Постанова 4805 № 935/1769/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/1769/19 Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З. Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Трояновської Г.С. суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 935/1769/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Пасічного Т.З. у м. Коростишеві, в с т а н о в и в : У вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із названим позовом, в обґрунтування вимог якого зазначило, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася в банк із заявою №б/н від 03.10.2016, згідно якої отримала кредит у розмірі 19000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, чим підтвердила свою згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Позивач зазначив, що вказаними Умовами та правилами передбачено повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, пені та штрафів. Відповідач зобов`язання належним чином не виконувала, а тому станом на 18.08.2019 заборгованість за кредитом склала 114749,27 грн., з яких: 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 42712,43 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 65146,40 грн. нараховано пені за прострочене зобов`язання; 950, 00 грн., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована складова), 5440,44 грн. (процентна складова). Оскільки в добровільному порядку відповідач зобов`язання не виконала, позивач просив стягнути на свою користь зазначену заборгованість по кредитному договору та судовий збір. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Зокрема зазначає, що відповідач підписала анкету-заяву , якою висловила свою згоду про укладення договору та погодження із умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку. На виконання умов договору відповідачу надано кредитну картку, яку в подальшому вона активувала та користувалася наданими коштами. Вказує, що суд безпідставно керувався позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17. Зазначає, що у встановленому порядку кредитний договір не визнавався недійсним, а тому на думку Банку існують підстави для задоволення позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що в укладеному кредитному договорі не зазначено відсоткову ставку, розміри пені та штрафів, а відтак і відсутні підстави для їх стягнення. Решта мотивів відзиву зводиться до аналізу постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17 та інших правових позицій Верховного Суду. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 03.10.2016 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У анкеті - заяві зазначено, що позичальник згоден з тим, що ця анкета - заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між банком та ним Договір приєднання у розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України. При цьому у заяві зазначалось, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку, і позичальник зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Згідно розрахунку позивача у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань відповідачем станом на 18.08.2019 заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.10.2016 перед Банком склала 114749,27 грн., з яких: 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 42712,43 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 65146,40 грн. нараховано пені за прострочене зобов`язання; 950, 00 грн., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована складова), 5440,44 грн. (процентна складова). Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що цивільно-правові відносини між ОСОБА_1 та банком належним чином не оформлені, тому немає підстав вважати, що позивачем правомірно нараховуються відсотки, пеня та штрафні санкції за платіжною карткою, позивач не довів обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому відмовив в їх задоволенні. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, пенею за прострочене зобов`язання, за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу, штрафами. Як на підставу своїх позовних вимог про погашення кредиту, позивач посилався на Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», які не підписані відповідачкою. Матеріалами справи встановлено, що правовідносини між сторонами регулюються лише заявою відповідача, яка не містить суми отриманого кредиту (кредитного ліміту), процентів за користування кредитом, строку виконання кредитного договору, розміри пені та штрафів, а також інших відомостей. Умови та правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою, які не підписано відповідачем, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 03.10.2016. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутні умови договору про суму кредиту, розмір та порядок нарахування процентів, про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання та інші нараховані суми, зазначені в позовній заяві. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву від 03.10.2016. Надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на які обгрунтовано посилався суд першої інстанції у своєму рішенні. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту (бажаний кредитний ліміт), сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, оскільки доведення факту укладення договору і наявності заборгованості є обов`язком позивача, тому колегія суддів вважає, що Банком не доведено обов`язку сплати відповідачем суми процентів, пені, штрафів у зазначеному банком розмірі, а тому висновки суду першої інстанції є обгрунтованими. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім того, наданий банком до матеріалів справи розрахунок суми боргу також не містить розміру кредитного ліміту, який був встановлений позивачем та який є базою нарахування боргу у зв`язку невиконанням умов, що передбачені в анкеті-заяві. Водночас, із самого розрахунку заборгованості та заявлених позовних вимог вбачається, що поточна заборгованість по тілу кредиту та по відсоткам за користування кредитом становить 0, 00 грн., а відтак і відсутня база нарахування боргу у зв`язку невиконанням умов, що передбачені договором. У зв`язку із наведеним стягненню не підлягають і інші заявлені суми. Окрім того, доводи позивача щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається, що прострочена заборгованість за кредитом становить собою заборгованість за тілом кредиту, до того ж, заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 42712,43 грн не може бути більшою за розмір фактично отриманої суми кредитних коштів, якими користувалася відповідачка. Таким чином, ПАТ КБ «ПриватБанк» не доведено на підставі належних та допустимих доказів розмір отриманих відповідачем кредитних коштів від банку, тому відсутня процесуальна можливість у суду дослідити та перевірити проведені позивачем нарахування заборгованості відповідача та встановити їх обґрунтованість. Також, відмовляючи у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, пенею за прострочене зобов`язання, за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу, штрафами обгрунтовано керувався роз`ясненнями Верховного Суду, що викладені у постанові від 24.10.2019 по справі № 591/1325/17. Правовідносини у даній справі є аналогічними з правовідносинами у справі №342/180/17, що була предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду 03.07.2019, а відтак суд першої інстанції при ухваленні судового рішення діяв у відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді