Постанова 4824 № 369/16020/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/4879/2020 справа № 369/16020/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області, постановлену суддею Медведським М.Д. 27 грудня 2019 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання правочину дарування недійсним, У С Т А Н О В И Л А : До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання правочину дарування недійсним стосовно нерухомого майна, а саме: домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив суд накласти арешт на предмет оскаржуваного правочину, а саме: на земельну ділянку та будинок ,розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення по справі в разі подальшого відчуження вказаного майна відповідачем ОСОБА_2 Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2019 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3222481201:01:005:0002, площа: 0, 141 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 15.11.2019 року, серія та номер 8148. Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 256, 2 кв.м., адреса розташування: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 15.11.2019 року, серія та номер 8147. Не погоджуючись із ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що права власності на зазначене майно малолітній ОСОБА_4 не мав, оскільки не являється і ніколи не являвся власником зазначеного майна, що стверджує і сам позивач, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 . Зазначає, що суд, постановляючи ухвалу про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та на житловий будинок, дійшов хибного висновку про наявність для цього підстав, не врахувавши, що позов не містить вимог майнового характеру, а тому розпорядження відповідачем належним йому майном ніяким чином не може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, що викладені в ній. ОСОБА_3 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відчуження спірного нерухомого майна може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір з приводу визнання недійсними договору дарування будинку та земельної ділянки. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно є співмірним із позовними вимогами, а також, що позовні вимоги є матеріальними вимогами, а тому позов про визнання недійсним договору дарування повинен забезпечуватися шляхом накладання арешту на спірне майно. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджуєтьсяв повному об`ємі. Колегія суддів вважає, що позивач має обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного нерухомого майна відповідачем, що зробить неможливим виконання потенційного рішення суду про визнання права власності. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено10 липня 2020 року. Суддя - доповідач: Судді: