Ухвала КЦС ВС № 200/5548/16-ц

Ухвала 13 липня 2020 року м. Київ справа № 200/5548/16-ц провадження № 61-9645ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, ВСТАНОВИВ: У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ фірма «консоль ЛТД») про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва. Позов обґрунтовано тим, що протягом 2012-2013 років між ОСОБА_3 та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» укладено договори про пайову участь в фінансуванні будівництва багатофункціонального офісного центру з торгівельною площею на АДРЕСА_1 , відповідно до умов яких позивач, як пайовик, зобов`язався внести грошові кошти у якості паю на наступних умовах: за договором від 28 серпня 2012 року № 0112/304-100 - 442 962 дол. США в строк до 20 вересня 2012 року; за договором від 28 серпня 2012 року № 0111/304-99 - 374 255 дол. США в строк до 20 вересня 2012 року; за договором від 15 січня 2013 року № 0049/304-96 - 630 450 дол. США в строк до 15 січня 2013 року; за договором від 15 січня 2013 року № 0048/304/95 - 449 350 дол. США в строк до 15 січня 2013 року. У позові ОСОБА_3 зазначав, що ТОВ фірма «Консоль ЛТД» своїх зобов`язань щодо передачі належних йому часток у натурі у вигляді офісних приміщень не виконало, чим порушило його майнові права. Враховуючи наведене, позивач просив визнати за ним право власності на об`єкти незавершеного будівництва. Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на об`єкт незавершеного будівництва - офісне приміщення № 1 в осях А-В:812, літ. «А», за адресою: АДРЕСА_1 , на 0-му поверсі, загальною площею 151,08 кв. м, яка складається з: приміщення № 101 - торговий зал, загальною площею 130,08 кв. м; приміщення № 102 - вбиральня, загальною площею 3,70 кв. м; приміщення № 103 - санвузол, загальною площею 2,60 кв. м; приміщення № 104 - приміщення, загальною площею 14,70 кв. м, з подальшою реєстрацією права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Визнано за ОСОБА_3 право власності на об`єкт незавершеного будівництва - офісне приміщення № 2 в осях А-В:7-12, літ. «А», за тією ж адресою на 1-му поверсі, загальною площею 327,83 кв. м, яка складається з: приміщення № 201 - торговий зал, загальною площею 313,43 кв. м; приміщення № 202 - приміщення персоналу, загальною площею 7,90 кв. м; приміщення № 203 - коридор, загальною площею 3,50 кв. м; приміщення № 204 - санвузол, загальною площею 3,00 кв. м з подальшою реєстрацією права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Визнано за ОСОБА_3 право власності на об`єкт незавершеного будівництва - офісне приміщення № 3 в осях А-В:7-12, літ. «А», за тією ж адресою на 2-му поверсі, загальною площею 368,1 кв. м, яка складається з: приміщення № 301 - торговий зал, загальною площею 353,70 кв. м; приміщення № 302 - приміщення персоналу, загальною площею 7,90 кв. м; приміщення № 303 - коридор, загальною площею 3,50 кв. м; приміщення № 304 - санвузол, загальною площею 3,00 кв. м, з подальшою реєстрацією права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Визнано за ОСОБА_3 право власності на об`єкт незавершеного будівництва - офісне приміщення № 4 в осях А-В:6-12, літ. «А», за тією ж адресою на 3-му поверсі, загальною площею 469,05 кв. м, яка складається з: приміщення № 401 - торговий зал, загальною площею 454,65 кв. м; приміщення № 402 - приміщення персоналу, загальною площею 7,90 кв. м; приміщення 403 - коридор, загальною площею 3,50 кв. м; приміщення № 404 - санвузол, загальною площею 3,00 кв. м, з подальшою реєстрацією права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із доведеності факту неналежного виконання ТОВ фірма «Консоль ЛТД» умов договорів про пайову участь в фінансуванні будівництва багатофункціонального офісного центру щодо передачі у власність позивачу спірних об`єктів. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржили ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1 . При цьому останній посилався на те, що оскарженим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки з огляду на те, що саме він є власником спірного майна на підставі договорів пайової участі у будівництві від 14 березня 2012 року (щодо двох спірних об`єктів) та договорів купівлі-продажу предмета іпотеки від 11 квітня 2014 року (щодо двох спірних об`єктів). Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову. Апеляційний суд мотивував рішення тим, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_1 (власника спірних об`єктів) - особи, яка не брала участі у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених у рішенні підстав є передчасними. Зокрема суд апеляційний суд не з`ясував, у чому саме полягає порушення прав ОСОБА_1 рішенням суду першої інстанції; не обгрунтував права останнього як власника вимагати визнання за собою права на спірні об`єкти та не встановив на якій саме правовій підставі він набув у власність спірне майно. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року в задоволенні апеляційних скарг ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1 відмовлено. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року залишено без змін. Залишаючи без задоволення апеляційні скарги суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність порушення прав ОСОБА_3 на результат інвестицій за договорами про пайову участь у фінансуванні будівництва, зазначивши при цьому, що ОСОБА_1 не довів належними доказами на якій правовій підставі, чим це підтверджується, коли та за яких обставин він набув у власність спірну нерухомість. У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, зокрема такими підставами є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права виключно у випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 200/8714/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази. Також вважає, що справу розглянуто неповноважним судом (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. З урахуванням наведеного касаційне провадження в цій справі необхідно відкрити. Керуючись статтями 389, 394, 395, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року. Витребувати з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська матеріали вищезазначеної цивільної справи № 200/5548/16-ц. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик