Постанова Хмельницький апеляційний суд № 676/856/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 676/856/20 Провадження № 22-ц/4820/791/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М., секретар судового засідання Чебан О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року, суддя Артемчук В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Швець Олени Дмитрівни про стягнення моральної шкоди, встановив: В лютому 2020 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Швець Олени Дмитрівни про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач безпідставно відмовляється надіслати йому та його представникам рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.06.2019 року у справі №523/14883/18, де він є позивачем, чим завдала і продовжує завдавати значної моральної шкоди, яку він оцінює в 100000 грн., та яка виразилась у душевних хвилюваннях, переживаннях, стражданнях та погіршенні здоров`я. Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21.02.2020 року у відкритті провадження відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив вищевказане судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд протиправно та з надуманих підстав відмовив позивачу у відкритті провадження. Вказане, зокрема, підтверджується тим, що в оскаржуваній ухвалі судом невірно зазначено порядок її оскарження. Крім того, суддя Артемчук В.М. не мала права проводити розгляд справи за цією позовною заявою, оскільки вона є відповідачем за його позовом в іншій справі. Під час проведення судового засідання апеляційним судом апелянт ОСОБА_1 , не повідомивши суду причини, покинув приміщення залу, в якому проводилося судове засідання в режимі відеоконференції з його участю, жодних заяв та клопотань з цього приводу до суду не подав. Відповідач, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 04.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Швець Олени Дмитрівни про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн., посилаючись на те, що відповідач безпідставно відмовляється надіслати йому та його адвокату рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.06.2019 року у справі №523/14883/18, де він є позивачем, чим завдала і продовжує завдавати значної моральної шкоди, душевних хвилювань, переживань, страждань, що призвело до погіршення стану здоров`я. Відмовляючи у відкриті провадження у справі суд обґрунтовано виходив з того, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) судів (суддів), вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Спір в частині вимог щодо судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Швець Олени Дмитрівни, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді, пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), не носить цивільно-правовий характер, що виключає можливість вирішення його у порядку ЦПК України. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам закону з огляду на наступне. Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , єдиним відповідачем у справі є суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Швець О.Д. Підставою позову є незаконна, на думку позивача, відмова у наданні йому та його адвокату рішення у справі №523/14883/18 від 20.06.2019 року, де він є позивачем. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно з положеннями статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Згідно положень ст. 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами Вищої ради правосуддя з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга). Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Таким чином, якщо позивач вважав, що суд допустив порушення норм процесуального права під час розгляду його справи, що пов`язані з умисним ненаданням йому копії судового рішення, він мав можливість звернутись до Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя з відповідною скаргою. У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз`яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства. Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини. Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави. Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються. Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу. Консультативна рада європейських суддів зазначає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: 1) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); 2) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; 3) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів). Зазначений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя. Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах: від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц (провадження № 14-90цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19). Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, адже вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені, а будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави. Вказаний правовий висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 636/5534/15 (провадження № 61-9921 св 18). Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України). Таким чином, враховуючи, що позивачем визначено відповідачем у справі суддю, а не державу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та правомірно відмовив позивачу у відкритті провадження у справі. Судове рішення є законним та вмотивованим, ухваленим з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 липня 2020 року. Судді: Р.С. Гринчук Л.М. Грох А.М. Костенко