Постанова 4809 № 388/125/20

ПОСТАНОВА Іменем України 13 липня 2020 року м. Кропивницький справа № 388/125/20 провадження № 22-ц/4809/966/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Дуковського О.Л. суддів Єгорової С.М., Письменного О.А. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», інтереси якого представляють за довіреністю - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; відповідач ОСОБА_3 . Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2020 року, у складі головуючого судді Баранського Д.М., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 30 жовтня 2018 року ОСОБА_3 подала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті http://privatbank.uaта цього дня між сторонами укладено кредитний договір, згідно з яким відповідачці було надано кредит у розмірі 2200,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Зазначав, що відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, а тому виникла заборгованість, що складається: 7306,88 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2410,24 заборгованість за відсотками; 1194,06 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 500 грн. штраф (фіксована частина) згідно з п. 2.1.1.7. та 545,56 грн. (процентна складова). Позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 11956,74 грн. Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмір 7306,88 грн., а в іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам та штрафами і задовольнити в цій частині позов , а в іншій частині рішення суду просить залишити без змін. Позивач посилається на те, що сторони узгодили розмір відсоткової ставки та штрафів, а тому суд незаконно відмовив у стягненні процентів та штрафів. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 червня 2020 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи. Згідно ч.ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується анкетою заявою про приєднанню до правил надання банківських послуг. Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_3 станом на 09 грудня 2019 року має заборгованість у розмірі 11956,74 грн., яка складається із: 7306,88 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2410,24 заборгованість за відсотками; 1194,06 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 500 грн штраф (фіксована частина) згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 545,56 грн. штраф (процентна складова) згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. Звернувшись із позовними вимогами позивач просив стягнути вищевказану заборгованість у розмірі - 11956,74 Суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення позову лише в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7306, 88 грн., а у задоволенні позову в іншій частині відмовлено, пославшись на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, які банк збільшив в односторонньому порядку відповідно до Умов та правил надання банківських послуг «ПриватБанк» на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, збільшення процентної ставки в односторонньому порядку та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (жовтень 2018 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (лютий 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. З наведених підстав, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе саме на цих Умовах зобов`язання зі сплати відсотків та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Також, колегія суддів зазначає, що за правилами ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. До позовної заяви позивачем додані: розрахунок заборгованості, анкета-заява відповідача без зазначення процентної ставки, не підписані відповідачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умови та правила, інших доказів позивач не надав. Колегія суддів, звертає увагу на те, що заява-анкета не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту (а.с.11), в позовній заяві позивач посилається на встановлення кредитного ліміту в сумі 2200,00 грн., що не підтверджується належними доказами. Згідно із частиною третьою 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Оскільки розмір, порядок нарахування та виплата процентів за користування кредитом є істотними умовами кредитного договору, який укладається між сторонами в письмовій формі, то суд першої інстанції, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог за правилами ст.89 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення визначеного в розрахунку та позовній заяві розміру процентів, а також штрафів за кредитним договором . Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів у справі, підстави для переоцінки яких апеляційним судом відповідно до ст. 367 ЦПК України відсутні. В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції щодо відмови в стягненні процентів та ухвалення нового рішення про стягнення процентів не встановлено. Рішення суду щодо задоволення позову про стягнення тіла кредиту в апеляційному порядку не оскаржується. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя О.Л. Дуковський Судді С. М. Єгорова О.А. Письменний