Постанова 4855 № 320/2863/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2863/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 14.01.2020) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправним та скасування картки відмови,- В С Т А Н О В И Л А : Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» звернулося з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/100038/2 від 31 травня 2019 року; - визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00748 від 31 травня 2019 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив відповідні показники в митній декларації, до якої додав документи, що її підтверджують, та в якій зазначено всі кількісні та якісні показники товарів, що ввозилися. Митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу та картку відмови. Зазначає, що відповідач може витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли поданні документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Вказує, що відповідачем у відзиві зазначено, що у органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних товарів за вищими рівнями митної вартості. Однак, відповідачем не надано жодного доказу та документу на підтвердження цього твердження. Аргументи, наведені відповідачем у відзиві, є необґрунтованими. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача встановлено, що в поданих документах наявні розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що згідно наданих документів умовами поставки оцінюваної партії товарів є CIF - Одеса, проте в інвойсі від 26.04.2019 №Т092019000000029 передбачено витрати на страхування та транспортування, проте коносамент ARKIST0000269251А виписаний лише 01.05.2019, у той час як інвойс датований 26.04.2019, отже згідно наданих документів неможливо впевнитися у повному врахуванні витрат на страхування та транспортування. Крім того, надані документи в якості додаткових, прийняті до уваги митним органом, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маядо» (Покупець) та ACCADO KІLIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A. S. (Республіка Туреччина, Продавець) укладено Контракт купівлі-продажу товарів №6. Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Контракту продавець зобов`язується продати і поставити товар покупцеві, а покупець цим підтверджує закупівлю та прийняття товару від покупця. Згідно з п. 2.1 розділу 2 Контракту продавець зобов`язується поставити Товар Покупцеві партіями які вказуються в інвойсах (специфікаціях), на умовах поставки FOB Анталія, або Стамбул (Туреччина), або CIF Одеса за домовленістю сторін, у відповідності з Інкотермс 2010, опублікованими Міжнародною Торговою Палатою, протягом 14 календарних днів з дати підписання відповідної інвойсах (специфікаціях) на поставку окремої партії Товару, попередивши Покупця електронною поштою за 7 календарних днів про конкретну дату поставки Конкретне місце поставки партії Товару зазначається у відповідній інвойсах (специфікаціях). Часткова поставка окремої партії Товару не допускається. Контракт набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31 грудня 2020 року. Якщо жодна зі Сторін не повідомила іншу в письмовій формі про припинення його дії не менше ніж за 30 календарних днів до дати припинення, дія Контракту продовжується на наступний календарний рік. (п. 13.1 розділу 13 Контракту). Відповідно до додаткової угоди № 5 до контракту купівлі-продажу № 6 від 30 березня 2015 року сторонами внесено зміни до п. 3.8 розділу 3 Контракту, а саме: Виплата має бути проведена банківським переказом у вигляді попередньої оплати або після отримання товару. Оплата банківських послуг включається у витрати покупця. На виконання умов Контракту продавцем був поставлений товар Покупцю, а саме Фурнітуру для вікон та дверей на загальну суму 5435,78 ЄВРО згідно з інвойсом №Т092019000000029 від 26 квітня 2019 року. Значений товар надійшов від продавця за Контрактом на умовах CIF Одеса згідно з правилами «ІНКОТЕРМ 2010». 24 травня 2019 року позивачем до відповідача подано електронну митну декларацію №UA100010/2019/333517, якою заявлено до митного оформлення в режимі імпорт наступні товари: 1) Арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються для вікон з поворотною та поворотно-відкидною ступкою: Привод, річка середня, D15мм 1190, 950-1450, 1 РІМ, арт. 10001.1190.0.2D - 1000 шт. Привод, ручка постійна, D15мм, 340, 340-470, G130, арт. 10002.0340.0.2D - 1000 шт. Привод, ручка постійна, D15мм, 420, 420-550, G155, арт. 10002.0420.0.2D - 1000 шт. Ножниці 820, 700-950, арт. 10008.0820.0.2С - 500 шт. Ножниці 1020, 950-1150, арт. 10008.1020.0.2С -250 шт. Середній запор 750, 2 РІМ, арт. 10009.0750.0.2С - 2000 шт. Нижній штульповий шпінгалет, арт. 10061.0000.0.2 - 50 шт. Привод поворотний 28 см, 15 mm (оцинкований цапфи), арт. 10070.0280.0.2 - 50 шт. Привод поворотний 40 см, 15 mm (оцинкований цапфи), арт. 10070.0400.0.2 - 50 шт. Привод поворотний 60 см, 15 mm (оцинкований цапфи), арт. 10070.0600.0.2 - 50 шт. Привод поворотний 140 см, 15 mm (оцинкований цапфи), арт. 10070.1400.0.2 - 60 шт. Углова передача, вузька, з рол.цапфой, арт. 10275.0000.0.2 - 1500 шт. Ножниці верх., ліві, арт. 10376.0000.L.2A - 5шт. Країна виробник - TR. Торгова марка - ACCADO. Виробник - ACCADO KІLIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A. S. 2) Вироби будівельні з пластмас: Комплект декоративних накладок, верх, стандарт, темно коричневий, арт.10042.0000.0.6J - 200шт. Комплект декоративних накладок, білий, арт.10300.0000.0.1В - 3000 шт. Країна виробник - TR. Торгова марка - ACCADO. Виробник - ACCADO KІLIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A. S. 3) Арматура кріплення та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, завіси: Середня регульована петля, 13 mm, арт. 10044.0013.0.2А - 200 шт.Країна виробник - TR. Торгова марка - ACCADO. Виробник - ACCADO KІLIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A. S. 4) Арматура кріплення та аналогічні вироби з недорогоцінних металів,що використовуються а будівлях для вікон або дверей: Комплект кареток ПРС ліві, арт. 10282.0000.LC.2А -10 шт. Комплект кареток ПРС праві, арт.10282.0000.RС.2А - 5шт. Аксесуари ПРС білі, арт. 10285.0001.0.1 - 10 шт.Країна виробник - TR. Торгова марка - ACCADO. Виробник - ACCADO KІLIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A. S. 5) Арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються для вікон: З`єднання горизонтальні 690, 700-950, 2 РІМ, арт. 10386.0690.0.2 - 20 шт. Країна виробник - TR. Торгова марка - ACCADO. Виробник - ACCADO KІLIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A. S. 6) Арматура кріплення та аналогічні вироби з недорогоцінних металів для дверей: Регульована отв., планка замка ліва, арт. 10421.0004.L.2 - 120шт. Країна виробник - TR. Торгова марка - ACCADO. Виробник - ACCADO KІLIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A. S. На підтвердження митної вартості згаданих товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № UA100010/2019/333517 відповідно до вимог Митного кодексу України подано наступний перелік наявних у нього документів: - контракт купівлі-продажу товарів № 6 від 30 березня 2015 року з додатковими угодами: №1 від 03 вересня 2015року; №3 від 08 листопада 2016 року; №4 від 12 грудня 2018 року; №5 від 01 березня 2019 року; - прайс-лист на фурнітуру за 2019 рік; - інвойс № Т092019000000029 від 26 квітня 2019 року; - специфікація №37 від 26 квітня 2019 року до контракту №6 від 30 березня 2015 року; - коносамент № ARKIST0000269251A від 01 травня 2019 року; - банківські платіжні документи на оплату товару, зазначеного в інвойсі № Т092019000000029 від 13 травня 2019 року: платіжне доручення в іноземній валюті №221 на суму 5435,78 Євро; swift оплата на суму 5435,87 Євро; виписка по особовим рахункам за 14 травня 2019 року; - експортна митна декларація продавця №19343100ВХ104753 від 29 квітня 2019 року; - міжнародна транспортна накладна (CMR) №15504 від 13 травня 2019 року; - документи на страхування товару - страховий поліс № 0001-0410-05065337 від 29 квітня 2019 року; - документи, що підтверджують витрати на транспортування, надані продавцем (ACCAD0 KILIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A. S., Анталія, Туреччина) до порту Одеса (Україна): лист-роз`яснення продавця № 070519-1 від 07 травня 2019 року; рахунок-фактура перевізника №AG12019000049082 від 02 травня 2019 року; рахунок-фактура перевізника № AG12019000049083 від 02 травня 2019 року; рахунок-фактура перевізника № AG12019000049084 від 02 травня 2019року; рахунок-фактура №В002019000000068 від 07 травня 2019 року; - калькуляція вартості товару по інвойсу № Т092019000000029; - експертний висновок ДП «Держаний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №221/99 від 15 травня 2019 року щодо вартості товару. 24 травня 2019 року відповідачем надано позивачеві запит щодо надання додаткових документів, які підтверджують вартість транспортування. Зокрема, відповідачем зазначено, що інвойсом передбачено витрати на транспортування, але перевірити достовірність заявлених витрат на транспортування не можливо, оскільки відсутні документи, що підтверджують такі витрати. У відповідь на вказаний запит позивачем 31 травня 2019 року було направлено заяву, в якій зазначено про всі документи надані та відсутність можливості надати інші додаткові документи. При цьому позивачем було додано наступні документи для підтвердження витрат на транспортування: договір між нерезидентами від 01 грудня 2018 року; Акт наданих послуг між нерезидентами від 07 травня 2019 року; реєстраційні документи нерезидентів; платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг. 22 травня 2019 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA100010/2019/100038/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару. У п.33 цього Рішення відповідачем зазначено наступне: документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до п. 4.1. ст. 54 Митного кодексу України під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів здійснено контроль заявленої уповноваженою особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Під час такого контролю встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зазначено в повідомленні від 12 лютому 2019 року з вимогою стосовно надання додаткових документів). В якості додаткових документів декларантом надано: каталог; E-Faktura; рахунок на турецькій мові; HESAPTAN HESABA HAVALE-BORC DEKONTU. За результатами розгляду додаткових документів встановлено наступне: На вимогу митного органу декларантом не надано: зовнішньоекономічний договір (контракт). Відповідач вважає, що це унеможливлює ідентифікувати умови поставки, умови оплати. Копії документів країни відправлення надані без перекладу. Отже, надані документи в якості додаткових, прийняті до уваги митним органом, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях № 1 - 5,1171 EUR /кг (5,8 дол. США/кг), тов. № 3,5,6 - 3,6 EUR/кг (4,06 дол. США/кг) (Рішення про коригування митної вартості від 01 березня 2019 року №UА100120/2019/300055/2, від 22 березня 2019 року UА100010/2019/100030/2, митна декларація від 14 листопада 2018 року № UА100120/2018/397655). Разом із вказаним рішенням про коригування митної вартості товару відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100010/2019/00748 від 31 травня 2019 року. Позивачем відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України використано можливість випуску товару у вільний обіг шляхом надання гарантій та подачі ВМД від 31 травня 2019 року № UA100010/2019/334663. Позивач вважаючи вищевказане рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом не доведено правомірність його дій та рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, орган доходів і зборів неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом. Вказав, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. При цьому, твердження митного органу про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, декларант надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявились безпідставними, а вимоги про надання додаткових документів - незаконними. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. З аналізу ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний , перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. За змістом ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до ч. 1 ст. 33 МК України, інформаційні ресурси органів доходів і зборів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Разом із тим, у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Як вбачається з матеріалів справи, у п. 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 31 травня 2019 року UA100010/2019/100038/2, встановлено, що надані документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: на вимогу митного органу декларантом не надано: зовнішньоекономічний договір (контракт). Відповідач вважає, що це унеможливлює ідентифікувати умови поставки, умови оплати. Копії документів країни відправлення надані без перекладу. Отже, надані документи в якості додаткових, прийняті до уваги митним органом, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Позивачем було надано зовнішньоекономічний договір (контракт) ще в першій декларації, що підтверджується митною декларацією № UA100010/2019/333517 в графі «

4. Додаткова інформація/подані сертифікати/сертифікати і дозволи». У зв`язку з цим відповідачем безпідставно додатково було витребувано зовнішньоекономічний договір (контракт) у позивача. Крім того, поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса відповідно до правил «Інкотермс», згідно з якими саме продавець (ACCADO KILIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A. S., Республіка Туреччина) заключав договір страхування та фрахту, необхідні для доставки товару у визначений сторонами пункт призначення: до порту Одеса, Україна. Тобто, позивач не укладав жодного договору на транспортування товару з Анталії, Туреччина, до порту Одеса, Україна, тому у позивача відсутні будь-які документи на перевезення товару до порту Одеса. Разом з тим, позивачем було надано документи, отримані від продавця, на підтвердження вартості транспортування товару з Анталії, Туреччина, до порту Одеса, Україна: лист-роз`яснення продавця №070519-1 від 07 травня 2019 року; рахунок-фактура перевізника №АС12019000049082 від 02 травня 2019 року; рахунок-фактура перевізника № АС12019000049083 від 02 травня 2019 року; рахунок-фактура перевізника №А012019000049084 від 02 травня 2019 року; рахунок-фактура №В002019000000068 від 07 травня 2019 року, але надані документи відповідачем не визнано підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою ознакою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумніву достовірності наданої інформації. Натомість відповідачем не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України. Окрім цього, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UА100010/2019/100038/2 від 31 травня 2019 року, митний орган не навів аргументовані та конкретні доводи щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність конкретних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Відповідач вказав тільки загальні фрази, на підставі яких виноситься рішення про коригування митної вартості товарів. Також в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях № 1 - 5,1171 EUR /кг (5,8 дол. США/кг), тов. № 3,5,6 - 3,6 EUR/кг (4,06 дол. США/кг) (Рішення про коригування митної вартості від 01 березня 2019 року № UА100120/2019/300055/2, від 22 березня 2019 року UА100010/2019/100030/2, митна декларація від 14 листопада 2018 року №UА100120/2018/397655). Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 31 травня 2019 року №UA100010/2019/100038/2 у ньому зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 826/6346/16. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів. Крім того, зміст винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що іменовані ним «розбіжності» будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Не зазначив відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково. У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами. Відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості. Колегія суддів вважає, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару. Відповідачем не доведено наявності передбачених частиною третьою чи четвертою ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме: відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/100038/2 від 31 травня 2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00748 від 31 травня 2019 року є протиправними та підлягають скасуванню. Обставини на які посилається відповідач і які були підставою для винесення оскаржуваних рішень спростовуються матеріалами справи, всі документи, що були надані уповноваженою особою декларанта, підтверджують числові значення складових митної вартості та відомості щодо ціни, які не містять неточностей та розбіжностей, при цьому в апеляційній скарзі не обґрунтовано в чому полягає неправильність та неповнота дослідження доказів. Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадку незгоди із задекларованою митною вартістю, зокрема процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Відомості з інформаційних баз даних, в даному випадку АСАУР, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом документи. Спрацювання профілів ризиків АСАУР та наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави, не може бути самостійною підставою для відмови у прийняття заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 13.07.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна