Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/9642/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9642/19 Головуючий у І інстанції: Чернова Г.В. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 09 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : У липні 2019 року Харківський Національний університет Повітряних сил ім.Івана Кожедуба звернувся в суд позовом про стягнення з ОСОБА_1 384 442,73 грн. 73 коп. на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання в університеті за контрактом в період з 08 серпня 2016 року по 24 квітня 2019 року. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року адміністративний позов Харківського Національного університету Повітряних сил ім.Івана Кожедуба задоволено. Стягнуто на користь Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба з ОСОБА_1 на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання в сумі 384 442 грн. 73 коп. Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що про розгляд справи судом його повідомлено не було і тому він не міг скористатись наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, вирішуючи питання щодо відшкодування витрат, суд не перевірив відповідність позовних вимог Порядку "Про відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964. разом з тим, з розрахунку витрат, пов`язаних з навчанням, підлягають виключенню витрати за період встановленого законодавством строку військової служби, а саме, з 08.08.2016 по 08.02.2018. Також скаржник звертає увагу суду на неподання позивачем належних доказів щодо отримання комунальних послуг, речового забезпечення і харчування, а також доказів, що підтверджують фактичний розмір витрат, оскільки відповідний розрахунок у справі відсутній. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року в порядку вимог ст.80 КАС України витребувано від позивача : -мотивовані та підтверджені належними та допустимими доказами пояснення щодо пропущення строку звернення до суду з позовом ; -довідку про виключення із складу загальної суми витрат різниці між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період ( з 08.08.2016 по 16.12.2017) з відповідним розрахунком. На виконання ухвали, Харківським Національним університетом повітряних сил ім.Івана Кожедуба повідомлено суд про допущену помилку у визначенні суми витрат, пов`язаних з утриманням відповідача, оскільки не зараховано періоду строкової служби, внаслідок чого сума до відшкодування визначена в 16 132,15 коп., про що видана відповідна довідка з повним розрахунком. Щодо пропущення строку звернення до суду позивач пояснень не надав, клопотання про поновлення пропущеного строку не надіслав, у листі посилається на приписи ч.2 ст.122 КАС України щодо встановлення законом шестимісячного та трьох місячного строку звернення до суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги. Як встановлено судом, 08.08.2016 між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету Повітряних сил та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів ЗС України, накази командирів та відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість. 23.01.2019 ОСОБА_1 подав рапорт про відрахування з військової служби у зв`язку із відмовою від проходження військової служби та погодився відшкодувати кошти за навчання. Наказом начальника Харківського національного університету Повітряних сил ім.Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 23.04.2019 № 108 курсанта ОСОБА_1 було відраховано від подальшого навчання у зв`язку з розірванням контракту, через відмову від проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу та утримано суму в розмірі 384442,73 грн. за період навчання в університеті. У зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував кошти на його утримання на період навчання, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина перша статті 122 КАС України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Абзацом 1 частини другої статті 122 КАСУ визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В силу приписів частини третьої статті 122 КАСУ для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачено ст.123 КАС України. Приписами ч. 3 ст. 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що загальний строк для звернення до суду з позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить один місяць та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №824/284/19-а. У даній справі чинність контракту з ОСОБА_1 припинена 24 квітня 2019 року з виданням наказу про відрахування курсанта ОСОБА_1 з навчання. Цього ж дня останній написав зобов`язання про добровільне відшкодування витрат не пізніше 15 днів з дати видання наказу про відрахування. Оскільки відповідач зобов`язання добровільно не виконав, для позивача з 11 травня 2019 року розпочав перебіг місячного строку для звернення до суду з позовом, який закінчився 11 червня 2019 року. Як встановлено з матеріалів справи, позовну заяву позивач надіслав до суду поштовим зв`язком згідно квитанції 24.07.2019 року. Отже, строк звернення до суду пропущений. Разом з тим, клопотання про поновлення пропущеного строку позивач не заявив. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права. Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Однак, у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та переслідувати легітимну мету, враховуючи розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Позивач у даній справі мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у розумні строки, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Колегія суддів вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду. Також, суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім того, у рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України роз`яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи по суті, та вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив наведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення коштів скасувати. Адміністративний позов Харківського Національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишити без розгляду. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 09 липня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.