Постанова 4857 № 460/4239/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/4239/19 пров. № А/857/4703/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Заверухи О.Б., Старунського Д.М., за участю секретаря судових засідань Михальської М.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року (головуючий суддя: Комшелюк Т.О., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинення певних дій, встановив: ОСОБА_1 , 18.12.2019 звернувся з позовом до суду, в якому просив: 1) визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 2) зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, починаючи з 1 жовтня 2019 року; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести нарахування та виплату доплати до пенсії позивачу відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 11 квітня по 02 серпня 2014 року. Обґрунтовує позов тим, що він є громадянином, який постраждав від наслідків Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також, позивач вказує, що у зв`язку з набуттям статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи він набув право на отримання доплати до пенсії та підвищення до пенсії за понаднормовий стаж, передбачених статтею 39 та пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно. Разом з тим, позивач стверджує, що нарахування та виплату вказаних вище доплат та підвищення до пенсії відповідач здійснював в меншому розмірі, аніж було передбачено чинним законодавством. Позивач звертає увагу на те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не встановлював жодних обмежень з приводу застосування статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таке обмеження було реалізоване законодавцем у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності з 3 серпня 2014 року та встановлював, що норми і положення статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік. Тобто, у період з 11 квітня 2014 року по 02 серпня 2014 року орган Пенсійного фонду України мав нараховувати позивачу доплату до пенсії в розмірі, передбаченому безпосередньо нормою статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не встановленому Кабінетом Міністрів України. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства нарахування та виплату вказаної вище доплати за період з 11 квітня по 02 серпня 2014 року відповідач здійснював у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210. Крім того, позивач зазначає, що відповідач здійснює нарахування йому підвищення до пенсії за понаднормовий стаж на умовах статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки розрахункова величина доплати за понаднормовий стаж для позивача як постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи має пільговий характер та має розраховуватися на умовах пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 11 квітня по 02 серпня 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, з прийняттям Верховною Радою України зазначеного Закону, визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України. В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнята постанови від 6 липня 2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач, 01.07.2020 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін та розглядати справу без його участі. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 12 жовтня 1993 року. Позивач перебуває на обліку у відповідача та з 3 серпня 2013 року отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої обчислений за нормами частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач 27 вересня 2019 року звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести перерахунок його пенсійних виплат з урахуванням положень Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом від 11 жовтня 2019 року за № 285/02.8 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах ч. 2 статті 27 Закону № 1058, про що свідчить зміст позовної заяви та матеріали справи, а залишився на пенсії за віком на умовах ч. 1 ст. 27 Закону № 1058, а тому, відповідач правомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії відповідно до п. 2 ст. 56 Закону № 796 із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 відсотків заробітку. Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону № 796, за період з 11 квітня по 02 серпня 2014 року в розмірі двох мінімальних заробітних плат, то суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Законом № 1622 розділ «Прикінцеві положення» Закону № 719 були доповнені, зокрема, пунктом 6-7, згідно з яким норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік, а тому з 03 серпня 2014 року, Законом № 719 Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтею 39 Закону № 796, розміри доплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, отже в період з 11 квітня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідач мав нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону № 796, в розмірі двох мінімальних заробітних плат. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, позивачем не оскаржувалася в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині не задоволених вимог заяви щодо визнання неправомірних дій та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до положень п. 2 ст. 56 Закону із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, отже, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду, лише в частині зобов`язання нарахування та виплати доплати до пенсії відповідно до статті 39 за період з 11 квітня по 02 серпня 2014 року. Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (далі Закон № 796-XII), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Стаття 39 Закону № 796-XII, в редакції, що діяла до 1 січня 2006 року, встановлювала, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. В подальшому, дія норми статті 39 Закону № 796-XII неодноразово обмежувалася законодавцем. Такі обмеження реалізовувалися Верховною Радою України у законах про Державний бюджет України шляхом делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку та розміру доплати, передбаченої статтею 39 Закону № 796, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний календарний рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI (далі - Закон № 3491) розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнений пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статтей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011). Відтак, Законом № 3491 Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтею 39 Закону № 796, розміри доплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На виконання пункту 7 Закону № 3491, 6 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету № 745 (далі Постанова № 745), яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктом 4 якої визначені інші розміри підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону №

796. Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок № 1210). Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16 січня 2014 року № 719-VII, що набрав чинності з 1 січня 2014 року, не передбачено жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014, які набрали чинності з 03.08.2014, якими передбачений п. 6-7 Прикінцевих положень про те, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Таким чином, з 01 січня 2014 року Законом № 796-XII не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів доплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлених статтею 39 Закону №

796. Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що чинним залишався й Порядок № 1210, який встановлював менші розміри цієї доплати. Однак, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-XII над підзаконним нормативно-правовим актом Порядком № 1210, на думку суду першої інстанції, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата позивачу доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні добровільного гарантованого відселення, повинно було здійснюватися у розмірі та на підставі, передбачених безпосередньо статтею 39 Закону № 796-XII. Суд апеляційної інстанції зауважує, що обмеження дії норми статті 39 Закону № 796-XII у 2014 році, відбулося після прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VII (далі Закон № 1622), який набрав чинності 03 серпня 2014 року. Отже, лише з 03 серпня 2014 року Законом № 719, Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтею 39 Закону № 796, розміри доплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому саме з цієї дати підлягають застосуванню положення Закону № 719 та Порядку № 1210. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 619/2262/17. Отже, в період з 11 квітня 2014 по 02 серпня 2014 року відповідач мав нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону № 796, в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідно зобов`язати відповідача донарахувати і виплатити позивачу доплату до пенсії, відповідно до ст. ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 11.04.2014 по 02.08.2014. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 460/4239/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням строку передбаченого п. 3 Прикінцевих положень КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 10.07.2020