Постанова 4857 № 140/3565/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3565/19 пров. № А/857/4641/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я., з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у справі № 140/3565/19 (головуючий суддя Дмитрук В.В., м. Луцьк) за адміністративним позовом приватного підприємства ,,Імекс 2112 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : 05 грудня 2019 року приватне підприємство ,,Імекс 2112 звернулось до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2019 №UA205040/2019/000403/2. Волинський окружний адміністративний суд розглянув справу в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження та 05 лютого 2020 року ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.11.2019 №UA205040/2019/000403/2. Також суд стягнув на користь приватного підприємства ,,Імекс 2112 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби судові витрати в сумі 8706,14 грн.. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надав належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясував обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що під час опрацювання поданих декларантом для митного оформлення документів відбулось автоматичне спрацювання АСАУР. У зв`язку з тим, що подані для підтвердження митної вартості товарів документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, декларанту було запропоновано надати додаткові документи. Оскільки декларант не подав жодних документів, згідно з переліком, митниця після консультацій з декларантом щодо вибору методу визначення митної вартості товарів правомірно прийняла оскаржене рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом згідно із статтею 64 Митного кодексу України. Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову. З огляду на викладене, відповідач вважає, що при винесені рішення про коригування митної вартості товару Волинською митницею ДФС дотримані усі законні вимоги, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. ПП ,,Імекс 2112 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представники сторін в судове засідання апеляційного суду не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, місце та час розгляду справи. Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантину на усій території України та рекомендаціями Ради суддів України. Колегія суддів визнає клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки сторони надали усі наявні у них докази, клопотання про надання чи витребовування нових доказів відповідач не надав, позиції сторін висвітленні у позовній заяві, запереченнях на позов, апеляційній скарзі, а тому явка сторін в судове засідання не є обов`язковою. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ПП ,,Імекс 2112 відповідно до контракту від 12.08.2019 №034/08-19 придбало у фірми OU EUROCONTINENT (Естонія) запасні частини для легкових автомобілів не військового призначення в асортименті. З метою митного оформлення товару в кількості 232 шт. декларант в інтересах позивача подав до Волинської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) від 30.10.2019 №UA205040/2019/051521, у якій вартість товару була визначена за основним методом, а саме за фактурною вартістю (т.1 а.с.111-215). До митної декларації декларант додав, зокрема: міжнародну авто-транспортну накладну від 26.10.2019 №б/н; контракт від 12.08.2019 №034/08-19; копію митної декларації країни відправлення №19PL301010NS2WCCH1 від 29.10.2019; рахунок-фактуру від 26.10.2019 №234/10; доповнення №034/10-19 від 26.10.2019 до контракту №034/08-19 від 12.08.2019. 30.10.2019 посадова особа митниці вручила декларанту повідомлення з вимогою надати додаткові документи: якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що підтверджують сплату вартості товару відповідно до пункту 5 (б) контракту №034/08-19 від 12.08.2019; висновки та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару (т.2, а.с.3). Декларант листом від 05.11.2019 повідомив митний орган, що додаткові документи надавати не буде (т.2, а.с.5). 05.11.2019 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205040/2019/000403/2 (а.с.т.1, а.с.69-110). Підставою для прийняття рішення слугувало те, що декларант не надав додаткові документи для підтвердження митної вартості, у зв`язку з чим митна вартість товару визначена за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу (МК) України на підставі інформації ЄАІС. 15.11.2019 декларант позивача подав митну декларацію №UA205040/2019/053920, за якою імпортований товар випущений у вільний обіг у зв`язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України (т.2, а.с.7-114). Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації, визначена за основним методом, а до самої митної декларації декларант подав всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом - компанією OU EUROCONTINENT (Естонія) товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 49 Митного кодексу (МК) України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Стаття 51 МК України передбачає, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1 ). Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2) Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний . Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України ). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України ). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина 5 статті 57 МК України ). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України ). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 статтею цього Кодексу (частина 8 статті 57 МК України ). Згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (частина 1 статті 58 Кодексу). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 МК України ). За змістом ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України). У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України ). Відповідно до приписів ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 ). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 53 цього Кодексу (частина 2). Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 ). У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 ). Частина 1 статті 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів . За змістом частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 МК України). При цьому стаття 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 3). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 ). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 ). Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази та встановив, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару запасних частин для легкових автомобілів не військового призначення за фактурною вартістю та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи містили розбіжності, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та оскільки декларантом надано не усі документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці. В оскарженому рішенні відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість товару за ціною щодо товарів, які ввозяться на митну територію України, оскільки декларант не надав усіх документів, які б могли підтвердити вартість товару, а саме: страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; банківських платіжних документів, що підтверджують сплату вартості товару відповідно до пункту 5 (б) контракту №034/08-19 від 12.08.2019; висновків про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів) виробника товару. Таким чином, відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю, зокрема банківських документів, що підтверджують оплату товару. Однак, згідно пункту 5 контракту №034/08-19 від 12.08.2019 Покупець (ПП ,,Імекс 2112) здійснює розрахунки за отриманий Товар згідно рахунків-фактур в EURO у формі: ф) авансового платежу, при умові поставки Товару в строк, який не перевищує 90-ти банківських днів; б) оплати на протязі 90 банківських днів з дня поставки конкретної партії Товару на адресу вказану Покупцем. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності вимоги митниці про надання платіжних документів. Також, на думку колегії суддів, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, вимога митного органу щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними установами є безпідставною. Відтак, відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю. Крім того, суд першої інстанції мотивовано звернув належну увагу на ту обставину, що додаткові документи, зокрема, страхові документи, мають бути надані, якщо за умовами поставки покупець має нести витрати на страхування, але вони не включені у вартість товару. При цьому суд встановив, що відповідно до пункту 3 контракту №034/08-19 від 12.08.2019 поставка товару здійснювалася згідно правил Інкотермс-2010 на умовах: СІР Луцьк. Доповненням №034/10-19 від 26.10.2019 до контракту №034/08-19 від 12.08.2019 змінено умови поставки товару на Інкотермс-2010: СРТ Ковель. Зазначені умови поставки не передбачають обов`язку Покупця здійснити витрати по страхуванню товару. Оскільки подані при митному оформленні документи не містять даних про те, що позивач поніс (чи повинен понести) страхові витрати, що можуть бути включені до митної вартості імпортованого товару, у позивача відсутній обов`язок щодо надання страхових документів. У пункті 3 контракту №034/08-19 від 12.08.2019 також передбачено, що умови поставки товару можуть бути змінені сторонами шляхом зазначення відповідної інформації в додатку до контракту, що містить специфікацію на партію товару або погоджуються іншим чином в письмовій формі за допомогою доступних технічних засобів зв`язку. Відтак, у випадку не визначення у специфікації (фактурі) інших умов поставки, застосовуються умови поставки, визначені у контракті (доповненні до контракту). Суд першої інстанції, спростовуючи твердження відповідача про розбіжності у місці відправлення вантажу у доповненні до контракту №034/10-19 від 26.10.2019 і товаротранспортній накладній (СМR від 26.10.2019), зазначив, що у доповненні до контракту вказана юридична адреса у м. Варшаві відправника товару польської фірми WESTANA ENTERPRISE SP z o.о., що цілком відповідає графі СМR. Разом з тим, у графі 4 СМR значиться місцезнаходження складського приміщення, звідки відбувався фактичний вивіз товару. Таким чином, доводи суд першої інстанції про те, що допущення описки у документі (розбіжностей між іменем підписанта у контракті та у рахунку-фактурі) жодним чином не впливає на встановлення числових значень складових митної вартості товару, також є вірними та мотивованими. У спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; які саме складові митної вартості не підтверджені документально, що суперечить приписам ч.10 ст. 58 МК України. Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти. Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 05.11.2019 №UA205040/2019/000403/2 зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Оскільки, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а лише при прийнятті оскарженого рішення відповідач використав виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР, суд першої інстанції щодо протиправності оскарженого рішення. При цьому суд аргументовано акцентував увагу на тому, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів детальніше проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. За таких обставин колегія суддів визнає обґрунтованими доводи суду першої інстанції про те, що позивач надавав відповідачу вичерпну інформація від продавця (постачальника) товару щодо цін на даний товар, а тому рішення про коригування митної вартості є протиправним та таким, що належить до скасування. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у справі № 140/3565/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Святецький судді О. М. Довгополов Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 09.07.2020