Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/4346/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 р. Справа № 520/4346/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.05.20 року по справі № 520/4346/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 13.04.2020, просить суд: -визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 647 від 18.02.2020 року про відмову у призначенні пенсії; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу по Списку №1 період роботи у ВАТ «Мереф`янський скляний завод» від 30.09.1996 року оператором пульту управління електропечей від 23.07.1997 року в якому заявник працював слюсарем-ремонтником та помічником майстра; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 починаючи з 14.02.2020 року (з дати звернення із заявою про призначення пенсії). В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 647 від 18.02.2020 року про відмову у призначенні пенсії прийняте відповідачем без урахування усіх наданих заявником документів, відтак є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 647 від 18.02.2020 року про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2020 з доданими до неї документами про зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку №1 період роботи у ВАТ «Мереф`янський скляний завод» від 30.09.1996 року оператором пульту управління електропечей від 23.07.1997 року в якому заявник працював слюсарем-ремонтником та помічником майстра з урахуванням висновків суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Позивач вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Позивач звертає увагу, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, призначати пенсію за віком на пільгових умовах, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин. Також позивач зазначає, що відповідно до п. 1.6. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на і пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заяву до відповідача подав 14.02.2020. На думку позивача, його дії у цій частині є правомірними. Таким чином, спір виник саме з дати звернення до відповідача, 14.02.2020, у суд першої інстанції у свою чергу не повністю з`ясував ці обставини. Відповідач подав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому серед іншого зазначив, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень`діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним. Відповідач звертає увагу, що дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах. Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № 11(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певного свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даним обставин. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право. Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень. Відповідач зауважує, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. На думку відповідача, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Так, на зазначений відзив на апеляційну скаргу 30.06.2020 року позивачем надано відповідь, в якій ОСОБА_1 зазначає, що задоволення вимог у частині зобов`язання відповідача, призначити пенсію не є втручанням у його дискреційні повноваження. Позивач зауважує, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним. Прикладом дискреційних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням1, слова "може". Втручанням у дискреційні повноваженні суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому п о рядку. Також позивач наголошує, що відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, призначати пенсію за віком на пільгових умовах, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин. На думку позивача, посилання відповідача на дискреційність свої повноважень у даному випадку суперечить фактичним обставинам справи, На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.02.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №1) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відділу з питань перерахунку пенсії № 674 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18 лютого 2020 року, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (список №1). Рішення вмотивоване тим, що пенсія за віком на пільгових умовах за списком №1 призначається за результатами атестації робочого місця (п. 2 постанови КМУ «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01.08.1992 року №442. Зарахувати ОСОБА_1 , до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 20.05.1991 по 28.02.2001 в ВАТ «Мереф`янський скляний завод» неможливо, оскільки невірно оформлені документи, які підтверджують пільговий стаж, а саме, в переліку атестації робочих місць №262 від 30.09.1996 року не відображений структурний підрозділ - відділ головного метролога, в якому заявник працював оператором пульту управління електропечей згідно запису в трудовій книжці; -в переліку атестації робочих місць №186 від 23.0719997 року не відображений структурний підрозділ цеху №456 (участок №4), в якому заявник працював слюсарем-ремонтником та помічником майстра згідно запису в трудовій книжці. Враховуючи вищевикладене вирішено відмовити в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах (список №1) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не подужуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №647 від 18.02.2020 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним, відтак підлягає скасуванню. Натомість, щодо частини позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії суд першої інстанції дійшов висновку, що останні є дискреційними повноваженнями суб`єкту владних повноважень. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Щодо доводів апеляційної скарги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу по Списку №1 період роботи у ВАТ «Мереф`янський скляний завод» від 30.09.1996 року оператором пульту управління електропечей від 23.07.1997 року в якому заявник працював слюсарем-ремонтником та помічником майстра, колегія суддів зазначає наступне. Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, що зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням в його дискреційні повноваження та виключну компетенцію з наступних підстав. Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення. Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12). З урахуванням встановлених обставин у справі, зобов`язання відповідача лише повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2020 з доданими до неї документами про зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку №1 період роботи у ВАТ «Мереф`янський скляний завод» від 30.09.1996 року оператором пульту управління електропечей від 23.07.1997 року в якому заявник працював слюсарем-ремонтником та помічником майстра з урахуванням висновків суду може призвести до повторної відмови та як наслідок порушення прав позивача. В даному випадку зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку № 1 період роботи у ВАТ «Мереф`янський скляний завод» з 20.05.1991 по 28.02.2001 в ВАТ «Мереф`янський скляний завод» не є втручанням суду у дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач вже звертався до відповідача з зазначеним питанням, проте відповідач протиправно надавав позивачу формальну відмову. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що для належного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку № 1 період роботи у ВАТ «Мереф`янський скляний завод» з 20.05.1991 по 28.02.2001 в ВАТ «Мереф`янський скляний завод». Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 починаючи з 14.02.2020 року (з дати звернення із заявою про призначення пенсії), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 1.6. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на і пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Відповідно до положень п. 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. З матеріалів справи вбачається, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заяву до відповідача подав 14.02.2020. Враховуючи, що відмова Пенсійного органу у призначенні пільгової пенсії із зниженням пенсійного віку стосувалась виключно відсутності у позивача необхідного пільгового стажу, а також зважаючи на встановлені судом обставини протиправності дій відповідача з цього приводу, колегія суддів доходить висновку про зобов`язання останнього призначити позивачу таку пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 11.03.2020. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 року по справі № 520/4346/2020, в частині відмови в зобов`язанні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2020 з доданими до неї документами про зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку №1 період роботи у ВАТ «Мереф`янський скляний завод» від 30.09.1996 року оператором пульту управління електропечей від 23.07.1997 року в якому заявник працював слюсарем-ремонтником та помічником майстра з урахуванням висновків суд та в зобов`язанні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 починаючи з 14.02.2020 року (з дати звернення із заявою про призначення пенсії) прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. З матеріалів справи встановлено, що під час подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1261 грн. 21 коп. відповідно до квитанції про сплату № 0.0.1723432110.1 від 01.06.2020 року (а.с. 119). Оскільки, колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про задоволення позову, то відповідно до вимог ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 по справі № 520/4346/2020 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2020 з доданими до неї документами про зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку №1 період роботи у ВАТ «Мереф`янський скляний завод» від 30.09.1996 року оператором пульту управління електропечей від 23.07.1997 року в якому заявник працював слюсарем-ремонтником та помічником майстра з урахуванням висновків суд та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 починаючи з 14.02.2020 року (з дати звернення із заявою про призначення пенсії). Прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку № 1 період роботи у ВАТ «Мереф`янський скляний завод» з 20.05.1991 по 28.02.2001 в ВАТ «Мереф`янський скляний завод». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 починаючи з 11.03.2020 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку). Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань сплачену суму судового збору в розмірі 1261.20 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко