Постанова 4851 № 520/4518/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 р.Справа № 520/4518/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. позивача: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 04.06.20 року по справі № 520/4518/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу виконання судового рішення, в якій просив суд встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 520/4518/19 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 у сумі 37 908,15 грн однією сумою, без використання при такій виплаті Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, яка надає боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала не відповідає принципу верховенства права, суперечить міжнародному договору, яким є Конвенція з прав людини, є такою, що прийнята у порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 у справі № 520/4518/19 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 826/14016, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 14.05.2020 у справі № 360/536/17-а, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 520/4330/19. Зазначає, що як сторона виконавчого провадження (стягувач) має право на звернення до суду із заявою в порядку статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» із заявою про встановлення способу виконання судового рішення. Просить врахувати, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі № 640/5248/19 визнаний протиправним та скасований Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, проте рішення не набрало чинності. У наданих до апеляційного суду поясненнях просить врахувати висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 09.12.2019 у справі № 1740/1838/18 та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19 та, з посиланням на постанови Верховного Суду, сформовані у постановах від 16.05.2019 у справі № 821/925/18 і від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, просить урахувати, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Відповідач у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вказав на те, що змінюючи спосіб та порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернув увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» № 649 від 22 серпня 2018 року змінено правове регулювання спірних правовідносин, які стали підставою звернення позивача до суду, та обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування із державного бюджету. Посилається на правові позиції, викладені в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 (справа № 818/2315/18), постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 (справи № 21-394а14, № 21-475а14) та постановах Верховного Суду від 30.07.2019 (справа № 281/1618/14-а), від 10.07.2019 (справа № 755/7078/16-а). Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд заяви здійснювати без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги з підстав, наведених у апеляційній скарзі та поясненнях. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судовим розглядом установлено, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова розглянути питання щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.01.2014 по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 520/4518/19 скасовано в частині зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова розглянути питання щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 520/4518/19 залишено без змін. Судові рішення у справі № 520/4518/19 набрали законної сили 06.08.2019. 27.08.2019 представником позивача отримано виконавчий лист у справі № 520/4518/19. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 замінено боржника з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у виконавчому листі від 06.08.2019 у справі № 520/4518/19, виданому Харківським окружним адміністративним судом 27.08.2019. 13.05.2020, у зв`язку із невиконанням судових рішень у справі № 520/4518/19, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення у цій справі. Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 у справі № 520/4518/19, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини вказаного рішення суду, оскільки з неї випливає наявність нових позовних вимог, які не були заявлені позивачем під час розгляду справи. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що суб`єктом звернення із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення є державний виконавець, а не стягувач. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Стаття 124 Конституції України та стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За частиною першою статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження"). Частиною 2 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Статтею 378 КАС України передбачено, що суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» № 649 від 22 серпня 2018 року (надалі також Порядок № 649) установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою. Відповідно до пункту 1 Порядку № 649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Згідно з пунктом 3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Пунктом 4 Порядку № 649 передбачено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Пунктом 10 Порядку № 649 визначено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Судовим розглядом встановлено, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, відповідачем за період із 01.01.2014 по 02.08.2014 було нараховано доплату до пенсії у сумі 37 908,15 грн, але не виплачено з урахуванням порядку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» № 649 від 22 серпня 2018 року (далі - Порядок № 649). Як зазначено відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, на виконання Порядку № 649, враховуючи, що згідно із статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, нарахована доплата до пенсії у сумі 37 908,15 грн відповідачем включена до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Відповідач веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України з урахуванням положень пункту 3 та 10 Порядку №

649. Колегія суддів зазначає, що як зміну способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, які відповідно до статті 378 КАС України були б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованої пенсії буде здійснена боржником після надходження відповідних сум із державного бюджету. Водночас, позивачем не надано доказів, які б вказували на ускладнення або неможливість виконання судових рішень. Аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, можна дійти висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Зазначена позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 10.07.2019 у справі № 755/7078/16-а, на які посилається відповідач у відзиві на апеляційну скаргу. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання органу ПФУ здійснити перерахунок пенсії на зобов`язання здійснити таку виплату однією сумою є незаконною, оскільки зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що заява позивача стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини вказаного рішення суду, оскільки з неї випливає наявність нових позовних вимог, які не були заявлені позивачем під час розгляду справи. Водночас, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що суб`єктом звернення із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення є державний виконавець, а не стягувач, з урахуванням такого. Як убачається із матеріалів справи, виконавчий лист від 27.08.2019 у справі № 520/4518/19 виданий на користь та в інтересах ОСОБА_1 , тобто саме ОСОБА_1 є стягувачем у виконавчому провадженні на виконання судових рішень у справі № 520/4518/19. З урахуванням наведеного висновок суду першої інстанції про те, що суб`єктом звернення із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення є державний виконавець, а не стягувач є хибним та таким, що зроблений у порушення приписів норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин приймаються колегією суддів у якості належних. Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а та від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 826/14016, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 14.05.2020 у справі № 360/536/17-а, від 16.05.2019 у справі № 821/925/18 і від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 09.12.2019 у справі № 1740/1838/18, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки висновки у таких судових рішеннях сформовані щодо обставин виконання судових рішень та обрання судовими інстанціями ефективного способу відновлення порушеного права під час розгляду позовних вимог, які не є тотожними обставинам щодо зміни способу виконання судового рішення у цій справі. Посилання позивача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 520/4330/19 не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях судів апеляційної інстанції. Щодо доводів позивача в частині встановлення судом способу виконання рішення суду без застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року, колегія суддів зазначає, що такі вимоги пов`язуються позивачем із втратою чинності вказаною постановою, оскільки саме в такому випадку її норми не будуть підлягати застосуванню відповідачем, а наразі вказаний нормативний документ є чинним і повинен виконуватись ГУ ПФУ в Харківській області при виконанні судових рішень у справі № 520/4518/19. На момент розгляду заяви позивача Постанову Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року оскаржено в рамках розгляду справи № 640/5248/19, проте, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у вказаній справі не набрало законної сили. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 640/5248/19 зупинено. Щодо посилання позивача в судовому засіданні на те, що судові рішення у справі № 520/4518/19 боржником не виконуються, дій, спрямованих на їх виконання, державним виконавцем не вживається, то колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень чи державного виконавця щодо виконання рішення суду, які порушують права та законні інтереси позивача, позивач не позбавлений права звернутися до суду із відповідною заявою у порядку статті 383 чи статті 287 КАС України відповідно. Із урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судових рішень у справі № 520/4518/19, у зв`язку з чим погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні такої заяви. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки висновки суду першої інстанції в частині суб`єкта звернення із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення не призвели до прийняття незаконного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року по справі № 520/4518/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді С.С. Рєзнікова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 10.07.2020 року