Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2555/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2555/19 пров. № А/857/3319/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Матковська З.М. секретар судового засідання Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 460/2555/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В: 02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась в суд першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Рівненській області), в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії згідно з постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.12.2009 у справі №2а-2420/2009 за період з 15.07.2011 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату недоотриманої пенсії згідно з постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.12.2009 у справі №2а-2420/2009 за період з 15.07.2011 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014. В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач покликалась на те, що постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.12.2009 у справі №2а-2420/2009 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Рівненській області, провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 22.05.2008 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по третій групі інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з наступним перерахунком розміру вказаної пенсії в зв`язку зі змінами розміру мінімальних пенсій за віком та провести виплату. Виконання вказаного судового рішення відбулося відповідачем 28.07.2017 лише за період з 22.05.2008 по липень 2011 року. Позивач зазначала, що в період з 23.07.2011 та по 31.12.2013 та з 03.08.2014 по 31.12.2014 відповідач правомірно обчислював пенсію позивача у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік таке повноваження було делеговано Кабінету Міністрів України. Проте, у період з 15.07.2011 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014, на думку позивача, відповідач повинен був здійснювати обрахунок державної пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по третій групі інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, як встановлено в судовому рішенні від 16.12.2009 у справі №2а-2420/2009. Судове рішення на даний час є чинним, судом касаційної інстанції не скасоване. У вересні 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати їй недоотриманої пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на виконання судового рішення у справі №2а-2420/2009 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. Відповідач у задоволенні заяви відмовив та зазначив, що пенсійні виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в тому числі і ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень, у період дії постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (які діяли впродовж 2014 року), здійснюються у розмірах, визначених цими нормативними актами. З цим рішенням позивач не погодилась. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії згідно з постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.12.2009 у справі №2а-2420/2009 за період з 15 липня 2011 року по 22 липня 2011 року та з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії згідно з постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.12.2009 у справі №2а-2420/2009 за період з 15 липня 2011 року по 22 липня 2011 року та з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року. Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить апеляційний суд скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник покликається на те, що судом першої інстанції неповно та не об`єктивно досліджено усі обставини справи, що призвело до помилковості його висновків. ГУ ПФУ в Рівненській області зазначає, що на дату звернення позивача до суду рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.12.2009 у справі №2а-2420/2009 виконано в повному обсязі, що підтверджується розпорядженням №114533 від 08 листопада 2012 року. Крім того, відповідач зазначає, що підстави для задоволення позову про недоотриману пенсію згідно з вказаним судовим рішення за період з 15.07.2011 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 відсутні, оскільки пенсійні виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в тому числі і ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень, у період дії постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (які діяли впродовж 2014 року), здійснюються у розмірах, визначених цими нормативними актами. З огляду на викладене, розмір і порядок отримання соціальних виплат згідно зі статями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Кабінетом Міністрів України і в даному випадку мала місце зміна законодавства, а отже відповідач правомірно здійснював нарахування і виплату позивачу її пенсії відповідно до вказаних норм у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що, у свою чергу, вказує на відсутність підстав для задоволення позову. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.205 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне. Як встановлено судом ОСОБА_1 1948 року народження, є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується довідкою НОМЕР_1 , та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 22.10.1996 Рівненською облдержадмністрацією, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду з 18.10.1995. Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.12.2009 у справі №2а-2420/2009 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 22.05.2008 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по третій групі інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з послідуючим перерахунком розміру вказаної пенсії в зв`язку зі змінами розміру мінімальних пенсій за віком та провести виплату. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 залишено без змін постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.12.2009. Судове рішення у справі №2а-2420/2009 набрало законної сили 13.10.2011. На виконання судового рішення у справі №2а-2420/2009 органом Пенсійного фонду здійснено перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 , що підтверджується розпорядженням від 08.11.2012 №114533. Згідно з випискою з банку позивача 28.07.2017 перераховану відповідачем відповідно до судового рішення у справі №2а-2420/2009 державну пенсію зараховано на картковий рахунок позивача в сумі 114850,03 грн. 10.08.2019 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою від 09.08.2019 щодо нарахування та виплати недоотриманої пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на виконання судового рішення у справі №2а-2420/2009 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. Листом від 11.09.2019 №1745/02.9 відповідачем повідомлено позивача про те, що пенсійні виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в тому числі і ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень, у період дії постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (які діяли впродовж 2014 року), здійснюються у розмірах, визначених цими нормативними актами. У зв`язку з чим відмовлено позивачу у перерахунку пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008. Не погоджуючись із рішенням відповідача позивач звернулась в суд з позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність відмови відповідача у перерахунку позивачу державної пенсії. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступні міркування. Згідно зі ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідності до п.1 ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія

1. Оскільки позивач належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є одночасно інвалідом третьої групи, вона має право на одержання пенсії по інвалідності на підставі ст.54 Закону №796-ХІІ та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, на підставі ст.50 цього Закону. Згідно зі ст.50 Закону №796-ХІІ (в редакції станом на 16.12.2009 - дату ухвалення судового рішення у справі №2а-2420/2009) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, зокрема, інвалідам IIІ групи - у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.4 ст.54 Закону №796-ХІІ (в редакції станом на 16.12.2009 - дату ухвалення судового рішення у справі №2а-2420/2009), визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв`язку з втратою годувальника, зокрема, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів IІI групи, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Статтею 63 Закону №796-ХІІ (в редакції станом на 16.12.2009 - дату ухвалення судового рішення у справі №2а-2420/2009) визначено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством. За змістом наданого відповідачем протоколу від 20.11.2012 індивідуального перерахунку номер О/Р 114533 ОСОБА_1 , сума заборгованості, яка підлягала до виплати, становила 114850,03 грн та розрахована за період з травня 2008 року по липень 2011 року. Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.12.2009 у справі №2а-2420/2009 було зобов`язано здійснити перерахунок пенсії з 22.05.2008 ОСОБА_1 по третій групі інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з наступним перерахунком розміру вказаної пенсії в зв`язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком та провести виплату. Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV, в редакції, станом в період з 22.05.2008 по липень 2011), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Пунктом 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України передбачено, що законом про Державний бюджет України визначаються розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період. Законами України «Про Державний бюджет України» було визначено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в період з 22.05.2008 по 14.07.2011, зокрема: з 1 квітня 2008 року - 481 гривня, з 1 липня 2008 року - 482 гривні, з 1 жовтня 2008 року - 498 гривень (ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України» від 28.12.2007 №107-VI); з 1 січня 2009 року - 498 гривень, з 1 листопада 2009 року 573 гривні (ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України» від 26.12.2008 №835-VI) з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня 2010 року - 706 гривень, з 1 липня 2010 року - 709 гривень, з 1 жовтня 2010 року - 723 гривень, з 1 грудня 2010 року - 734 гривень (ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України» від 27.04.2010 №2154-VI); з 1 січня 2011 року - 750 гривень, з 1 квітня 2011 року - 764 гривні, з 1 жовтня 2011 року - 784 гривні, з 1 грудня 2011 - 800 гривень (ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України» від 23.12.2010 №2857-VI). Таким чином, розрахована відповідачем сума заборгованості, яка підлягала виплаті на виконання постанови суду, не могла становити менше 6 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2009 по 14.07.2011 не могла становити менше: з 1 квітня 2008 року 2886,00 грн (481 грн х 6), з 1 липня 2008 року 2892,00 грн (482 грн х 6), з 1 жовтня 2008 року 2988,00 грн (498 грн х 6); з 1 січня 2009 року 2988,00 грн (498 грн х 6), з 1 листопада 2009 року 3438,00 грн (573 грн х 6); з 1 січня 2010 року 4170,00 грн (695 грн х 6), з 1 квітня 2010 року 4236,00 грн (706 грн х 6), з 1 липня 2010 року 4254 грн (709 грн х 6), з 1 жовтня 2010 року 4338,00 грн (723 грн х 6), з 1 грудня 2010 року 4404,00 грн (734 грн х 6); з 1 січня 2011 4500,00 грн (750 грн х 6), з 1 квітня 2011 4584,00 (764 грн х 6) (ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України» від 23.12.2010 №2857-VI). Відтак, розрахована відповідачем до виплати сума заборгованості відповідно до протоколу від 20.11.2012 О/Р 114533 за період з 22.05.2008 по 14.07.2011 становить не менше 6 розмірів мінімальних пенсій за віком у відповідному місяці. Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 № 3491-VI, який набрав чинності 19.06.2011, зокрема пунктом 7 частиною першою зазначеного Закону доповнено Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними. При цьому, 06.07.2011, на виконання пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Кабінет Міністрів України прийняв постанову №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (далі - Постанова №745), яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою. Підпунктом 2 пункту 3 Постанови №745 встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою III групи - 600 гривень. Оскільки 23.07.2011 набрала чинності Постанова №745, якою встановлено розмір додаткової пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають застосуванню лише по 22.07.2011 включно, а після вказаної дати, з 23.07.2011 застосуванню підлягають положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Постанови №745. Поряд з цим, ст. 54 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 01.01.2012) було визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Згідно з підпунктом 1 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011 (далі - Постанова №1210, яка набрала чинності з 01.01.2012), мінімальний розмір пенсії становить для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою III групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р. Розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначений пунктом 13 Постанови №1210 та становить для осіб з інвалідністю ІІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - 170,82 гривні. Згідно з пунктом 1 Постанови №1210, пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Отже, із 01.01.2012 обчислення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначається у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і такий розмір не пов`язаний з розміром мінімальної пенсії, встановленої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту третього Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI, норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Також, пунктом четвертим Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення". Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, визначення порядку та розмірів виплат особам з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (у редакції, чинній до 3 серпня 2014 року) не передбачалось обмежень щодо застосування статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Враховуючи пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, під час визначення розміру пенсії позивача застосуванню підлягали положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210. Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Із набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII , Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 1 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відтак, з 03 серпня 2014 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року відповідач зобов`язаний був нарахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При цьому, в період з 23.07.2011 та по 31.12.2013 та з 03.08.2014 по 31.12.2014 відповідач правомірно обчислював пенсію позивача у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік таке повноваження було делеговано Кабінету Міністрів України. Ця позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2018 у справі №619/2262/17, від 19.06.2018 у справі №344/14522/17, від 11.09.2018 у справі №522/6810/17, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України. З урахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно визначено, що відповідач за період з 15.07.2011 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 зобов`язаний був здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу згідно з постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.12.2009 у справі №2а-2420/2009 у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з. ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, не спростовують висновків суду першої інстанції, та в повній мірі відповідають позиції відповідача, викладеній у відзиві до адміністративного позову, яка в цілому суперечить чинному законодавству та спростовується наявними у матеріалах справи доказами, а також рішеннями Конституційного суду України. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв оскаржене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 460/2555/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Повне судове рішення складено 08 липня 2020 року.