Постанова 4852 № 340/307/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 липня 2020 року м. Дніпросправа № 340/307/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі №340/307/20 за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 31 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення двадцять другої сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 16.01.2020 р. № 618 яким йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту; - зобов`язати Дмитрівську сільську раду Знам`янського району Кіровоградської області повторно, з урахуванням висновків суду у справі, розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівсської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, бажане місце розташування яких зазначено на графічному матеріалі доданого до клопотання. В обґрунтування вимог позивач посилався на протиправність оскарженого рішення як такого, що прийнято відповідачем не у спосіб, передбачений законодавством України. Позивач наголошує, що визначена відповідачем підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність не узгоджується з приписами Земельного кодексу України, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення двадцять другої сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 16.01.2020 р. № 618 яким відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,000 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівсської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту. Зобов`язано Дмитрівську сільську раду Знам`янського району Кіровоградської області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, бажане місце розташування яких зазначено на графічному матеріалі доданого до клопотання. Приймаючи рішення по суті, суд, на підставі аналізу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановив, що запитувана позивачем земельна ділянка не перебуває у колективній власності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, у зв`язку з чим визнав безпідставними доводи Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, що така ділянка не належить до земель комунальної власності. Враховуючи, що при прийнятті оскарженого рішення, відповідач керувався наведеними обставинами, суд зобов`язав відповідача повторно розглянути клопотання позивача та наголосив на недопустимості прийняття рішення з аналогічних мотивів. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року та прийняти нове про відмову у задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок діяв у спосіб передбачений законодавством України, враховуючи, що запитувана земельна ділянка не віднесена до земель комунальної власності. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що у 27.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту. Дмитрівська сільська рада рішенням від 16 січня 2020 року №618 у задоволенні клопотання відмовила, мотивуючи це тим, що запитувана позивачем земельна ділянка не відносить до земель комунальної власності. Вважаючи, що вказаною відмовою відповідач порушує конституційне право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність, позивач звернувся до суду із цим позовом. Колегія суддів погоджується з висновками суду про обґрунтованість позовних вимог та з цього приводу зазначає про таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом "в" ч. 3 ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом. Згідно із ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належать, в т.ч. делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (п.9). За приписами ст. 12, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста; забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства. Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. За приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналогічні приписи містяться й в ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу, відповідно до якої відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналізуючи наведене суд зазначає, що законодавець обмежив підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Як вже зазначено вище, при прийняті оскарженого рішення відповідач керувався тим, що запитувана позивачем земельна ділянка не відносить до земель комунальної власності, а знаходиться в колективній власності правонаступників колишнього КП АТ «Колос». Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного перегляду справи, Товариство з додатковою відповідальністю «Колос» та сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос» не є правонаступниками АТ «Колос». Додані до апеляційної скарги документи таких обставин не змінюють. Додаткового слід зазначити, що згідно із інформації яка міститься в Публічній кадастровій карті, бажане місце розташування земельної ділянки на яку претендує позивач не обтяжене будь-яким речовим правом, що також свідчить про безпідставність посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на факт перебування земельної ділянки в колективній власності. Пунктом 21 Розділу Х. Перехідні положення Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" набрав чинності з 01.01.2019р., а тому з цієї дати право розпорядження землями, які передавались АТ «Колос» в колективну власність перейшло до Дмитрівської сільської ради. Таким чином, за викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність хоча і узгоджується з приписами Земельного кодексу України, проте останнім не надано беззаперечних доказів на підтвердження викладених у оскарженому рішенні мотивів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому, обраний судом спосіб відновлення порушених прав позивача відповідає вимогам процесуального законодавства України, зважаючи на характер спірних правовідносин. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі встановлено та досліджено обставини у справі та прийнято обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі №340/307/20- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко