Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/447/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/447/20 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Херсон; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 26.03.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області у нарахуванні та виплаті пенсії на пільгових умовах з 02.08.2016 року; зобов`язати Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначену пенсію на пільгових умовах за період з 02.08.2016 року по серпень 2019 року. В обґрунтування позову зазначено, що судовими рішенням, які набрали законної сили в інших справах, визнано право позивача на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". На виконання судового рішення Управлінням призначено пільгову пенсію, однак без урахування дати первинного звернення за пенсією. Вказані обставини свідчать про порушення відповідачем гарантованого позивачу права на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим він вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови в призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 28.07.2016 року. Зобов`язав Головне управління пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на пільгових умовах відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 28.07.2016 року та виплатити недоотримані ОСОБА_1 суми пенсії за період з 28.07.2016 року по 05.08.2019 року. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки судовими рішеннями в інших справах, а також поданими до органу пенсійного фонду документами, підтверджено право позивача на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах і станом на момент первинного звернення позивач набув право на її призначення, ігнорування відповідачем відповідних обставин суперечить чинному законодавству, а дії Управління не направлені на належне пенсійне забезпечення особи, яка звернулась за пенсією. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Управління посилається на те, що судом першої інстанції не надано неналежної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили в іншій справі, не встановлений відповідачу обов`язок призначити позивачу пенсію з конкретної дати. Під час призначення пенсії на пільгових умовах відповідач діяв виключно в межах покладеного на нього обов`язку та виходив із спірних правовідносин між позивачем та органом пенсійного фонду. Разом з цим, апелянт вказує на те, що функції з призначення пенсії є виключними повноваженнями Управління, у зв`язку із чим обраний судом спосіб захисту права особи, яка звернулась із адміністративним позовом, порушує принцип розподілу влади та свідчить про втручання у дискрецію суб`єкта владних повноважень. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Генічеському районі Херсонської області (в подальшому реорганізоване шляхом приєднання до ГУ ПФУ в Херсонській області) із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1. Рішенням Комісії УПФУ в Генічеському районі Херсонської області (в подальшому реорганізоване, шляхом приєднання до ГУ ПФУ в Херсонській області) від 02.08.2016 року №11 позивачу відмовлено в задоволенні вказаної заяви та призначенні пільгової пенсії. Не погоджуючись із наведеним рішенням Управління, позивач оскаржив вказані дії відповідача в судовому порядку. Так, постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 12 червня 2018 року, яке набрало законної сили по справі №653/4448/17, визнано неправомірною відмову ГУ ПФУ в Херсонській області в зарахуванні ОСОБА_1 стажу роботи у шкідливих і важких умовах праці роботу на шахті "Крепінська" Луганської області з 05.07.1993 року по 07.04.1995 року електрослюсарем підземним, з повним робочим днем під землею у шкідливих і важких умовах праці. Суд зобов`язав зарахувати вказаний період для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах. 14.09.2018 року позивач повторно звернувся в Управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. До заяви, окрім паспорта та трудової книжки, на підтвердження пільгового стажу були додані довідки за №535, №226. Позивач також надав постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 12 червня 2018 року, на виконання якої відповідачем зараховано до пільгового стажу позивача період його роботи з 05.07.1993 року по 07.04.1995 року у ДП "Шахта Крепінська". З огляду на вказане, пільговий стаж позивача, що є зарахованим ГУ ПФУ в Херсонській області склав 1 рік 9 місяців, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є недостатнім для призначення заявленої пенсії та стало підставою для повторної відмови згідно рішення Управління від 08.10.2018 року №24 у її призначенні. Не погоджуючись із вказаним рішенням Управління, позивач повторно звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Так, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року, яке набрало законної сили по справі №653/448/19, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у зарахуванні ОСОБА_1 в пільговий стаж для призначення пільгової пенсії роботу на шахті "Партизанська" Луганської області з 17.09.1984 року по 03.05.1985 року та з 03.08.1987 року по 19.06.1993 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 в пільговий стаж роботи у шкідливих і важких умовах праці роботу на шахті "Партизанська" Луганської області період з 17.09.1984 року по 03.05.1985 року та з 03.08.1987 року по 19.06.1993 року, електрослюсарем підземним, з повним робочим днем під землею, та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на пільгових умовах відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". На виконання зазначеного рішення суду відповідачем призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 06.08.2019 року. Листом №841/К-99-1 від 19.12.2019 року ГУ ПФ України в Херсонській області повідомило позивача, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року не містить дати, з якої необхідно призначити пенсію, а тому відповідач повідомляє, що при вирішені даного питання керувався ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та дійшов висновку про необхідність призначити пенсію з 06.08.2019 року. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про зобов`язання Управління призначити пенсію на пільгових умовах з дати первинного звернення із відповідною заявою. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Вказані положення відповідають визначенню пенсії, наведеному у ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV, згідно якої пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Водночас, відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Згідно із ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII пенсії за віком призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії. Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1 процент заробітку. За правилами п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Умови, за яких призначається пенсія за віком на пільгових умовах працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, визначаються п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII. Апеляційний суд враховує, що предметом адміністративного позову є неправомірність дій органу пенсійного фонду під час призначення та виплати позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому, призначення, нарахування та виплата пенсії здійснюється на виконання судового рішення, яке набрало законної сили в іншій справі. Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Разом з цим, за правилами ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. У тому числі, згідно із ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, вказані положення адміністративного процесуального законодавства визначають порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто спрямовані на забезпечення виконання рішень суду. Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. При цьому, метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду». З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Апеляційний суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому вищенаведеними приписами адміністративного процесуального законодавства, яке не передбачає можливості подання окремого позову щодо спонукання відповідача до належного виконання судового рішення. Враховуючи встановлені в цій справі обставини, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що звернення із цим позовом до суду по суті стосується виконання відповідачем рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року по справі №653/448/19. Вказаним судовим рішенням вже вирішено питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Це рішення набрало законної сили, є чинним та виконаним відповідачем. Отже, правовідносини у цій справі не є спірними, а наступним є порядок виконання органом пенсійного фонду судового рішення та оцінка дій суб`єкта владних повноважень, вчинених у зв`язку із покладенням на нього судом певного обов`язку. Проте питання, які виникають у зв`язку із виконанням судового рішення в одній справі не можуть становити окремий/самостійний предмет спору в іншій справі, адже в такий спосіб фактично нівелює авторитет судового рішення, яке набрало законної сили. Реалізація судового рішення є продовженням судового розгляду справи, що з урахуванням наведеного вище дає підстави вважати, що ця стадія не може становити окреме/самостійне позовне провадження. Обставини, які зумовили звернення із цим позовом до суду, можуть бути предметом судового контролю, який за суттю і призначенням відрізняється від позовного провадження. Процесуальний закон визначає три способи здійснення судового контролю: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішення суду. При цьому, не виконання судового рішення може мати місце і у разі фактичного вчинення відповідачем певних дій, але не у відповідності до чинного законодавства. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм адміністративного процесуального законодавства наведена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі №183/3012/16(2-а/183/106/16), від 24.02.2020 року по справі №818/1102/18. На думку колегії суддів, обраний позивачем спосіб захисту свого права суд першої інстанції помилково розглянув як самостійний позов, а у розумінні адміністративного процесуального законодавства не може усувати юридичний конфлікт, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову. Разом з цим, апеляційний суд не може погодитись із обґрунтованістю доводів відповідача про правомірність його дій, зокрема, у зв`язку із відсутністю у судовому рішенні по справі №653/448/19 застережень щодо дати, з якої необхідно призначити позивачу пенсію. Апеляційний суд зауважує, що приписи ст. 19 Конституції України наділяють відповідача лише законними повноваженнями, тобто функціями, які відповідають вимогам закону. Не наведення у судовому рішенні певних етапів його виконання не може нівелювати обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти правомірно. При цьому, як свідчать правила п. 2 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Таким чином, визначивши право позивача на пенсію на пільгових умовах, але не визначивши спосіб виконання судового рішення в частині дати, з якої позивачу пенсія має бути призначена, відповідний суд наділений правом доповнення свого рішення в порядку ст. 252 КАС України. З огляду на те, що спірні правовідносини випливають із порядку виконання судового рішення, яке набрало законної сили в іншій справі, колегія суддів вважає, що питання про неправомірні дії суб`єкта владних повноважень під час виконання відповідного судового акту, а також порядок виконання судового рішення підлягають перевірці згідно вищенаведених спеціальних правил адміністративного процесуального законодавства. Враховуючи наведене, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло