відбулось приєднання відповідача до зазначених документів, а активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення між сторонами кредитного договору на цих умовах. При цьому відповідач також надає виписку про рух коштів по рахунку відповідача. Але колегія вважає такі доводи банку необґрунтованими та погоджується з висновками суду з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У відповідності до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. З огляду на вказані норми, для кредитного договору тільки підписані сторонами умови договору вважаються узгодженими між ними. Але у цій справі підписаною відповідачем є анкета-заява, яка взагалі не містить жодної істотної умови, притаманної для кредитного договору ( а.с. 12). Отже, оскільки у анкеті-заяві не мається узгоджених умов щодо кредиту взагалі, його розміру, відсотків за користування кредитними коштами, неустойки, комісії, типу та виду картки, відомостей про її видачу-отримання відповідачем, а матеріали справи не містили будь-яких доказів щодо фактичного використання будь-якого розміру кредитного ліміту відповідачем, то суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позовних вимог у зв`язку з його недоведеністю банком. В апеляційній скарзі банк вказує, що доводи позивача підтверджуються наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості. Крім того, додатково банком для підтвердження вказаних обставин до апеляційної скарги надано виписку по рух коштів по рахунку відповідача, яка не була надана суду першої інстанції, про що ним безпосередньо зазначено у рішенні. Але колегія вважає, що банк міг додати цей доказ на стадії розгляду справи у суді першої інстанції. В апеляційній скарзі банк зазначає, що в наданій апеляційному суду виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також підтверджено факт використання відповідачем грошей, отримання ним коштів через банкомати, а отже й отримання кредитної картки. Крім того, відповідач частково погашав наявну заборгованість та продовжував користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці. Але колегія з цього приводу зазначає наступне. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Статтею 83 ЦПК України унормовано порядок подання доказів, згідно з яким сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідно до ч. 2 вказаної норми, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. У відповідності до ч.ч. 4, 5 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Також передбачено частиною 9 зазначеної статті, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. З урахуванням вказаних вимог статті 83 ЦПК України та відповідно до положень статті 367 ЦПК України, у апеляційного суду не мається підстав для прийняття копії виписки про рух коштів на картрахунку, який начебто відкрито відповідачу на підставі анкети-заяви від 26.04.2011 року., на стадії апеляційного провадження за таких підстав: копія такої виписки позивачем не була долучена до позовної заяви, хоча є очевидним, що вона існувала на час пред`явлення позову; позивач не навів поважних причин неможливості її подання суду І інстанції; позивач не надав доказів про направлення копії довідки відповідачу. Крім того, апеляційний суд не вбачає винятковості цього випадку, так як банк не довів факту неможливості надання цього письмового доказу суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, та навіть не посилався на будь-які поважні причини. Суду під час розгляду справи не було повідомлено банком про необхідність дослідження виписки про рух коштів, а суд позбавлений повноважень збирати докази на користь будь-якої із сторін у справі. А відтак колегія вважає, що банк скористався своїми процесуальними правами на свій розсуд, надавши відповідні докази на підтвердження позовних вимог, та не сповістив апеляційному суду тих фактів, що судом І інстанції чинились йому перешкоди у збиранні доказової бази, або неправомірно відмовлено у прийнятті цього документу без поважних на то причин. До того ж, суд саме і посилався при мотивуванні рішення про відмову в задоволенні позову банку на те, що позивачем не доведено факту встановлення відповідачу кредитного ліміту, надання кредитної картки, користування кредитними коштами, оскільки не надано, серед іншого, виписки про рух коштів. Зважаючи на все вищенаведене, підстав для прийняття та дослідження нового доказу, долученого до апеляційної скарги, який не було без поважних причин надано суду І інстанції, на стадії апеляційного провадження колегія не вбачає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України обов`язок доказування позовних вимог і подання у зв`язку з цим відповідних доказів покладається на позивача, у зв`язку з чим ним мають бути дотримані приписи статті 83 ЦПК України, які не були виконані позивачем. А тому останній не довів, що, крім заяви анкети-заяви від 26.04.2011 року., маються інші підписані з відповідачем документи, у яких були б узгоджені істотні умови кредитного договору. В той час як вказана заява взагалі не містить виду банківської послуги, яку відповідач бажав отримати від банку. Також безпідставним є посилання на те, що судом не стягнуто тіло кредиту. Позивач посилавя на те, що заборгованість за кредитом становить 1404 гр. Під тілом кредиту розуміється та сума, яка була отримана позичальником на умовах її повернення. Натомість як вбачається з наданої позивачем виписки з відомостей про рух коштів боржника, вбачається, що вирахування кредитних грошових коштів відбувалося поза волею позичальника в автоматичному режимі. Так, здійснювалося списання процентів за користування кредитним лімітом, штрафів та ін. При цьому одночасно виписка містить відомості про внесення позичальником грошових коштів на поповнення карти. Надані позивачем відомості не дозволяють виокремити ті грошові кошти, які були отримані позичальником та ті, які списувалися поза волею позичальника за рахунок кредитного ліміту. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Відтак суд першої інстанції у даній справі зробив правильний висновок про те, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк а також про те, що наданий розрахунок не надає підстави вважати, що позичальник має будь-яку заборгованість за тілом кредиту, яка утворилася за рахунок отриманих ним за власною волею та не повернених позивачеві грошових коштів. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Таким чином, колегія визнає апеляційну скаргу банку необґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення - залишенню без змін. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу ХІІ "Прикінцевих положень" вказаного Закону № 540-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 384, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів. витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2020 рокупо цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 13 липня 2020 р. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Головуючий О.В. Крилова Судді: О.З. Поляков С.В. Кухар