Постанова 4857 № 500/2486/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2486/19 пров. № А/857/2705/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Волошин М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року (ухвала прийнята о 12:34 у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Баб`юка П.М., повний текст ухвали складено 03.02.2020р.) у справі за заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування рішень,- ВСТАНОВИЛА: 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2018 року. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування рішень залишено без розгляду. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України. Згідно ст. 56 ПК України порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 цієї статті врегульовано, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Разом з тим, пунктом 56.19 статті 56 ПК України визначено, що за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду. Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Процедура адміністративного оскарження закінчується: 56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; 56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; 56.17.3. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; 56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались. Аналіз статей Податкового кодексу України та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору. Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави. Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням. Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1). Даний висновок Конституційного Суду України судова палата Касаційного адміністративного суду Верховного Суду вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 та від 25.10.2019 у справі №640/20569/18. Відповідно до пункту 1.1. статті 1 ПК України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно пункту 1.3 статті 1 ПК України не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, з банків, на які поширюються норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку. Разом з тим, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року N 2464-VI. Положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою нею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Відтак, вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження. Аналогічна правова позиція щодо застосування скороченого строку звернення до суду передбаченого спеціальними нормами інших законів викладена в постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 у справі №0740/1050/18 (К/9901/13133/19), від 8 серпня 2019 у справі № 480/106/19 (К/9901/16500/19), від 31 січня 2019 у справі № 802/983/18-а (К/9901/64845/18). У даному випадку для звернення з адміністративним позовом у цій справі застосовується для податкових повідомлень-рішень відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового Кодексу України строк протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження; для рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - протягом десяти календарних днів. Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній адміністративній справі винесені відповідачем 13.07.2018 є: - податкове повідомлення-рішення №00124831306 про сплату податку на додану вартість в сумі 390 676,25 грн; - податкове повідомлення-рішення №00124791306 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, в сумі 3 227 964,47грн; - податкове повідомлення-рішення №00124741306 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 76 777 769, 65 грн; - податкове повідомлення-рішення №00124811306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 3 160,26 грн; - податкове повідомлення-рішення №00124731306 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 1 грн; - податкове повідомлення-рішення №00124801306 про сплату адміністративного штрафу та інших санкцій в сумі 170 грн; - податкове повідомлення-рішення №00124781306 про сплату військового збору в сумі 268 997,04 грн; - рішення №0124751306 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 28 356,37 грн; - рішення №0124771306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору шляхом подання 30.07.2018 повідомлення про оскарження рішень контролюючого органу до Головного управління ДФС в Тернопільській області (аркуш справи 70, том І). За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 31.08.2018 №13627/М99-99-11-02-02-25 Державною фіскальною службою України прийнято рішення, яким рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.07.2018 №0124751306 та рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 13.07.2018 №0124771306 ГУ ДФС у Тернопільській області - залишено без змін. З матеріалів справи вбачається, що представник позивач отримав рішення від 31.08.2018 №13627/М99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги 07.09.2018, а з позовом до суду звернувся 29.10.2019, тобто із значним пропуском встановленого строку звернення до суду. Відтак, звернувшись до суду лише 29.10.2019 з позовом про скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 28 356,37 грн та рішення за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 170,00 грн, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому, позивачем не подано клопотання про поновлення строку із наведенням обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку. За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.09.2018 №14875//М/99-99-11-02-01-14, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 13.07.2018 №00124731306, №00124741306, №00124791306, №00124801306, №00124781306, №00124811306, №00124821306, №00124831306, а скаргу - без задоволення (аркуші справи 73-76, том І). Відтак, 27.09.2018 завершилась процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, а тому, адміністративний позов з врахуванням положень п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України до суду мав бути поданий в місячний строк з дня отримання платником податків рішення ДФС України про результати розгляду його скарги. Представник позивача вказав, що отримав рішення від 27.09.2018 №14875//М/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги 27.09.2018 електронною поштою, а з позовом до суду звернувся 29.10.2019, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду. Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, що позивач дійсно 28.09.2018 звертався до суду з позовною заявою про скасування спірних рішень відповідача. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 позовну заяву в справі №1940/1942/18 повернуто позивачеві. Ухвала про повернення позовної заяви набрала законної сили та позивачем не оскаржувалась. З даною позовною заявою позивач звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду 29.10.2019, тобто, після закінчення строків, установлених законом. Разом з цим, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Доказів поважності причин, які б об`єктивно перешкоджали звернутися до суду з даним позовом у встановлений строк, позивачем суду не надані. Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев`ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №500/2486/19 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. З. Улицький судді О. І. Довга Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 09.07.2020р.