Постанова КАС ВС № 819/2422/14-а
від 07.07.2020 · АдміністративнаПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 року м. Київ справа №819/2422/14-а касаційне провадження №К/9901/19418/18 Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 (судді: Старунський Д.М., Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі за поданням Збаразької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області до Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» про підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна, УСТАНОВИВ: Збаразька ОДПІ ГУ Міністерства доходів і зборів у Тернопільській області 22.10.2014 звернулася до суду з поданням, в якому просила визнати обґрунтованим умовний адміністративний арешт майна платника податків - ДП «Зарубинський спиртовий завод». Обґрунтовуючи подання, Збаразька ОДПІ ГУ Міністерства доходів і зборів у Тернопільській області посилається на те, що арешт майна за рішенням від 21.10.2014 застосовано на підставі пункту 94.7 статті 94 ПК, після отримання інформації від працівників оперативного управління, які установили ряд порушень законодавчих норм: пункту 230.14 статті 230 Податкового кодексу України, абзаців 1, 4 пункту 3.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, затвердженого наказом ДПА України від 28.05.2002 № 251, пунктів 5, 6 Розділу І та пунктів 1, 6 підрозділу ІІ Розділу 3 Інструкції з приймання, зберігання, відпуску, транспортування та обліку спирту етилового», затвердженої наказом Міністерства аграрної політики від 13.04.2009 №
264. Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 24.10.2014 відмовив у задоволенні подання. Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що за поясненнями ДП «Зарубинський спиртовий завод» після початку процедури банкрутства у 2012 році в нього закінчилась ліцензія на виготовлення і реалізацію спирту, тому спирт не реалізувався і знаходився на складах, працівники податкового органу та держстандарту не були допущені до складу зберігання спирту для взяття проб з поважної причини - перебування директора у відрядженні та відсутність інших працівників на заводі через скрутне фінансове становище. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.02.2016 скасував постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 та задовольнив подання, визнав умовний адміністративний арешт майна платника податків - ДП «Зарубинський спиртовий завод». Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи подання, суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність твердження суду першої інстанції про правомірність недопуску працівників податкової інспекції та держстандарту до складу зберігання спирту для підтвердження наявності даного спирту та врахував висновки фактичної перевірки, якими встановлена відсутність чинних дозвільних документів - ліцензії на виробництво спирту етилового, атестату виробництва, свідоцтв про повірку засобів вимірювальної техніки, а саме: примірників технічних для передачі та відпуску спирту термометрів і спиртометрів, а також установлена невідповідність місця зберігання спирту на ДП «Зарубинський спиртовий завод» вимогам «Інструкції з приймання, зберігання, відпуску, транспортування та обліку спирту», затвердженої наказом Міністерства аграрної політики від 13.04.2009 № 264, а саме: відсутні чинні свідоцтва про повірку засобів вимірювальної техніки: мірників технічних для передачі та відпуску спирту, мірних лінійок, рулеток, термометрів і спиртометрів; відсутнє чинне свідоцтво про атестацію виробничої лабораторії та відсутній чинний дозвіл на продовження роботи підвищеної небезпеки та експлуатації машин і устаткування підвищеної небезпеки. Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі та зазначає, що воно у 2015 році відновило свою діяльність і виробляє на цей час біоетанал за наявності ліцензії на виробництво біоетаналу № 81 терміном дії з 13.05.2015 по 13.05.2020. До Єдиного державного реєстру кримінальних проваджень внесено кримінальне провадження № 32013210000000017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, після цього накладено арешт на фракцію головного етилового спирту за ухвалою слідчого судді у справі № 607/5263/15-к та накладено арешт на спирт етиловий ректифікований за ухвалою слідчого судді у справі № 607/5265/15-к. Однак кримінальне провадження закрито через відсутність кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України. За постановою заступника прокурора Збаразького району Тернопільської області знято арешти майна, накладені за ухвалами суду у справах № 607/5263/15-к та 607/5265/15-к. Спиртовмісні рідини 15.12.2015 перероблені із залученням повноважного представника Збаразької ОДПІ. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.07.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою. Верховний Суд ухвалою від 06.07.2020 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 07.07.2020. Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого. Суд апеляційної інстанції установив такі обставини. ГУ Міндоходів у Тернопільській області провело фактичну перевірку ДП «Зарубинський спиртовий завод» з питань відповідності місця зберігання спирту вимогам «Інструкції з приймання, зберігання, відпуску, транспортування та обліку спирту етилового», затвердженої наказом Міністерства аграрної політики від 13.04.2009 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2009 за № 591/16607 (далі - Інструкція № 264) та фактичної наявності спирту етилового на цьому підприємстві, унаслідок якої склало акт від 06.10.2014 № 98/21-00/00375065, відповідно до якого установлено відсутність ліцензії на виробництво спирту етилового, атестата виробництва, свідоцтв про повірку засобів вимірювальної техніки, невідповідність місця зберігання спирту вимогам Інструкції № 264, оскільки відсутні чинні свідоцтва про повірку засобів вимірювальної техніки: мірників технічних для передачі та відпуску спирту, мірних лінійок, рулеток, термометрів і спиртометрів, відсутнє чинне свідоцтво про атестацію виробничої лабораторії, відсутній чинний дозвіл на продовження роботи підвищеної небезпеки та експлуатації машин і устаткування підвищеної небезпеки. У поданні про підтвердження обґрунтованості застосування арешту майна Збаразька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області зазначає, що ГУ Міндоходів у Тернопільській області листом від 01.10.2014 №11240/10/19-00- 21-107 звернулось до директора ДП «Зарубинський спиртовий завод» з проханням забезпечити умови для проведення огляду місць зберігання спирту та відбору працівниками ДП «Тернопільстандартметрологія» зразків спирту для подальшого їх дослідження, однак ДП «Зарубинський спиртовий завод» відмовив, відповідь на лист ГУ Міндоходів у Тернопільській області з поясненням причини відмови не надав. На підставі службової записки відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ Міндоходів у Тернопільській області від 14.10.2014 №183/19-00- 21-107 працівники оперативного управління ГУ ДФС у Тернопільській області здійснили виїзд на ДП «Зарубинський спиртовий завод» для перевірки викладених у службовій записці фактів, унаслідок якого установили ряд порушень, зокрема: вимог пункту 230.14 статті 230 Податкового кодексу України, абзаців 1, 4 пункту 3.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, затвердженого наказом ДПА України від 28.05.2002 № 251, пунктів 5, 6 Розділу І та пунктів 1, 6 підрозділу 2 Розділу 3 Інструкції №
264. Виявлення цих порушень слугувало підставою для складання заступником начальника відділу ПНОПТ ОУ ГУ ДФС у Тернопільській області підполковником податкової міліції Пінькасом В .Є. та старшим уповноваженим з ОВС відділу ПНОПТ ОУ ГУ ДФС у Тернопільській області старшим лейтенантом податкової міліції Кадлобіцьким В.І. протоколів від 21.10.2014 №1 та №2 про тимчасове затримання майна ДП «Зарубинський спиртовий завод». На підставі листа Головного управління ДФС у Тернопільській області від 21.10.2014 № 11775/10/19-00-07-06-08/255 про застосування адміністративного арешту майна платника податків в.о. начальника Збаразької ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Тернопільській області Лісницький В.В. 21.10.2014 о 16:15 прийняв рішення від 21.10.2014 № 5489 про накладення тимчасового адміністративного арешту майна платника податків ДП «Зарубинський спиртовий завод» на суму 2653396 грн. На підставі пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України та статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) Збаразька ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Тернопільській області 22.10.2014 звернулася до суду з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Пунктом 94.2 статті 94 ПК передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 пункту 94.2); відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством (підпункт 94.2.4 пункту 94.2). Згідно з пунктом 94.3 статті 94 ПК арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПК арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Згідно з пунктом 94.5 статті 94 ПК арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Відповідно до пункту 94.7 статті 94 ПК арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено. У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов`язків таких осіб, що виникають у зв`язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України. Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов`язаний невідкладно поінформувати керівника контролюючого органу (його заступника), на території якого здійснено таке затримання, з обов`язковим врученням примірника протоколу. На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник контролюючого органу (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення. Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна, але коли відповідно до законодавства України контролюючий орган закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується на час такого закінчення роботи. Згідно з пунктом 94.8 статті94 ПК при накладенні арешту на майно у випадках, визначених пунктом 94.7 цієї статті, рішення керівника контролюючого органу (його заступника) невідкладно вручається особі (особам, зазначеним у пункті 94.6 цієї статті), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання майна, без виконання положень пункту 94.6 цієї статті. Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Статтею 183-3 КАС України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується з положеннями статті 283 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2017) передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду з поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Установлені судом апеляційної інстанції обставини щодо прийняття керівником контролюючого органу рішення про накладення тимчасового адміністративного арешту майна ДП «Зарубинський спиртовий завод» після отримання інформації від керівника підрозділу правоохоронного органу про складання протоколів про тимчасове затримання майна та отримання цих протоколів, свідчать, що за рішенням від 21.10.2014 застосовано арешт майна до товарів, що передбачений у пункті 94.7 статті 94 Податкового кодексу України. За змістом цієї норми закону такий арешт може бути застосований до товарів, що виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком. Рішення про застосування такого арешту приймається на підставі відомостей, зазначених у протоколі. При цьому протокол про тимчасове затримання майна має містити, зокрема, відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми, опис майна, його родових ознак і кількості. Установлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать, що у протоколах про тимчасове затримання майна зазначені причини його затримання з посиланням на порушення законодавчих норм: вимог пункту 230.14 статті 230 Податкового кодексу України (в цій нормі йдеться про виявлення фактів неоприбуткування або неповного оприбуткування спирту етилового); абзаців 1, 4 пункту 3.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, затвердженого наказом ДПА України від 28.05.2002 № 251, за якими суб`єкт підприємницької діяльності, який подає заяву про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру, зобов`язаний забезпечити відповідність стану місця зберігання вимогам Інструкції з приймання, зберігання, відпуску, транспортування та обліку спирту етилового, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.04.2009 за № 264, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.07.2009 за № 591/16607, установлених для цього виду продукції та вимогам до місць зберігання спирту, що встановлюються ДПА України, а також передбачені вимоги до довідки про відповідність місця зберігання спирту установленим вимогам; пунктів 5, 6 Розділу І та пунктів 1, 6 підрозділу ІІ Розділу 3 Інструкції з приймання, зберігання, відпуску, транспортування та обліку спирту етилового», затвердженої наказом Міністерства аграрної політики від 13.04.2009 № 264, якими встановлено: порядок проведення вимірювання засобами вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та мають чинні свідоцтва про повірку, видані спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (далі - ЦОВМ); вимоги до проведення вимірювання об`єму спирту мірниками, які експлуатує підприємство (включаючи спиртобазу); порядок відпуску спирту партіями; порядок проведення вимірювання спирту електронними засобами обліку та отримання результатів вимірювання. Отже, протоколи про тимчасове затримання майна складені щодо товарів, які зберігаються з порушенням правил, визначених законодавством з питань оподаткування акцизним податком, що є підставою, передбаченою у пункті 94.7 статті 94 ПК, для застосування до товарів, що зберігаються з порушенням правил, визначених законодавством з питань оподаткування акцизним податком, арешту майна. ДП «Зарубинський спиртовий завод» в обґрунтування відсутності підстав для накладення арешту на його майно, посилався на те, що після початку процедури банкрутства у 2012 році в нього закінчилась ліцензія на виготовлення і реалізацію спирту, тому спирт не реалізовувався і знаходився на складах. Ці пояснення були також покладені судом першої інстанції в основу постанови про відмову в задоволенні подання. Водночас ані ДП «Зарубинський спиртовий завод», ані суд першої інстанції не спростували порушень зафіксованих у протоколах про тимчасове затримання майна, на підставі яких прийнято рішення про накладення тимчасового арешту майна, законодавчих норм з питань оподаткування акцизним податком. Окрім того, ДП «Зарубинський спиртовий завод» в обґрунтування відсутності підстав для накладення арешту на його майно, посилався на те, що працівники податкового органу та держстандарту не були допущені до складу зберігання спирту для взяття проб з поважної причини - перебування директора в командировці та відсутність інших працівників на заводі через скрутне фінансове становище. Ці пояснення також покладені судом першої інстанції в основу постанови про відмову в задоволенні подання, а судом апеляційної інстанції навпаки відхилені як такі, що не заслуговують на увагу, та фактично визнано цей недопуск позивача як одну з підстав для застосування арешту майна. Разом з тим суд касаційної інстанції зазначає, що за рішенням від 21.10.2014 застосовано арешт майна до товарів, що передбачений у пункті 94.7 статті 94 Податкового кодексу України, оскільки це рішення приймалося на підставі протоколів про тимчасове затримання майна, в яких зазначено про порушення законодавчих норм, що свідчать про зберігання товарів з порушенням правил, визначених законодавством з питань оподаткування акцизним податком. При цьому такі підстави як факт відмови платника податків від проведення перевірки або від допуску посадових осіб контролюючого органу не були підставами для накладення арешту на майно. Враховуючи зазначене та беручи до уваги, що незастосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин пункту 94.7 статті 94 Податкового кодексу України не призвело до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. При цьому суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання ДП «Зарубинський спиртовий завод» в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що воно у 2015 році відновило свою діяльність і виробляє на цей час біоетанал за наявності у заводу ліцензії на виробництво біоетаналу № 81 терміном дії з 13.05.2015 по 13.05.2020 та на обставини щодо внесення до Єдиного державного реєстру кримінальних проваджень кримінального провадження № 32013210000000017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, накладення арешту на фракцію головного етилового спирту за ухвалою слідчого судді у справі № 607/5263/15-к, накладення арешту на спирт етиловий ректифікований за ухвалою слідчого судді у справі № 607/5265/15-к, закриття цього кримінального провадження через відсутність кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, скасування за постановою заступника прокурора Збаразького району Тернопільської області арешту майна, накладеного за ухвалами суду у справах № 607/5263/15-к та 607/5265/15-к, та перероблення 15.12.2015 спиртовмісних рідин із залученням повноважного представника Збаразької ОДПІ, оскільки ці обставини були відсутні на час прийняття рішення від 21.10.2014 про накладення арешту на майно і не є предметом доказування у справі про перевірку обґрунтованості такого арешту. Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіЛ.І. Бившева Т.М. Шипуліна В.В. Хохуляк