Постанова 4856 № 824/251/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/251/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 09 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Чернівецькій області на додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Твій власний дім" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : В лютому 2020 року ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Твій власний дім" звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області в якому просив: визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо затвердження коригування плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків у лютому 2020 року, в частині включення до нього ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Твій власний дім; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 13.02.2020 р. № 91 "Про проведення документальної планової перевірки Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Твій власний дім. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року позов задоволено. 30 квітня 2020 року Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, яким заяву ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Твій власний дім" про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені судові витрати на професійну правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10510 гривень. В решті заяви відмовив. Не погодившись з додатковим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати. Доводи апеляційних скарг мотивовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, скаржники зазначають, що в матеріалах справи відсутні документи на перерахування та отримання коштів у готівковій або безготівковій формі, також відсутнє підтвердження банківськими виписками, книгою доходів, чеками, бухгалтерськими документами. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10510 грн., які співмірні із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. За правилами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Приписами ч. 1, 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Положення ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як встановлено судом, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в сумі 26117,35 грн. позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, надано: договір про надання правової допомоги від 20.02.2020 р. №20/02/20-1; рахунок-фактуру №14.04.20 від 14.04.2020 року; акт №1 наданих послуг правової допомоги від 14.04.2020 року. При цьому докази оплати позивачем вказаних витрат на підставі виставленого рахунку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), пов`язаних із наданням правничої допомоги, в матеріалах справи відсутні. Між тим, згідно з п.4.5 умов укладеного Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.02.20 оплата за даним договором, якщо інше не встановлено додатками до нього, здійснюється не пізніше 3 днів з моменту виставлення рахунку та/або надання акту виконаних робіт, в яких зазначаються дії та час (витрачені/необхідні для вчинення дій), інші платежі. Поряд з цим, доказів здійснення позивачем оплати наданих за даним договором послуг ні на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення (17.04.2020), ні на момент її розгляду (30.04.20) надано не було, у той час як рішення у справі ухвалено 09.04.20, акт виконаних робіт сторонами підписано 14.04.20, і цього ж дня позивачу виставлено рахунок на оплату. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення вимог позивача про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції, а саме - витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 117,35 грн. немає. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.20 року у справі №826/4466/18. Вирішуючи справу, колегія суддів, також враховує рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України" (заява № 19336/04), в якому зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Також, у цьому рішенні ЄСПЛ підкреслив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені ф а к т и ч н о, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що правові підстави для прийняття додаткового рішення суду про розподіл судових витрат в даному випадку відсутні, а висновки суду першої інстанції про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу здійснено за неправильного застосування судом норм матеріального права і порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Твій власний дім" про ухвалення додаткового рішення . Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг є суттєвими і дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, через що оскаржуване додаткове рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у у прийнятті додаткового рішення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційні скарги Державної податкової служби, Головного управління ДПС у Чернівецькій області задовольнити . Додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Твій власний дім" про ухвалення додаткового рішення у справі № 824/251/20-а, - в і д м о в и т и. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 09 липня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.