Постанова 4812 № 469/1584/18

08.07.20 22-ц/812/1126/20 Єдиний унікальний номер судової справи: № 469/1584/18 Номер провадження № 22-ц/812/1126/20 Cуддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Бондаренко Т.З., Темнікова В.І., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Березанського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2020 року, ухваленого під головуванням судді - Гапоненко Н.О., в приміщенні того ж суду 10 год. 00 хв. по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и л а : У грудні 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 24 жовтня 2011 року на підставі укладеного договору б/н ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань не виконує у зв`язку з чим станом на 06 листопада 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 216 375,09 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 40 514,38 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 59965.93 грн., пеня - 115 894,78 грн. позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь частину вказаної заборгованості у розмірі 109 456,20 грн. з яких: 40 514,38 грн. - тіло кредиту, 59 965,93 грн. заборгованість за процентами, 8 975,89 грн. пеня за період з 24 жовтня 2011 року по 01 вересня 2017 року. Заперечуючи проти позову представник відповідачки - адвокат Матвєєнко І.Ю. надав відзив в якому просив у задоволені позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що ніяких кредитних карток з кредитними лімітами відповідачка у позивача не отримувала, у анкеті-заяві від 24 жовтня 2011 року конкретні умови кредитного договору не визначені, з Умовами та правилами надання банківських послуг ОСОБА_1 не була ознайомлена, наявність заборгованості належними доказами не доведена. При ухваленні рішення просив врахувати правові висновки Великої палати Верховного суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19). Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 24 жовтня 2011 року, яка складається з фактично отриманих і неповернутих кредитних коштів в сумі 9752, 39 грн. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні іншої частини вимог відмовити. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідачка погодилась з отриманням кредиту та що саме ці Тарифи та Умови і Правила розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачкою. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, просило рішення суду в частині відмови у задоволені вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентів та пені. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка особистим підписом підтвердила про ознайомлення з усіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджуються довідкою про умови кредитування від 24 жовтня 2011 року в якій значена базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%), нарахування пені та інше, але не зважаючи на вказане суд безпідставно відмовив у задоволені вимог щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання сторони не з`явились про місце й час судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає. За положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, 24 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання сторонами анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку ( а.с. 9). У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.10-44). Відповідно до укладеного договору, відкрито рахунок, та надано ОСОБА_1 кредитні картки, останні за № НОМЕР_1 з терміном дії до 10/18, № НОМЕР_2 з терміном дії 05/18 (а.с.104). Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ім`я ОСОБА_1 встановлювався кредитний ліміт з 6 000 грн. до 10 4000 грн. (а.с.103). З виписки, наданої Банком по рахунку клієнта вбачається що з 24 жовтня 2011 року відповідачка користувалася вказаними картками знімала кошти з банкоматів, здійснювала оплату в магазинах та платежів через термінал самообслуговування, крім того, було оформлено оплату частинами, а також частково сплачувала заборгованість (а.с.105-129). Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом МЮ України №578/5 від 12 квітня 2012 року, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі. За такого, з наданої Банком виписки по картковому рахунку чітко прослідковується користування кредитними коштами та часткове їх погашення. Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед Банком станом на 06 листопада 2018 року становить у розмірі 216 375,09 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 40 514,38 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 59965.93 грн., пеня - 115 894,78 грн. позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь частину вказаної заборгованості у розмірі 109 456,20 грн. з яких: 40 514,38 грн. - тіло кредиту, 59 965,93 грн. заборгованість за процентами, 8 975,89 грн. пеня за період з 21 жовтня 2011 року по 09 вересня 2017 року (а.с. 6-8). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Умови та Правилами надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15), від 17 липня 2019 року (справа № 175/4576/14-ц) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи. Суд першої інстанції, встановивши наведені обставини, обґрунтовано вважав, що в даному випадку надані банком Анкета-заява та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Разом із тим, із висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості, яка складається з фактично отриманих і неповернутих кредитних коштів в сумі 9752, 39 грн. та про відмову у задоволенні позовних вимог Банку щодо стягнення з відповідачки заборгованості за процентами та пенею колегія суддів не може погодитися. Так, зі змісту власноручно підписаної ОСОБА_1 24 жовтня 2011 року довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що сторони погодили базову відсоткову ставку за користування кредитом 2,5% в місяць із розрахунку 360 днів у році, узгодили, що порядок погашення заборгованості відбувається щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості, крім того, за несвоєчасне погашення заборгованості передбачили нарахування пені та штрафів (а.с. 207). Отже, встановлене свідчить про узгодження сторонами конкретних умов кредитування. Як вбачається з виписки з особового рахунку відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, поповнюючи рахунок за кредитним договором несвоєчасно та погашаючи заборгованість не у повному обсязі (а.с. 105-129). Отже, відповідно до ст.ст. 526, 1054, 1048, 611 ЦК України існують підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитними коштами, та пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розрахованими відповідно до узгоджених сторонами умов у власноручно підписаній ОСОБА_1 24 жовтня 2011 року довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» надані відповідачці на підставі укладеного 24 жовтня 2011 року кредитного договору кредитні картки неодноразово перевипускалися, кінцевий строк дії виданої картки - жовтень 2018 року (а.с.104). Враховуючи умови укладеного сторонами кредитного договору щодо строку дії кредитного ліміту, що відповідає строку дії картки, у межах строку кредитування - до жовтня 2018 року включно - відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у передбаченому договором розмірі. Починаючи з листопада 2018 року відповідачка мала обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами. За такого, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами, нарахованих Банком за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, тобто, починаючи з листопада 2018 року - є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами до 31 жовтня 2018 року (строк дії карточки), розраховані за ставкою 2,5% в місяць, як це передбачено у власноручно підписаній ОСОБА_1 довідці від 24 жовтня 2011 року. Згідно наданого Банком розрахунку, заборгованість станом на 06 листопада 2018 року за тілом кредиту становить 40 514,38 грн., а заборгованість за процентами з 27 січня 2014 року 06 листопада 2018 року 28 510,30 грн. (а.с.139-140). Розрахунку щодо заборгованості пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розрахованої за ставками, як то передбачено у власноручно підписаній ОСОБА_1 довідці від 24 жовтня 2011 року, позивачем не надано, що є його процесуальним обов`язком. За такого, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 68 991,90 грн. з яких : заборгованість за тілом кредиту 40 514,38 грн. 28 477, 52 грн. заборгованість за процентами. За таких обставин, оскільки судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини справи, якими АТ КБ «Приватбанк» обґрунтовував свої вимоги, що призвело до помилкового висновку про стягнення з відповідачки заборгованості, яка складається з фактично отриманих і неповернутих кредитних коштів та про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами та пенею, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення вимог. Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог 63% з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 775,15 грн. (1110,06 грн. за подання позову + 1 665,09 грн. за подання апеляційної скарги). Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Березанським РВ УМВС України в Миколаївській області 16 лютого 1998 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.) заборгованість за кредитним договором б/н від 24 жовтня 2011 року станом на 06 листопада 2018 року в сумі 68 991,90 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 40 514,38 грн., 28 477,52 грн. заборгованість за процентами. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 775,15 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 09 липня 2020 року.