Постанова Дніпровський апеляційний суд № 208/6819/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1158/20 Справа № 208/6819/17 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С.М. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Варенко О.П., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., за участю секретаря Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями Фонду гарантування неповерненням в термін, передбачений законом, гарантованої суми вкладу, В С Т А Н О В И Л А: В листопаді 2017 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 лютого 2015 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір банківського вкладу (депозит) «Лояльний» в доларах США № 006-03519-100215 на 7 340 доларів США зі сплатою 9.25 % річних. Договір закінчився 12 березня 2015 року, свої зобов`язання з повернення вкладу банк так і не виконав. Відповідно до закону фонд (відповідач по справі) гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом, фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення фондом банку з ринку, вклад якого закінчився 12 березня 2015 року у розмірі та в строк встановлений законом, не пізніше двох місяців з дня запровадження у банку тимчасової адміністрації, тобто не пізніше 02 травня 2015 р., як невиконане зобов`язання банку. Перше оголошення про здійснення виплат вкладникам АТ «Дельта Банк» за договорами банківського вкладу, термін дії яких закінчився до 25 березня 2015 включно, було розміщено на сайті ФГВФО 03 липня 2015 р., а не до 02 травня 2015 р. як вимагає закон. Після звернення до фонду їй було повідомлено, що уповноважена особа визнала її договір вкладу нікчемним. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2016 року до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта банк» щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) були визнанні протиправними. З огляду на зазначене, просила суд стягнути з відповідача на свою користь: суму майнової відповідальності (три відсотки річних) у розмірі 15 279,59 грн, відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 139 953,60 грн, відшкодування упущеної вигоди у розмірі 93 621,89 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн, судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Законом прямо передбачено зобов`язання Фонду виплатити кошти вкладникам за договорами, термін яких закінчився, і за договорами банківського рахунку ще в період дії тимчасової адміністрації та не пізніше двох місяців. Зазначає, що саме Фондом та його працівниками не було виконане зобов`язання по відшкодуванню позивачу коштів за вкладами у встановлений Законом спосіб та визначений строк, тому саме фонд має нести за це передбачену законодавством відповідальність. Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 10 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір банківського вкладу (депозит) «Лояльний» в доларах США № 006-03519-100215 на 7 340 доларів США зі сплатою 9.25 % річних (а.с.14). 20 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про повернення їй банківського вкладу в розмірі 7 340 доларів США по договору, який вона уклала з ПАТ «Дельта Банк», строк дії договору закінчився 12 березня 2015 року (а.с.16 17). В листі начальника відділу забезпечення клієнтської підтримки Управління з розвитку комунікацій та післяпродажного обслуговування клієнтів Департаменту клієнтської підтримки ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 . ОСОБА_3 зазначено, що почата процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В. строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 до 04 жовтня 2017 року включно. За результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, було виявлено, що договір № 006-03519-100215 банківського вкладу від 10 лютого 2015 року, що був укладений між ОСОБА_1 та банком є нікчемним відповідно до п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.18). Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2016 року дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між сторонами по застосуванню наслідків нікчемності до переказу грошових коштів з рахунку позивача були визнанні протиправними (а. с. 8 12). Статтею 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Відповідно до положень ст.1068 ЦК України, банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Згідно зі ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі. З 02 березня 2015 року в Публічному акціонерному товаристві «Дельта банк» введена тимчасова адміністрація, а з 02 жовтня 2015 року в банку розпочата процедура ліквідації, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення спеціального закону, яким є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Тобто, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини. Згідно з п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до п.6 ст.2 даного Закону, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації. Статтею 36 вказаного Закону України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з п.п.1, 2 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. За ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду. Згідно до ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Відповідно до ч. 2 ст. 46 даного Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси. Таким чином, вимоги наведених норм зазначеного закону, дотримання процедури повідомлення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку встановлені чіткі строки на прийняття вимог кредиторів банку, відповідно до норм діючого законодавства. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15, введення в банк тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Протоколом 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що її положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. За змістом ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Таким чином, державою Україна, у відповідності до передбаченої процедури, було прийнято Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який наразі є чинним, що встановлює певні обмеження стосовно реалізації права власності, з метою захисту в рівній мірі законних інтересів вкладників та забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків, застосування положень цього закону до правовідносин, що виникли між сторонами, не суперечить нормам міжнародного права та Конституції України. Оцінивши в сукупності докази у справі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь з відповідача суми майнової відповідальності (три відсотки річних) у розмірі 15279,59 грн, відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 139953,60 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. За змістом ст.22, 1166 ЦК України, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. На виконання вимог ст.81 ЦПК України, позивачем не доведено, що діями відповідача їй було спричинено матеріальну шкоду, яка відповідно до вимог ст.22 ЦК України є упущеною вигодою. Судом не встановлено порушення прав позивача діями Фонду, які б могли призвести до завдання позивачу моральної шкоди. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції і в цих частинах ухвалив рішення, що відповідає вимогам чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги прозивача про те, що Законом прямо передбачено зобов`язання Фонду виплатити кошти вкладникам за договором, термін яких закінчився, і за договорами банківського рахунку ще в період дії тимчасової адміністрації та не пізніше двох місяців, підлягають відхиленню з огляду на нижченаведені положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. За ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами. Згідно ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї. 3 метою забезпечення виконання зобов`язань банку, передбачених пунктом 1 частини шостої цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. З 02.03.2015 року в ПАТ «Дельта Банк» було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило задоволення вимог кредиторів та вкладників банку у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Посилання позивача на те, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки його сфера закріплена у статті 1-1, відповідно до якої цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. В даному випадку правовідносини між позивачем та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що є спеціальним у цих правовідносинах. Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За частиною 1 статті 27 зазначеного Закону, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Відповідно до частини 2 статті 27 зазначеного Закону Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Так, відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону про СГВФО протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду Переліку вкладників. Отже, виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою. У Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Законодавство не покладає обов`язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників. Оскільки Фонд гарантування є особою публічного права, то в силу приписів ст.19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно). Позивача не було включено уповноваженою особою до Переліку вкладників, а тому підстави для включення позивача до Загального реєстру та відповідно виплати їй відшкодування у Фонду гарантування були відсутні. Пунктом 6 розділу Ш Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 (далі - Положення) передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Так, на підставі поданої Уповноваженою особою додаткової інформації стосовно ОСОБА_1 , позивача було включено до Загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк». 27.11.2017 року позивачем було отримано гарантовану суму відшкодування в розмірі 197 604, 82 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що саме Фондом та його працівниками не було виконане зобов`язання по відшкодуванню позивачу коштів за вкладами у встановлений Законом спосіб та визначений строк, тому саме Фонд має нести за це передбачену законодавством відповідальність згідно ст.625 ЦК України, також підлягають відхиленню, оскільки положення зазначеної статті застосовують у разі наявності між сторонами договірних, а не деліктних зобов`язань. Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи не спростовують. Таким чином, порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова