Постанова 4855 № 320/3637/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3637/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Колеснікова І.С., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бабенка К.А., Горяйнова А.М., при секретарі Горяіновій Н.В. за участю позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Думанського М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року в справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 року № Ф-49306-54. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, сторін, які з`явилися в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 29.11.1994 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №23390010001001491. Відповідно до свідоцтва № 263233 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування. 23.05.2019 року ГУ ДФС у Київській області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 року №Ф-49306-54 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в розмірі 19810,39 грн., а саме: 2457,18 грн. недоїмки, 5160,02 грн. штрафів та 12193,19 грн. пені (далі по тексту - оскаржувана вимога). Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивачем подано скаргу до ДФС України, яка була отримана останнім 04.06.2019 року, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0813201899460. За результатами розгляду скарги позивача на оскаржувану вимогу, ДФС України прийнято рішення від 04.07.2019 року №30702/6/99-99-11-05-02-25 про залишення спірної вимоги без змін, а скарги позивача без задоволення. Позивач, вважаючи протиправними оскаржувану вимогу, звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № Ф-49306-54, а пропущення контролюючим органом строку надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) по суті не впливає на правильність формування вимоги та не спростовує наявності у позивача недоїмки з єдиного внеску. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, (далі по тексту - Закон № 2464-VI), який регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Усі нормативно-правові акти зазначені в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин. Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Частиною 4 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший) Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий). Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску (абзац шостий). Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску (абзац сьомий). Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція №449). Розділом ІV Інструкції №449 встановлено, зокрема, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах , визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий пункту 2). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму, що перевищує 10 гривень (абзац десятий пункту 3). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (абзац перший пункту 4). Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску. Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічну за змістом правову позицію, щодо формування вимоги про сплати боргу (недоїмки) на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, зокрема, у своїй постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16 (76518273). У даному випадку, ГУ ДФС у Київській області сформовано та направлено ФОП ОСОБА_1. оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 року №Ф-49306-54 на суму 19810,39 грн., в тому числі, 2457,18 грн. недоїмки, 5160,02 грн. штрафів та 12193,19 грн. пені. Як зазначено податковим органом, оскаржувана вимога була сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, відповідно до якої за позивачем рахується недоїмка по сплаті ЄСВ в розмірі 2457,18 грн., а також 5160,02 грн. штрафу та 12193,19 грн. пені, які нараховані рішенням Золотоноської ОДПІ у Черкаській області від 19.10.2018 року №0008495413. Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував на податковому обліку в Золотоніській ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області до січня 2019 року. Зазначене не заперчується позивачем. У свою чергу, Золотоніською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області прийнято рішення від 19.10.2018 року №0008495413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу за період з 21.01.2014 по 10.10.2018 нараховано штраф у розмірі 5202,84 грн. та пеню у розмірі 12193,19 грн. Нараховані відповідно до вказаного рішення суми штрафних санкцій та пені належним чином відображені в обліковій картці ФОП ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску. Відповідно до пункту 7 розділу VІ Інструкції №449, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску надсилається платнику протягом трьох днів з дня його винесення у порядку, встановленому для надсилання вимог. Крім того, не заслуговують на увагу суду твердження позивача про те, що останній не знав про існування вищезазначеного рішення, враховуючи ту обставину, що позивач на момент його прийняття перебував на обліку в Золотоніській ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області. Разом з тим, рішення Золотоноської ОДПІ у Черкаській області від 19.10.2018 року №0008495413 не є предметом розгляду в даній справі, а тому суд не вправі надавати оцінку щодо правомірності даного рішення. Між тим, доказів скасування зазначеного рішення чи його оскарження у встановленому законодавством порядку, позивачем суду не надано. Згідно абзацу дев`ятого розділу VІ Інструкції №449, у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Щодо посилань апелянта про порушення податковим органом строку надсилання оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Як убачається з оскаржуваної вимоги, вказану заборгованість позивачу визначено станом на 31.03.2019 року. Отже, відповідно до норм податкового законодавства, вимога про сплату боргу (недоїмки) за березень 2019 мала бути надіслана позивачу не пізніше 19.04.2019 року. Разом з тим, контролюючим органом 12.04.2019 року було сформовано вимогу, тобто в межах визначеного законодавством строку, а направлено її позивачу лише 23.05.2019 року, про що свідчать дані поштового відправлення №0813300033025, тобто з порушенням визначеного законодавством строку. У свою чергу, пропущення контролюючим органом строку надсилання вимоги, а не сформування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), по суті не впливає на правильність формування вимоги. Крім того, зазначений факт порушення строку направлення оскаржуваної вимоги не спростовує наявності у позивача недоїмки з єдиного внеску та не нівелює обов`язку його сплати, як такого. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі №826/12543/17 (80482867). Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, враховуючи підтвердження наявними у матеріалах справи доказами наявності у ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) по єдиному соціальному внеску в сумі 19 810,39 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування та направлення ГУ ДФС у Київській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № Ф-49306-54 ОСОБА_1 . Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску (абзац шостий). Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску (абзац сьомий). Як уже зазначалося, позивач оскаржував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 №Ф-49306-54 в порядку адміністративного оскарження. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що скарга була отримана ДФС України 04.06.2019 року, а рішення про результати її розгляду надіслано позивачу 04.07.2019, тобто у встановлений статтею 25 Закону №2464-VI строк. Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції встановлено, що оскаржувана вимога сформована поза межами визначених законодавством строків, проте, даний факт не став підставою для її скасування, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції надано оцінку доводам позивача в частині пропуску строку надіслання останньому оскаржуваної вимоги та зазначено, що вказані обставини не можуть стати підставою для її скасування, адже не спростовують наявність у ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в обов`язковому порядку. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 року № Ф-49306-54 є правомірною, що встановлено у судовому порядку. Відповідно до пункту

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: К.А. Бабенко А.М. Горяйнов Повний текст виготовлено 13.07.2020 року