Постанова 4824 № 754/5622/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/6620/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 754/5622/19 08 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Олійника В.О. - Желепи О.В. при секретарі - Осінчук Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Тоцького Броніслава Артуровича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року, ухваленого під головуванням судді Грегуль О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про відшкодування шкоди, - в с т а н о в и в : У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про відшкодування шкоди, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь вартість збитків, понесених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 23 160,42 грн., та судові витрати у розмірі 768,40 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 24.02.2018 року о 18:28 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Subaru Lagacy Outback», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не впевнився в безпечності руху, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху і в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota Rav 4», д.н.з. НОМЕР_2 , який в некерованому стані по інерції відкинуло на припарковані транспортні засоби «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_3 , «Peugeot 207», д.н.з. НОМЕР_4 , «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_5 , «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_6 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, механічні пошкодження отримали всі транспортні засоби, зокрема, «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого є позивач ОСОБА_2 . Постановою Апеляційного суду м. Києва від 22.06.2018 по справі № 754/5386/18, ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні ПДР, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ТДВ «Страхова компанія «Домінанта». Вказувала на те, що вона не подавала заяву до страховика на виплату страхового відшкодування, враховуючи той факт, що ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» не знаходиться за своєю юридичною адресою. Строк на подачу заяви на виплату страхового відшкодування вважається преклюзивним, тобто його поновити неможливо, у зв`язку з чим у ТДВ «Страхова компанія «Домінанта» не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, а отже обов`язок з відшкодування шкоди покладається на ОСОБА_1 . Посилаючись на наведене, враховуючи, що згідно Звіту № 1222 від 17.07.2018, вартість відновлювального ремонту становить 23 160,42 грн., позивач просила задовольнити позов. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 984,31 - майнової шкоди та 768,40 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тоцький Броніслав Артурович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року в частині задоволених вимог, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 15 984,31 грн., в іншій частині рішення суду -залишити без змін. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача суми матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, суд першої інстанції не урахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15, зокрема, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Вважав, що оскільки позивач не зверталася до страховика для отримання страхового відшкодування, та враховуючи, що сума майнової шкоди, заявлена до стягнення не перевищує ліміт страховика, позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, тому задоволенню не підлягають. Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Конюшко Денис Борисович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року - без змін. Зазначив, що позивач не подавала заяву на виплату до страховика та не буде подавати, адже за місцем розташування страховика ніхто не знаходиться, тобто подати заяву на виплату не вбачається можливим. Строк на подачу заяви на виплату є преклюзивним та не поновлюється, а отже позивач позбавлена можливості подати заяву на виплату. Відтак, у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, тому відшкодування шкоди здійснюється особою, відповідальність якої застрахована. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тоцький Броніслав Артурович підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. Представник третьої особи ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, які не з`явились у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_6 . 24.02.2018 року біля 18:28 год., відповідач керуючи автомобілем «Subaru Lagacy Outback», д.н.з. НОМЕР_1 по вул.. Лисківській у м. Києві виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota Rav 4», д.н.з. НОМЕР_2 після чого останній зіткнувся з автомобілем позивача, що призвело до механічних пошкоджень вказаних транспортних засобів. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 07.05.2018 року та постановою Апеляційного суду міста Києва від 22.06.2018 року, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до звіту № 1222 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля, складеного 17.07.2018 року, вартість відновлювального ремонту становить: 23160,42 грн., а вартість матеріального збитку становить 15 984,31 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, стягуючи з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 15 984,31 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, а в іншій частині безпідставними, оскільки їх розмір визначено без урахування зносу автомобіля. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві приватної власності належить автомобіль Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_6 . 24 лютого 2018 року о 18:28 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «SubaruLegecy Outback», д.н.з. НОМЕР_1 на вул.. Лисківська, 5 в м. Києві не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості, виїхав на зустрічну смугу руху і допустив зіткнення з автомобілем «ToyotaRav 4», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобіль «Toyota Rav 4», д.н.з. НОМЕР_2 в некерованому стані по інерції відкинуло на припарковані транспортні засоби «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_3 , «Peugeot 207», д.н.з. НОМЕР_4 , «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_5 , «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_6 , чи порушив п. 1.3,11.4 ПДР України. При ДТП всі автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 07.05.2018 року визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП. Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно звіту № 1222 від 17 липня 2018 року про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Volkswagen Tiguan», р.н. № НОМЕР_6 , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Volkswagen Tiguan», р.н. № НОМЕР_6 в результаті пошкодження при ДТП складає: 15984,31 грн., вартість відновлювального ремонту без урахування кофіцієнта фізичного зносу автомобіля становить 23 160,42 грн. Із поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1356286 вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Subaru Legecy Outback», д.н.з. НОМЕР_1 станом на 24.02.2018 року була застрахована у ТДВ «Страхове товариство «Домінанта». Позивач зазначила, що вона не подавала заяву до страховика на виплату страхового відшкодування, враховуючи той факт, що ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» не знаходиться за своєю юридичною адресою, а відтак змушена звернутися до суду про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою до винуватця ОСОБА_1 . Згідно з ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події ( страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (стаття 22 вказаного Закону). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №14-176цс18. А тому колегія суддів вважає, що саме страхова компанія повинна відшкодовувати шкоду заподіяну майну позивача, оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_1 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «Страхове товариство «Домінанта». Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомив ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», проте позивачем не пред`являлися вимоги до страхового товариства про відшкодування шкоди в результаті заподіяної дорожньо-транспортної пригоди, а тому у суду не було правових підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди. При стягненні з відповідача майнової шкоди, суд першої інстанції на вказані обставини не звернув уваги, не перевірив належним чином доводи сторін і не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди. Посилання позивачки на те, що вона не подавала заяву до страховика на виплату страхового відшкодування, враховуючи той факт, що ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» не знаходиться за своєю юридичною адресою, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне. Відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів»). МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (п.п. г п. 41.1 ст. 41 Закону). Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження позивачки про те, що вона була позбавлена можливості отримати страхове відшкодування від ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», у зв'язку з тим, що остання не знаходиться за своєю юридичною адресою, є безпідставними. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 повідомляв ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 24 лютого 2018 року. Рішення суду в частині незадоволених вимог сторонами не оскаржується, тому не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнутих судових витрат пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, та стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені ним за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тоцького Броніслава Артуровича - задовольнити. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2020року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди у розмірі 15 984,31 грн.та судового зборуу розмірі 768,40 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні таких вимог відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) судові витрати понесені ним за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 10 липня 2020 року. Головуючий: Судді: