Постанова 4851 № 520/607/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 р. Справа № 520/607/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Бартош Н.С. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, повний текст складено 05.02.2020 по справі № 520/607/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження граничним розміром пенсії при здійсненні перерахунку пенсії з 01 березня 2018 року та зобов`язати відповідача здійснювати йому виплату пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 № 418 ( в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713), починаючи з 01 березня 2018 року по наступній час з урахуванням вже виплаченої пенсії та без застосування обмеження її граничним розміром. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження граничним розміром пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії з 01 березня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 № 418 ( в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713), починаючи з 01 березня 2018 року по наступній час з урахуванням вже виплаченої пенсії та без застосування обмеження її граничним розміром. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не враховано те, що пенсія позивача до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI не перевищувала максимальний розмір пенсії та перевищила визначений законом максимальний розмір пенсії лише після її перерахунку, а тому норма пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону на позивача не поширюється. Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження в межах доводів апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсіє за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівник льотно-випробувального складу. 11.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до п.п. "в" п. 7 Порядку призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 з 01 березня 2018 року без обмеження передбачених ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.01.2020 №4/02-18-20 позивача повідомлено про те, що виплата пенсії здійснюється з урахуванням максимального розміру пенсії, встановленого частиною 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виходячи з десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (з 01.12.2019 складає 1638 грн). Не погодившись із вказаною відмовою в виплаті пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пенсію за вислугу років позивачеві призначено у 1998 році, тобто, до набрання чинності змінами, запровадженими Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI, а також - до внесення змін у частину третю статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та частину третю статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" законами від 24.12.2015 №911-VIII та від 6.12.2016 № 1774-VIII, що є підставою для висновку про те, що обмеження пенсії максимальним розміром на позивача не розповсюджується. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Частиною першою статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Відповідно до змісту частини першої статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу. Відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Як правильно встановлено судом першої інстанції між сторонами не має спору щодо підстав та дати здійснення перерахунку пенсії позивача. Також немає спору щодо розміру пенсії, визначеного внаслідок перерахунку. Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром (10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) перерахованої позивачу пенсії з 01 березня 2018 року, яка була призначена до 01.01.2016 та станом на цю дату не перевищувала 10740 грн. Як встановив суд апеляційної інстанції, виплата пенсії здійснювалася з урахуванням максимального розміру пенсії, встановленого частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: - у розмірі 13730,00 грн з березня 2018 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік"; - у розмірі 14350,00 грн з липня 2018 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік"; - у розмірі 14970,00 грн з грудня 2018 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік"; - у розмірі 14970,00 грн з січня 2019 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік"; - у розмірі 15640,00 грн з липня 2019 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік"; - у розмірі 16380,00 грн з грудня 2019 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (а.с. 14). Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 (надалі - Закон № 3668-VI) встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати 10740 гривень. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону № 1058-IV та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Наведені норми кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII), відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Буквальний та системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вони не звужують зміст вже набутих прав пенсіонерів, розмір призначеної пенсії яких більший зазначеного максимального розміру. Водночас, запроваджують обмеження щодо розміру призначених та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до законів № 1788-ХІІ. Колегія суддів ураховує, що Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19, розглянувши у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду з метою відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17, зробив висновки щодо правозастосування пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI . Зокрема, Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи. Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VI по відношенню до пенсіонерів Верховний Суд визнав непрямою дискримінацією. Норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI). Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Як вбачається зі встановлених по справі обставин, лише починаючи з 01 березня 2018 року внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачу пенсія була призначена раніше, а спір стосується розміру перерахованої пенсії. Однак, за наведеними вище законодавчими положеннями виплата перерахованої пенсії обмежується указаним максимальним розміром. Отже, пенсійний орган, здійснюючи в березні 2018 року та в подальшому перерахунок пенсії позивачу та її виплату з урахуванням встановлених наведеними законодавчими положеннями обмежень, діяв правомірно. З огляду на викладене, у справі, що розглядається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, застосувавши до спірних відносин лише положення абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, який в системному зв`язку з наведеними нормами цього закону має інший зміст. Посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, є помилковим, адже у справі, що розглядалася судом касаційної інстанції, надавалася правова оцінка правомірності дій органу Пенсійного фонду в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної відповідно до норм Закону Україну "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням того, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". За таких обставин, колегія суддів не вбачає в діях відповідача порушень прав позивача, які підлягають судовому захисту. Враховуючи викладене вище, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або не застосування закону, який підлягав застосуванню. Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано положення абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI у системному взаємозв`язку з ст. 2 Закону № 3668-VI, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Питання про розподіл судових витрат не вирішується з огляду на прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 відповідно до приписів ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 по справі № 520/607/2020 скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Н.С. Бартош Я.В. П`янова